Постанова

від 11.03.2008 по справі 6/72а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/72а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

                    "11" березня 2008 р.    11 год. 50 хв. , м. Чернігів                    Справа № 6/72а

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді                                           Блохіної Ж.В.

при секретарі

судового засідання                 Кузьміні М.М.,

за участю представників:

позивача                                   Букія В.О., довіреність №15 від 11.01.2008р.,

відповідача                              Ярмак В.В., довіреність №196/9/10-006 від 04.02.2008р.,

                                                   Басанець Н.І., довіреність №197/9/10-003 від 04.02.2008р.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні позов     Відкритого акціонерного товариства „Ніжинський жиркомбінат”,

                                                   м. Ніжин, вул. Прилуцька, 2,

до  відповідача                        Ніжинської об'єднаної державна податкової інспекції,

                                                   м. Ніжин, вул. Поштова, 2,

про                                             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

                                                             ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством „Ніжинський жиркомбінат” подано позов до Ніжинської об'єднаної державної  податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ від 27.12.2007р. №00002452301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007р. на 2723,52 грн.

Представники відповідача заперечують проти позову.

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 19.11.2007р. до Ніжинської ОДПІ позивачем було подано податкову декларацію по ПДВ за жовтень 2007 року, в якій було заявлено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню  у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” в розмірі 452105,00 грн. Представник вважає, що податковим органом неправомірно зменшено податковий кредит за жовтень 2007 року на 2723,52 грн., що дана сума була включена до податкового кредиту попереднього звітного періоду на підставі виписаної ПСП „Січ” податкової накладної №05 від 17.09.2007р. з відміткою печатки платника ПДВ. При цьому позивач зазначив, що при передачі товарно-матеріальних цінностей, ПСП „Січ” було надано позивачу ксерокопію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та свідоцтва платника ПДВ. Тому, включення до податкового кредиту за попередній період ПДВ на підставі податкової накладної №05 від 17.09.2007р. є таким, що відповідає Закону України „Про податок на додану вартість”, а спірне рішення прийнято відповідачем з порушенням чинного законодавства, без врахування фактичних обставин, що порушує права позивача.

Представник відповідача просить у позові відмовити. В своїх запереченнях відповідач посилається на те, що перевіркою з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість  за жовтень 2007 року було встановлено, що в порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, 7.4.1, 7.4.5, пунктів 7.2, 7.4, ст. 7, п. 9.7, 9.8, ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість”, п. 14, 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000р. за №208/4429, ВАТ „Ніжинських жиркомбінат” завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року на суму 2723,52 грн., а тому спірне податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано і відповідає чинному законодавству.

Вислухавши представників сторін,  зясувавши всі обставини, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2007р. №00002452301/0, яким відкритому акціонерному товариству „Ніжинських жиркомбінат” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007р. на суму 2723,52 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення прийнято Ніжинською ОДПІ на підставі висновків проведеної виїзної    позапланової перевірки ВАТ „Ніжинський жиркомбінат” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на банківський рахунок  платника за жовтень місяць 2007 року, за результатами якої складено акт №1958/23-00373942 від 27.12.2007р.

Перевіркою встановлено:

        „1. Перевіркою підтверджено заявлену ВАТ ”Ніжинський жиркомбінат” суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень місяць 2007 року в розмірі 318308,58 грн. станом на 27.12.2007р.

2. На порушення підпунктів  7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, 7.4.1, 7.4.5, п. 7.2, 7.4, ст. 7, п. 9.7, 9.8, ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями, п. 14, 25 Положення про державну реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000р. за №208/4429 ВАТ „Ніжинський жиркомбінат” завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року на суму 2723,52 грн.”.

Як вбачається з акту перевірки від 27.12.2007р., в ході перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень місяць 2007 року (акт від 18.12.2007р. №1903/23-00373942) встановлено, що товариство у вересні місяці 2007 року відповідно до податкової накладної від 17.09.2007р. №5 на загальну суму 16341,13 грн., в тому числі ПДВ –2723,52 грн., ПСП „Січ” і.п.н. 309433510173 Київська обл., П-Хмельницький р-н, с. Дівички (номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість 14018571) поставило ВАТ „Ніжинський жиркомбінат” соняшник в кількості 7,46 тон.

Згідно єдиної бази даних (реєстру платників ПДВ) встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість ПСП „Січ” за №14018571 скасовано 14.04.2003р. (причина –незначні обсяги продажу товарів). Тобто на дату видачі податкової накладної ПСП „Січ” анульоване свідоцтво платника ПДВ №14018571.

Таким чином, перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, 7.4.1, 7.4.5, п. 7.2, 7.4, ст. 7, п. 9.7, 9.8, ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями, п. 14, 25 Положення про державну реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000р. за №208/4429 ВАТ „Ніжинський жиркомбінат”  до складу податкового кредиту вересня 2007 року віднесені суми податку на додану вартість у розмірі 2723,52 грн. від отриманих товарно-матеріальних цінностей відповідно до податкової накладної від 17.09.2007р. №5, виписаною ПСП „Січ”, яке не є платником податку на додану вартість (14.03.2003р. анульоване свідоцтво платника ПДВ №14018571).

В результаті зазначеного підприємством (позивачем) завищено заявлений розмір бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2007 року на 2723,52 грн.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги  не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону №168 податкова  накладна  складається  у  момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

    Підпунктом 7.2.4. п. 7.2 ст.7 Закону №168 встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.      Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 8-1.2 статті 8-1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за  податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

    У відповідності з п.п. 7.2.6. ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.1. ст.7 Закону №168 податковий   кредит  звітного  періоду  визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але  не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

    придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

    придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

    Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від  того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

            Згідно п.п. 7.4.5. ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

    У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 9.1. ст. 9 Закону №168 встановлено, що центральний  податковий  орган  веде  реєстр   платників податку.

 Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку (п. 9.2 Закону № 168).

Відповідно до п. 9.3. вищезазначеного закону особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

    Згідно п. 9.8. Закону № 168 реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

    а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про  анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за  останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

    б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

    в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

    г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до  цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону;

    ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

    Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

    Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б"-"ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

    У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

          Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво:

    якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою платника податку, - разом із наданням заяви про таке анулювання;

    якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.

          Відповідно до п. 14 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000р. за №208/4429 (далі –Положення), протягом  десяти календарних днів від дня отримання заяви про реєстрацію за відсутності підстав, визначених підпунктом 14.1 цього пункту, податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою з повідомленням про вручення) Свідоцтво, бланк якого виготовлений на спеціальному папері, що забезпечує захист від  підробки. При цьому перебіг десятиденного строку, установленого для податкової реєстрації, розпочинається з першого календарного дня, наступного за днем отримання податковим органом заяви про реєстрацію платника податку. Якщо останній день десятиденного строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день у податковому органі, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

    Датою податкової реєстрації платником податку на додану вартість є дата включення особи до Реєстру. При визначенні дати реєстрації особи, яка повторно реєструється платником податку на додану вартість, не враховуються періоди попередніх податкових реєстрацій, які були анульовані, та датою податкової реєстрації такого платника податку на додану вартість є дата його нової реєстрації незалежно від строку, що пройшов від дня анулювання попередньої податкової реєстрації такої особи до дня подання заяви про її повторну податкову реєстрацію.

    Під час реєстрації датою видачі Свідоцтва, яка зазначається у Свідоцтві, є дата податкової реєстрації.

    У Свідоцтві найменування (прізвище, ім'я, по батькові) та місцезнаходження (місце проживання) платника податку вказуються повністю, усі поля Свідоцтва заповнюються способом машинодруку або комп'ютерного друку та виконуються українською мовою прописними літерами.

    Реєстрація діє до дати її анулювання, яке  відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону №168. Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру. (п. 25 Положення).

Отже, податкова накладна №5 від 17.09.2007р. видана ПСП „Січ” після його анулювання платником податку на додану вартість, тобто в порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, ст. 7, п. 9.7, 9.8, ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість”, п. 14, 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, і не підтверджує податковий кредит ВАТ „Ніжинський жиркомбінат” за вересень 2007 року в сумі 2723,52 грн., як цього вимагає п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, де основною вимогою є виписування податкової накладної платником податку на додану вартість.

Таким чином, у позивача не було правових підстав для включення до складу податкового кредиту жовтня 2007р. суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) не платником податку на додану вартість ПСП „Січ” за вищевказаною податковою накладною, а саме №5 від 17.09.2007р. на загальну суму 16341,13 грн., в тому числі ПДВ 2723,52 грн.

З вищевикладеного вбачається правомірне зменшення податковим органом податкового кредиту позивача за вересень 2007 року на суму  2723,52 грн., що, в свою чергу, призвело до правомірного зменшення  бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року на 2723,52 грн.

Таким чином, Ніжинською ОДПІ  при проведенні перевірки та прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення враховані  фактичні обставини та приписи Закону України „Про податок на додану вартість”, що в свою чергу призвело до правильних висновків перевірки та прийняття рішення, яке відповідає чинному законодавству.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в Україні в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів належними засобами доказування правомірність прийняття рішення  щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2723,52 грн. за жовтень 2007 року відкритому акціонерному товариству „Ніжинський жиркомбінат”.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення, яке є предметом спору, діяв відповідно до законодавства України, обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення,  добросовісно.

 З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не  підлягають.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

        С У Д    П О С Т А Н О В И В:    

   1. У позові відмовити повністю.

   2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

            Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений  Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

           У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

        3. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

      Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

       Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вищевказаних строків залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                                                   Ж.В. Блохіна