Постанова

від 13.03.2008 по справі 26/276

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/276

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.03.2008 р.                                                                          справа №26/276

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Діброви  Г.І.

суддів Дзюби  О.М. , Шевкової  Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача:Пржиємський В.В.- за дов. б/н від 20.12.2007р.,

від відповідача:не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного підприємства «ЧІЗ», м. Макіївка Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від17.12.2007 року

по справі№26/276 (Наумова  К Г.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», м. Торез Донецької області

доПриватного підприємства «ЧІЗ», м. Макіївка Донецької області

проСтягнення 107328 грн. 31 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2007 році позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», м. Торез Донецької області, звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача –Приватного підприємства «ЧІЗ», м. Макіївка Донецької області про стягнення 107328 грн. 31 коп.

24.10.07 р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області було надано уточнення  позову, якими позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача борг по зобов»язанням за договором № 2 від 06.01.05 р. в сумі 110611 грн. 36 коп. в тому числі вартість вугільної продукції, витрати по сплаті залізничного тарифу в сумі 90233 грн. 39 коп., інфляційні в сумі 15928 грн. 10 коп. та 3% річних  в сумі 4449 грн. 87 коп.

Рішенням від 17.12.2007р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», м. Торез Донецької області до Приватного підприємства «ЧІЗ», м. Макіївка Донецької області про стягнення 110611 грн. 36 коп. були  задоволені повністю. Судове рішення мотивоване тим, що зазначені у п. 4.1 Договору  документи були передані відповідачу у момент підписання акту прийому передачі. Таким чином, відповідач був зобов»язаний сплатити отриману продукцію, відповідно до п. 3.1 Договору.

Відповідач, Приватне підприємство «ЧІЗ», м. Макіївка Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає, що всупереч умовам договору № 2 від 06.01.05 р. позивачем в дублікатах рахунків-фактур в умовах продажу вказано –«передплата», а також не вказано умови для пред»явлення рахунку-фактури та проведення оплати, а також невірно вказаний отримувач. Зазначає, що вказані данні суперечать як умовам договору, так і вимогам чинного законодавства, що  враховується при проведенні перевірок податковими та іншими органами, у зв»язку з чим відповідач не може провести оплату по вищезазначеним документам. Тому він звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області скасувати.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», м. Торез Донецької області, надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд рішення господарського суду Донецької області залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки відповідно до ст. 129 Конституції України одним з основних принципів судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, ч. 2 ст. ст. 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом її прав, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, які виникають у державі. Згідно                  ст. 2 Закону України «Про судоустрій», суд здійснює правосуддя у відповідності із принципом верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України і законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 Закону України «Про судоустрій»встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами, для з»ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 26/276, та наданих представником позивача пояснень.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності  - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій” та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.01.05 р. між позивачем, ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат», м. Торез Донецької області та відповідачем, ПП «ЧІЗ», м. Макіївка Донецької області був укладений договір № 2, відповідно до умов якого позивач зобов»язався передати відповідачу, а відповідач прийняти та оплатити продукцію згідно додаткових угод або специфікацій.

Згідно  п. 3.1 зазначеного договору, розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України шляхом прямого перерахування грошових кошт на розрахунковий рахунок позивача згідно наданому рахунку на фактично відвантажену кількість товару.

Позивачем було поставлено вугільну продукцію відповідно до додатку № 1 від 06.01.05р. - специфікації № 1 - вугілля марки АМ у кількості 69т., за ціною 298 грн. 33 коп. за тону без ПДВ, вугілля АМ у кількості 69т. за ціною 270 грн. 83 коп. за тону без ПДВ; відповідно до додатку № 2 від 01.02.05р. - специфікації № 2 - вугілля марки АС у кількості 138т. за ціною 229 грн.  17 коп. за тону без ПДВ, що підтверджено актами приймання-передачі від 10.01.05 р., від 19.01.05 р., від 05.02.05 р., що підписані обома сторонами, залізничними квитанціями про приймання вантажу №№ 50926775, 50926822, 50926945, 50926944 та виписано рахунки-фактури № ДО-0000009 від 10.01.05 р. на суму 26709 грн. 32 коп., з них залізничний тариф у сумі 2007 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ, № ДО-0000022 від 19.01.05 р.  на суму 23665 грн. 52 коп., з них залізничний тариф у сумі 1240 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ, № ДО-0000052 від 05.02.05 р. на суму 39858 грн. 55 коп., з них залізничний тариф у сумі 1908 грн., у тому числі ПДВ, на загальну суму у розмірі 85076 грн. 99 коп. з урахуванням залізничного тарифу у сумі 5156 грн. 40 коп.

У відповідності до п. 5 додатку № 1 від 06.01.05 р. - специфікації № 1 та додатку № 2 від 01.02.05 р. - специфікації № 2 встановлено, що відповідач сплачує позивачу вартість залізничного тарифу згідно рахунків, що надані на оплату.

ПП «ЧІЗ», м. Макіївка Донецької області доказів оплати отриманої вугільної продукції у розмірі 85076 грн. 99 коп. з урахуванням залізничного тарифу в сумі 5156 грн. 40 коп. суду першої інстанції не надав.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України зазначено, що суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних  вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву,  що  зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до п. 4.4 договору № 2 від 06.01.05 р. факт поставки підтверджується актом прийому-передачі.

В матеріалах справи є акти прийому-передачі вугільної продукції за вищенаведеним договором від 10.01.05 р., від 19.01.05 р., від 05.02.05 р., що  підписані обома сторонами без зауважень і заперечень, та свідчать про передачу вугільної продукції у власність відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи,  позивач 22.02.06р. направив на адресу відповідача претензію № 1-259 від 20.02.06 р. про погашення заборгованості у сумі 216089 грн. 27 коп., з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. 02.03.06р. відповідачем було надано відповідь на претензію  № 6, якою відповідач запропонував позивачу зробити взаємозалік зустрічних однорідних вимог для погашення боргу на суму 187903 грн. 72 коп., у тому числі за договором № 2 від 06.01.05 р. у сумі 90233 грн. 39 коп. В заяві про припинення зобов'язань заліком однорідних вимог від 02.03.06р., що підписана керівником ПП „ЧІЗ” –Колесниковим,  вказані дати та номери рахунків-фактур, суми за цими рахунками вказані з урахуванням залізничного тарифу.

Отже, виходячи з наведенного, зазначені у п. 4.1 договору № 2 від 06.01.05 р. документи були передані відповідачу у момент підписання акту прийому-передачі. У зв»язку з чим, відповідач у відповідності до умов п. 3.1 договору повинен був сплатити отриману продукцію в строки, передбачені договором.

Позивачем в позові (з урахуванням уточнення) також було заявлено про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 15928 грн. 10 коп. та три відсотки річних у сумі 4449 грн. 87 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також  три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом правомірно задоволені в повному обсязі позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 85076 грн. 99 коп., з урахуванням інфляційних в розмірі 15928 грн. 10 коп., що нараховані за період прострочки з березня 2006р. по жовтень 2007р. виконання ним його договірного грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, та 3% річних в розмірі 4449 грн. 87 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період такої прострочки.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд Донецької області правомірно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та  стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену вугільну продукцію у сумі 85076 грн. 99 коп. з урахуванням залізничного тарифу в сумі 5156 грн. 40 коп., а також інфляційних в сумі 15928 грн.  10 коп. та 3% річних в розмірі  4449 грн. 87 коп., на загальну суму 110611 грн. 36 коп.

Відповідач погодився з претензією позивача, запропонувавши здійснити взаємозалік зустрічних однорідних вимог для погашення боргу на суму 187903 грн. 72 коп., у тому числі за договором № 2 від 06.01.05 р. у сумі 85076 грн. 99 коп., при чому зазначив в заяві від 02.03.06 р. номери рахунків, дати, суми, підстави платежу та т.і., у зв»язку з чим доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 17.12.2007 року у справі № 26/276 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЧІЗ», м. Макіївка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 17.12.2007 року у справі № 26/276 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 17.12.2007 року у справі  № 26/276  –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п'ятиденний термін  та може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий          Г.І.  Діброва

Судді:          О.М.  Дзюба

          Т.А.  Шевкова

Надр. 5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5 –ГС Дон. обл.;

Ложка Н.Л.