Постанова

від 13.03.2008 по справі 53/265-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

53/265-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 березня 2008 р.                                                                                    № 53/265-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників: позивача –

відповідача –

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Октавія" на рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2007 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2007 року у справі за позовом ТзОВ "АРКА-Компани" до Приватного підприємства "Октавія" про стягнення 75416, 91 грн.,

ВСТАНОВИВ:

          У серпні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №АА 85 від 03.05.2006 року та відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 75416, 91 грн.

Згідно заяви про зміну позовних вимог позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 73535, 53 грн., у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 1881, 38 грн.

          Рішенням господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2007 року (суддя Прохоров С.А.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 73535, 53 грн., судові витрати.

          Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2007 року рішення суду залишене без змін.

          Не погоджуючись з судовими рішеннями, приватне підприємство "Октавія" просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

          Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 3 травня 2006 року між  сторонами у справі було укладено договір поставки нафтопродуктів №АА 85, за умовами якого ТзОВ "АРКА Компани" зобов'язалось поставити нафтопродукти в порядку та строки, передбачені договором, а ПП "Октавія" - прийняти та оплатити отримані нафтопродукти.

Умовами укладеного договору №АА 85 передбачено, що асортимент товару та умови його поставки узгоджуються сторонами шляхом укладення додаткових угод.

12 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем у справі було укладено додаткову угоду № 32 до договору поставки № АА 85, згідно умов якої було визначено кількість та вартість поставленого товару - 8070 л дизельного пального на загальну суму 26711,66 грн., а також змінено умови пункту 4.2 договору, яким передбачено, що розрахунки за товар мають здійснюватися на умовах 100% передоплати. Відповідно до даної додаткової угоди відповідач зобов'язався здійснити оплату протягом 3-х банківських днів з моменту відвантаження дизельного  пального.

Згідно ч.2 пункту 6.1 вказаного договору, в разі прострочки виконання зобов'язання з оплати товару, якщо відстрочка не передбачена відповідною додатковою угодою, покупець зобов'язується оплатити продавцю 2% від суми боргу за кожний день прострочки платежу, що є платою за користування чужими грошовими коштами (згідно зі ст.536 та ч.2 ст.625 ЦК України). Проценти сплачуються за весь період прострочки платежу.

На виконання умов укладеного договору №АА 85 та додаткової угоди, позивач 12 грудня 2006 року здійснив поставку 8070 л дизпалива на загальну суму 26711, 66 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Як правильно встановлено судами, у відповідача, починаючи з 12 грудня 2006 року виникло грошове зобов'язання за укладеним договором №АА 85 (з урахуванням додаткової угоди № 32), яке він повинен був виконати протягом трьох банківських днів, тобто до 16 грудня 2006 року.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється  від  відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.232 Господарського кодексу України, відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Умовами укладеного сторонами договором передбачено, що плата за користування чужими грошовими коштами стягується за весь період прострочення.

Стаття 233 цього ж Кодексу передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Взявши до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та враховуючи те, що відповідач виконав свої зобов'язання за договором по сплаті основного боргу, суд вважає, що штрафна санкція, визначена в п.6.1 договору від 3 травня 2006 року надмірно велика, порівняно із збитками кредитора, тому на підставі п.3 ст.83 ГПК України суд вважає за необхідне зменшити розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та стягнути з відповідача на користь позивача 20 000 грн. суми процентів за користування чужими грошовими коштами.

За таких обставин, судові рішення підлягають зміні в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Керуючись  ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

                           П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2007 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2007 року змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми відсотків за користування чужими грошовими коштами, зменшивши суму стягнення до 20 000 грн., а касаційну скаргу приватного підприємства "Октавія" –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                В.Дерепа

Судді                                                                        Б.Грек

                                                                                 Л.Стратієнко