Постанова

від 02.04.2007 по справі 6/72а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/72а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "02" квітня 2007 р.                                                  Справа № 6/72а

              12 год. 55 хв., м. Чернігів                

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді                                           Блохіної Ж.В.

за участю секретаря                Кузьміна М.М.,

за участю  представників:

позивача                                    Заболотного О.М., довіреність №14/02-07  від 14.02.07р.,

відповідача                               Репех О.О., довіреність №72/10/10-010 від 13.02.07р.,

                                                    Пацук Н.В., довіреність № 5/10/10-010 від 10.01.07р.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні позов       відкритого акціонерного товариства “Коропський

                                                    льонозавод”, с. Вільне, Коропський район

до  відповідача                         Державної податкової інспекції у Коропському районі,

                                                    смт. Короп, вул. Київська, 5а

про                                              визнання нечинним  податкового повідомлення-рішення,

                                                               ВСТАНОВИВ:

  Відкритим акціонерним товариством “Коропський льонозавод” подано позов до Державної податкової інспекції у Коропському районі про визнання нечинним податкового повідомлення–рішення №0000051500/1 від 18.12.2006р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов”язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі  42629,00 грн. за вересень 2006 року.

Відповідач заперечує проти позовних вимог.

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити, оскільки спірне рішення прийнято відповідачем з порушенням чинного законодавства, без врахування фактичних обставин, що порушує права позивача. Так, 20.10.2006р. до ДПІ у Коропському районі позивачем було подано податкову декларацію по ПДВ за вересень 2006 року, в якій було заявлено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню  у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”,  розрахунок суми бюджетного відшкодування за вересень 2006 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок в розмірі 42629,00 грн. Представник вважає, що у відповідності до норм абзацу “а” п.п.7.7.11, п.п.7.7.1,7.7.2, 7.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивач правомірно заявив суму ПДВ до відшкодування в розмірі 42629,00 грн. по податковій декларації за вересень 2006 року.

Представники відповідача просять у позові відмовити, оскільки  податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до законодавства, обґрунтовано, з врахуванням всіх обставин, які були встановлені при проведенні  камеральної перевірки  податкової декларації  позивача з ПДВ.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи і надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Чернігові було прийнято податкове повідомлення-рішення  №0000051500/1 від 18.12.2006р., яким  ВАТ “Коропський льнозавод”  зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі  42629,00 грн. за вересень 2006 року.

Спірне рішення було прийнято відповідачем на підставі висновків  документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ВАТ “Коропський льнозавод”, поданої за вересень 2006 року, за результатами якої складено акт №235 від 17.11.2006р.

Як вбачається з  вищевказаного акту, перевіркою встановлено наступне.

Документальною невиїзною (камеральною) перевіркою податкових декларацій за вересень та серпень 2006 року, розрахунку бюджетного відшкодування за вересень 2006 року, а також копій реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, копій податкових накладних, копій банківських документів, наданих платником податків, встановлено порушення п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.041997р. № 168/97-ВР, з врахуванням змін та доповнень та порушення п. 5.12.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 (в редакції наказу від 15.06.2005р. № 213), зареєстрованого в Мінюсті України 30.06.2005р. за № 702/10982, в результаті чого ВАТ „Коропський льонозавод” завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень місяць 2006 року на 42629 грн.

За таких обставин  за висновками перевірки на підставі п.п.7.7.5 та 7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зменшується сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку  на 42629 грн.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно абзацу „в” п.п.4.2.2. п.4.12 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181-ІІІ (далі –Закон №2181) контролюючий орган зобов'язаний  самостійно  визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

контролюючий   орган  внаслідок  проведення  камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження  або  завищення  суми  податкового зобов'язання.

Камеральною    вважається    перевірка,    яка    проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

У відповідності до п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР ( далі –Закон №168) бюджетне  відшкодування  - сума,  що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону №168 сума податку,  що підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

    а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

    б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону №168 платник   податку,   який   має   право  на  одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

У відповідності до п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закон №168 протягом  30  днів,  наступних   за   днем   отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

20.10.2006р. позивачем до ДПІ у Коропському районі подана податкова декларація по податку на додану вартість за вересень 2006 року, у рядку 25 якої позивач заявив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку 42629 грн.

Так, між ВАТ „Коропський льонозавод” та СТОВ „Агрольон” було укладено договір купівлі-продажу № 7 від 01.11.2005р., за яким СТОВ зобов”язувалось поставити та продати ВАТ льоноволокно довге № 8. Також між ВАТ та СТОВ укладено договір купівлі-продажу від 01.02.2006р. № 8, за яким СТОВ зобов”язувалось поставити та передати ВАТ льоноволокно коротке № 2.

СТОВ було видано податкову накладні № 6 від 14.06.2006р., № 14 від 27.06.2006р. та № 15 від 30.06.2007р., які було включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2006 року, і на їх підставі було нараховано податковий кредит у сумі 32685 грн., який включено до податкової декларації за червень 2006 року. Також СТОВ було складено податкову накладну від 11.07.2006р. № 3, яку ВАТ включило до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2006 року, і на підставі якої ВАТ включило до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 13915,20 грн., що було відображено в податковій декларації за липень 2006 року.

Частково оплату по даних податкових накладних було проведено у серпні 2006 року. Так, згідно платіжного доручення № 212 від 03.08.2006р. було сплачено на рахунок СТОВ 111000 грн., у тому числі 18500 грн. ПДВ. Дана сума ПДВ сформована наступним чином: 10125 грн. віднесено із податкової накладної № 6 від 14.06.2006р., оскільки за цією податковою накладною вже було частково здійснено проплату в липні 2006 року, та 8376 грн. віднесено із податкової накладної № 14 від 27.06.2006р.

Крім того, згідно платіжного доручення № 215 від 09.08.2006р. на рахунок СТОВ перераховано 56000 грн., у тому числі 9333,33 грн. ПДВ. Дана сума ПДВ сформована наступним чином: 4945 грн. віднесено із податкової накладної № 14 від 27.06.2006р., та 4388 грн. віднесено із податкової накладної № 15 від 30.06.2006р.

Також згідно платіжного доручення № 223 від 16.08.2006р. перераховано СТОВ 88000 грн., у тому числі 14666,67 грн. ПДВ, сума якого сформована наступним чином: 1657 грн. включено із податкової накладної № 15 від 30.06.2006р. та 13010 грн. із податкової накладної № 3 від 11.07.2006р.

Окрім того, відповідно до платіжного доручення № 221 від 16.08.2006р. перераховано на рахунок ЧФ ВАТ „Укртелеком” 824,62 грн. за послуги зв”язку згідно рахунку № 156/07/56/11 від 31.07.2006р., у тому числі 129,48 грн. ПДВ. Податкову накладну ЧФ ВАТ „Укртелеком” від 31.07.2006р. № 44/740303 включило до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2006 року.

Таким чином, сума залишку від”ємного значення в розмірі 51139 грн., зазначена в 26 рядку податкової декларації з ПДВ за серпень 2006 року, частково сформована за рахунок сум ПДВ, які було включено до податкового кредиту в червні та липні 2006 року, а саме 42629 грн.

Оскільки у серпні 2006 року було частково оплачено отримані товари, поставка (отримання) яких була підставою для складання податкових накладних № 3, № 6, № 14, № 15, то ВАТ отримало право на бюджетне відшкодування у розмірі сплаченої суми, а саме 42500 грн. Крім того, ВАТ отримало право на відшкодування і 129 грн., сплачених у серпні 2006 року ЧФ ВАТ „Укртелеком”. А тому до рядка 25 податкової декларації з ПДВ за вересень 2006 року було включено суму 42629 грн. ( 42500 грн. + 129 грн.).

У п.п.7.7.11 п.7.ст.7 Закону №168 визначено коло осіб,  які не мають  права  на  отримання  бюджетного відшкодування, а саме:

а) особа, яка:

    була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на  бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів;

    не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

 б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Оскільки нарахування позивачем податкового кредиту у сумі 42629 грн. відбулося внаслідок придбання (отримання) товарів, то відповідно до приписів підпункту “а” п.п.7.7.11, 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 позивачем правильно заповнено податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2006 року і він має право на отримання бюджетного відшкодування по  даній декларації у сумі 42629 грн.

Суд вважає, що п.п.7.7.2 ст.7 Закону №168  повязує можливість отримання платником податку бюджетного відшкодування з ПДВ з Державного бюджету України з фактичною сплатою податку контрагентам платника в ціні придбаного товару у податковому періоді, що передує звітному, незалежно від того, коли фактично був отриманий товар: в  цьому, попередньому чи іншому звітних податкових  періодах і коли у отримувача товару виникло зобовязанання перед постачальником. Головна умова, щоб сплата ПДВ була здійснена в періоді, що передує звітному.

Судом не приймається до уваги посилання ДПІ у м. Чернігові на лист ДПА України від 18.04ю20066р. №7251/7/16-1517, оскільки він не є нормативно-правовим актом і не є обовязковим для платника податку.

Зміст листа щодо порядку заповнення рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування, згідно з яким „платник податку може врахувати із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 декларації з ПДВ) ті суми податку, які фактично сплачені у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) грошовими коштами ( у тому числі авансом), включаючи суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому податковому  періоді при  ввезенні на митну територію України товарів”, не відповідає повною мірою положенням п.п. „а” п.п.7.7.2 ст.7 Закону №168, оскільки даною нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка  дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а не сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, сплаченого в такому податковому періоді.

Таким чином, ДПІ у Коропському районі  при проведенні перевірки та прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення не враховані приписи п.п.7.7.2, підпункту “а” п.п.7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, що в свою чергу призвело до неправильних висновків перевірки та прийняття рішення, яке не відповідає чинному законодавству.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У частини 3 статті 2 КАС України передбачено наступне:

“У  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України;

       2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

       3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

       4) безсторонньо (неупереджено);

       5) добросовісно;

       6) розсудливо;

       7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

       8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

       9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

     10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в Україні в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездітності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття свого рішення.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення, яке є предметом спору, діяв з порушенням законів України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення,  недобросовісно, а тому таке рішення має бути визнано недійсними.

   З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

         Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

         С У Д    П О С Т А Н О В И В:    

    1. Позов задовольнити повністю.

  2. Визнати повністю нечинним податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Коропському районі №0000051500/1 від 18.12.2006р., яким відкритому акціонерному товариству „Коропський льонозавод” зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов”язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі  42629,00 грн. за вересень 2006 року.

          3.  Стягнути з державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Коропський льонозавод” (с. Вільне, Коропський район, код 00306360) 3,40 грн. судових витрат.

          4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

            Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений  Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

           У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          5. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

          Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

         Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вищевказаних строків залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                                   Блохіна Ж.В.