Рішення

від 13.03.2008 по справі 16/661

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/661

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И                

         "13" березня 2008 р.                                                                        Справа №  16/661

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого –судді Спаських Н.М. ,

при секретарі –Буднік А.М. ,  за участю представників сторін:

від позивача –Рогоза В.І. Богославець Р.І. за довіреністю;

відповідача –Федорчук А.І. - голова ЖБК

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси  справу за позовом  Приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління “Черкасиліфт” до  Житлово-будівельного кооперативу  № 84 про врегулювання розбіжностей при укладанні господарського договору,

                                                                       ВСТАНОВИВ:

          У відповідності до уточнених позовних вимог, заявлено позов про врегулювання розбіжностей при укладанні господарського договору, згідно якого позивач просить прийняти до виконання договір № 416 від 17.12.2007 року між сторонами по справі на надання послуг з технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем в будинку по вул. Гоголя, 390 (3,4,5,6 під"їзди), оскільки сторони не дійшли згоди щодо певних умов цього договору. Неузгодженими за доводами позивача є пп.2.1, 2.2., 2.8., 3.1.2., 3.2.10, 3.2.14, 4.1., 5.2.4,  які передані на розгляд суду. Представники позивача позов підтримали з викладених у ньому підстав та просять його задовольнити.

          В ході розгляду справи сторони дійшли до згоди з приводу всіх умов договору крім п. 2.1. і відповідач просить не приймати його в редакції позивача та залишити вартість обслуговування та ремонту ліфтів і диспетчерських систем на рівні попереднього року.

          Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

          У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          У відповідності до  пп. 4-7 ст. 181 ГК України, за наявності заперечень щодо окремих умов (запропонованого до  укладення) договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

          За уточненими доводами позивача, неврегульованими між сторонами залишилися пп. 2.1., 2.2., 2.8, 3.1.2, 3.2.10, 3.2.14, 4.1., 4.3. та 5.2.4. договору між сторонами  № 416 від 17.12.2007 року на надання послуг з технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем (далі - Договір).

          Обговоривши ці пункти в судовому засіданні, сторони дійшли до згоди викласти їх в такій редакції ( а.с. 55) :

по п. 2.2. між сторонам спору немає, він приймається в редакції позивача (як в договорі).

п. 2.8. договору приймається в редакції договору з умовою оплати вартості виконаних робіт до 15 числа наступного за звітним місяця, а не до 10 числа, як було вказано.

п. 3.1.2. залишається в редакції договору.

п. 3.2.10 викладається в наступній редакції - своєчасно вживати заходи з відновлення кабельних каналів телефонного зв'язку в яких прокладені кабельні лінії диспетчеризації. які обслуговують будинок по вул. Гоголя, 390 (3,4,5,6 під'їзди) і передавати Виконавцю для відновлення диспетчерського зв'язку.

п. 3.2.14 викладається в наступній редакції - Брати участь спільно з Виконавцем у розгляді аварійних ситуацій ... і далі по тексту.

в п.4.1. сторони прийшли до згоди, пеня сплачується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період  кожного дня прострочення, все інше без змін.  

в п. 4.3. на користь Виконавця сплачується штраф в розмірі 0,3% від вартості виконаних робіт за поточний місяць (замість "за кожний день затримки"). Все інше без змін.

в п. 5.2.4. після слів "15 діб" доповнити словами " -- через невиконання Замовником  письмових вимог Виконавця згідно умов даного договору і далі по тексту, а слова "з незалежних від Виконавця причин " - виключити.

          Сторони також дійшли письмової згоди про те, що в п. 8.1. строк дії договору встановлюється  з 01 січня 2008 року по  31 березня 2008 року.

          Неврегульованим між сторонами залишився лише п. 2.1. договору, який в редакції позивача звучить наступним чином: щомісячна вартість робіт по договору узгоджується сторонами на підставі відомостей № 1, 2 ( вони знаходяться в матеріалах справи) , які є невід'ємною частиною цього договору, складає:

- ремонт і повне технічне обслуговування ліфтів сума - 1480,76 грн., ПДВ 295,15 грн.;

- ремонт і технічне обслуговування диспетчерських систем сума 179,56 грн. , ПДВ 35,91 грн.;

          Всього по договору в місяць сума - 1660,32 грн. ПДВ-332,06 грн. (всього з ПДВ - 1992,38 грн).

          Відповідач пропонує залишити місячну суму по договору в розмірі 1 336,92 грн. з ПДВ, посилаючись на рішення Черкаської міської ради № 970 від 17.07.2006 року.

          Дослідивши законодавче врегулювання ціноутворення у відносинах сторін, судом встановлено наступне:

          У відповідності до положень Закону України „Про ціни і ціноутворення” від 03 грудня 1990 року (ст. 4,6,7,9) цей закон визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки. Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва. В народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які своїм рішенням установлюють ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), зобов'язані відшкодовувати суб'єкту господарювання різницю між затвердженим розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) зазначених послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів.

          У відповідності до визначень, які даються тлумачними та економічними словниками (Інтернет видання), тарифом  є  ставка або система ставок оплати за користування чим-небудь, а ставка є  нормою, зафіксованим розміром якої-небудь відносної величини, що застосовується для визначення абсолютної величини відносно певної бази.           Ціна за своїм змістом є грошовою вартістю одиниці товару.

          У відповідності до ст. 189, 191 ГК України, ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України. Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Державні ціни встановлюються на імпортні товари, придбані за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами. Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.

           Фіксовані ціни на послуги з обслуговування ліфтів в даний час не встановлені.

          У відповідності до примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 р. N 186,  житлово-будівельний кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками). Органи управління кооперативу приймають рішення про порядок експлуатації жилого будинку (будинків); встановлення квартирної плати та порядок її внесення.

      Житлово-будівельні кооперативи є  юридичними особами і виконують функції постачальника послуг -- отримують послуги від виробника та безпосередньо надають їх споживачам.

          Виходячи з цього, за змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року, ЖБК відносно своїх членів є виконавцем, тобто суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору ( у відповідності до довідки з ЄДРПОУ ЖБК № 84 є обслуговуючим кооперативом приватної форми власності, що відноситься до некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства). Позивач же по справі є виробником житлово-комунальних послуг, тобто суб'єктом господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

            Виходячи з цього плату за утримання будинку та прибудинкової території встановлює для своїх членів сам ЖБК, не залежачи від тарифів, встановлених для будинків, що перебувають на балансах РЕУ.

          Згідно ст. 7 вказаного Закону  до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, зокрема. належать: встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону;  затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням;  визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;  забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості.

          З 01.11.2007 року введено в дію рішення Черкаської міської ради № 1473 від 16.10.2007 року "Про встановлення вартості житлово-комунальної послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій", згідно якого затверджено основний мінімальний перелік робіт і послуг, що забезпечують санітарне та технічно-безпечне проживання в житлових будинках. Цим рішенням було встановлено тариф  житлово-комунальної послуги з утримання будинків для будинків з ліфтом та без ліфтів, виходячи з розрахунку 1 кв.м. загальної площі квартири.

          Таким чином,  рішенням Черкаської міської ради № 1473 від 16.10.2007 року встановлено не ціну, а тариф - тобто ставку оплати за послуги -- від 0,345 до 1,455 за 1 кв.м. площі. У відповідності до ч. 3 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

          За змістом даного рішення воно поширюється на власників, балансоутримувачів та споживачів послуг, але ніяк не на виробників житлово-комунальних послуг ( п. 8 рішення). Це також випливає  і з назви самого рішення ... про встановлення вартості послуги з утримання будинків та прибудинкових території -- оскільки дана послуга надається лише тим підприємством, яке утримує будинок та прибудинкову територію, а не позивачем чи водоканалом чи газовою службою.

          Пунктом 4 даного рішення житлово-будівельним кооперативам та об'єднанням співвласників було  предписано надавати гарантовану кількість послуг - не менше визначеної мінімальним переліком, але обов'язку для ЖБК застосовувати визначені тарифи для відносин зі споживачами послуг та їх виробниками  рішення Черкаської міської ради № 1473 від 16.10.2007 року не встановлює.

          За доводами відповідача по справі, утримання ліфтів є невід'ємною частиною комунальних послуг, тому ціни та тарифи на послуги позивача підлягають затвердженню міськвиконкомом.

          Суд не погоджується з цими доводами, виходячи з такого:

        Позивач є монополістом на ринку по наданню послуг по обслуговуванню ліфтів у м. Черкаси ( про що вказано і в п. 5.6. договору) і його звернення з даним позовом відповідає вимогам ст. 181 Господарського кодексу України. Ціни на надання послуг, що є предметом спірного договору державою не регулюються, не фіксуються  і є договірними.

       Посилання відповідача на необхідність застосування до вартості робіт за спірним договором рішення Черкаської міської ради № 970 від 17.07.2006 року є безпідставним, оскільки рішенням Черкаської міської ради № 1473 від 16.10.2007 року воно відмінено.

          Ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлює  істотні умови договору, які повинні бути узгоджені між виконавцем/виробником та споживачем та вказує, що якщо виконавець не є виробником послуг, то відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

          Ч. 2 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

          Таким чином, Закон України "Про житлово-комунальні послуги"  зобов'язує лише виконавців, що одночасно є виробниками житлово-комунальних послуг ( в Законі вони вказані виконавці/виробники) затверджувати своїх тарифи в органах місцевого самоврядування.

             В даному ж випадку, позивач є лише виробником послуг, а не є  виконавцем по наданню їх споживачам - мешканцям будинків, яким є відповідач по справі.

              Таким чином, ціна на послуги позивача по договору між сторонами погоджується лише в договірному порядку і не підлягає затвердженню місцевими органами влади.

         У відповідності до  п. 37 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 560, висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з технічним обслуговуванням ліфтів, надається Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами в порядку, встановленому Мінекономіки.

           Позивачем надано в справу висновок № 40 від 13 грудня 2007 року Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг. За змістом даного висновку розрахунок  планових витрат на виробництво послуг з технічного обслуговування базового пасажирського ліфта в розмірі 395,93 грн. за 1 базовий ліфт є економічно обґрунтованим.  Саме з цієї ціни і виходів позивач по справі при формуванні ціна на послуги за спірним договором.

           Відповідач по справі зі свого боку надав лист виконавчого комітету Черкаської міської ради від 05.02.2008 року № 97-01-18 про те,  що  позивач по справі в зв'язку із збільшенням ціни на матеріали, запчастини, мінімальну заробітну плату переглянуло свої ціни на послуги, а державна інспекція з контролю за цінами підтвердила їх економічну обґрунтованість. Але не зважаючи на це нові тарифи на послугу з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем виконком Черкаської міської ради не погодив. Таким чином Черкаська міська рада також погоджується з обгрунтованістю підняття цін позивачем по справі на свої послуги.

          Вказаний висновок  № 40 від 13 грудня 2007 року Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області відповідачем не скасований і не оспорений у судовому порядку.

          Ріст цін на матеріали та послуги з початку 2008 року є загальновідомим фактом і не потребує доведення.

          Заперечення відповідача про те,  що заробітна плата та соціальні виплати для мешканців будинку не піднялися і підстав сплачувати більше за комунальні послуги, зокрема і за ліфт немає підстав, суд до уваги не приймає, оскільки це факти різного порядку.  

          В ході обговорення обставин справи обидві сторони не заперечували проти того, що ліфти по вул. Гоголя, 390, з приводу яких іде мова, є старими, оскільки випущені в 1984 році, а тому потребують більших технічних витрат на обслуговування згідно технічних правил.

          Ліфт  є  видом пасажирського транспорту і для його безпечної роботи повинні бути виконані всі вимоги інструкцій з експлуатації ліфтів пасажирських заводів-виробників. Недбала експлуатація, обрив ліфтів безперечно загрожують життю та здоровлю пасажирів. Відповідальність за наслідки таких подій однозначно будуть покладені на позивача по справі, як надавача послуг з обслуговування ліфтів. Виходячи з цього суд вважає, що оскільки послуги, які надає позивач, забезпечують схоронність життя та здоровся пасажирів, то їх оплата повинна проводитися лише на належному і економічно обгрунтованомі рівні. Суд вважає, що зниження вартості послуг є можливим  лише за рахунок зменшення об'єму переліку технічних дій, які вчиняються  по ремонту та технічному обслуговуванню ліфтів, що грубо суперечитиме вимогам інструкції по експлуатації ліфтів. Безпека експлуатації ліфта діє в інтересах споживача, вона повинна бути забезпечена належною оплатою і  лише в цьому випадку на виробника послуг можна класти відповідальність за неполадки в роботі ліфта.

          В частині щомісячної оплати по договору  відповідач заперечував лише з тієї позиції,  що ці ціни не затверджені міськвиконкомом. З огляду на вищенаведене, затвердженню підлягає лише тариф для  виконавців, що надають послуги з утримання будинку, а не договірна ціна на послуги позивача, а тому заперечення відповідача в цій частині є неправомірними.

          Пропозиції по зменшенню ціни та за рахунок яких складових це можна зробити, відповідач суду не надав, натомість звинувативши позивача у завищені зарплати своїм працівникам, витратах на утримання автомобілів, сауни та ін. за рахунок коштів своїх контрагентів за договорами. Договором передбачено випадки, коли  з місячної суми до оплати мінусується вартість невиконних ремонтних робіт (п. 2.10.) Такі випадки могли б бути ще більш розширено врегульовані в договорі для ймовірного зменшення щомісячної оплати по договору в залежності від конкретної обставини, але відповідачем такі  пропозиції позивачу не подавалися.

          Відповідачу неодноразово роз'яснювалося право пред'явлення позову до позивача про додаткове врегулювання умов договору у бажаній для відповідача редакції, але відповідач цим не скористався.

          З приводу заперечень стосовно ненадання відповідачу щомісячних актів про перелік виконаних ремонтних робіт  та про повторне використання вузлів, деталей, матеріалів, після їх заміни в ліфті суд роз'яснив сторонам, що оскільки ці моменти  спірним договором врегульовані, то сторони не позбавлені вирішувати всі пов'язані з ними проблеми в суді чи встановити додаткові санкції за невиконання відповідних умов договору.

          На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що встановлена позивачем ціна на послуги в договорі № 416 від 17.12.2007 року  в розмірі 1992,38 грн. з ПДВ на місяць є економічно обґрунтованою і підлягає прийняттю до виконання.

          Але з огляду на те, що сторони мають намір припинити договірні стосунки та укладають договір лише на 3 місяці з 01 січня до 31 березня 2008 року, а також для зняття напруги у стосунках між сторонами, суд вважає за можливе задовольнити   клопотання відповідача та залишити на вказаний період вартість робіт за договором № 416 від 17.12.2007 року на рівні пропозиції відповідача по справі - 1336,92 грн. з ПДВ на місяць.  

        З огляду на це суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

            На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-84 ГПК України суд, -

                                                                           ВИРІШИВ:

           Позов задовольнити частково.

           Прийняти до виконання договір № 416 від 17.12.2007 року про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів  та виконання робіт з  ремонту ліфтів та диспетчерських систем  між Житлово-будівельним кооперативом № 84 та Приватним підприємством "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт"  в редакції позивача (додається до рішення) з такими уточненнями:

п. 2.1.  викласти в такій редакції : "Щомісячна вартість робіт по договору узгоджується сторонами на підставі відомостей № 1, 2 , які є невід'ємною частиною цього договору, складає:

- ремонт і повне технічне обслуговування ліфтів сума - 1022,88 грн., ПДВ 204,58 грн.;

- ремонт і технічне обслуговування диспетчерських систем сума 91,20 грн. , ПДВ 18,24 грн.;

          Всього по договору в місяць сума - 1336,92 грн. ( в т.ч. ПДВ- 222,82 грн.)  

п. 2.2. приймається в редакції позивача ( як в договорі).

п. 2.8. договору приймається в редакції договору з умовою оплати вартості виконаних робіт до 15 числа наступного за звітним місяця, замість "до 10 числа", як було вказано.

п. 3.1.2. приймається в редакції позивача ( як в договорі).

п. 3.2.10 викладається в наступній редакції - "своєчасно вживати заходи з відновлення кабельних каналів телефонного зв'язку в яких прокладені кабельні лінії диспетчеризації. які обслуговують будинок по вул. Гоголя, 390 (3,4,5,6 під'їзди) і передавати Виконавцю для відновлення диспетчерського зв'язку".

п. 3.2.14 викладається в наступній редакції - "Брати участь спільно з Виконавцем у розгляді аварійних ситуацій "... і далі по тексту.

в п.4.1. пеня сплачується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період  кожного дня прострочення. Все інше без змін.  

в п. 4.3. на користь Виконавця сплачується штраф в розмірі 0,3% від вартості виконаних робіт за поточний місяць (замість "за кожний день затримки"). Все інше без змін.

в п. 5.2.4. після слів "15 діб" доповнити словами " -- через невиконання Замовником  письмових вимог Виконавця згідно умов даного договору і далі по тексту, а слова "з незалежних від Виконавця причин " - виключити.

в п. 8.1. строк дії договору встановлюється з 01 січня 2008 року до 31 березня 2008 року.

В решті вимог (різниця цін позивача та відповідача по п.2.1. договору) - в позові відмовити.

          Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 84 м. Черкаси, вул. Гоголя, 390, кв. 129, ідентифікаційний код 34556432 на користь  Приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство “Черкасиліфт”, м. Черкаси, вул. Ватутіна, 12/1, код 02774094 – 85 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати.

          Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя                                                                                                                   Н.М. Спаських