Постанова

від 06.03.2008 по справі 40/406-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

40/406-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 06 березня 2008 р.                                                                                    № 40/406-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючогосуддів:Кочерової Н.О.Рибака В.В.Черкащенка М.М.

розглянув касаційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Колбім" ЛТД

на постановувід 20.12.2007 Харківського апеляційного господарського суду

у справі№ 40/406-07 господарського суду Харківської області

за позовомдержавного підприємства "Харківський завод електроапаратури"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Колбім" ЛТД

про

стягнення 23 891,18 грн.

за участю представників сторін:

від позивача      не з'явилися

від відповідача  Гриньов Є.О. дов. від 01.02.2008

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2007 року Державне  підприємство "Харківський завод електроапаратури"  пред'явило  в суді позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Колбім" ЛТД  про стягнення 23891,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 17.11.2004 між сторонами було  укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі. Згідно умов договору позивач продав відповідачу нежитлову будівлю літ. А-8 (корпус 44) загальною площею 14 213,7 кв.м, яка розташована за адресою м. Харків, вул. Лозівська, буд. 5. Право власності на нежитлову будівлю виникло у відповідача з моменту підписання договору. Пунктом  14 цього договору сторони передбачили, що вони у тримісячний термін зобов'язуються оформити належним чином відведення земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля, а також узгодити порядок технічного відокремлення цієї території від території позивача.

Проте умова договору, передбачена п.14, товариством з обмеженою відповідальністю "Колбім" ЛТД виконана не була. Позивач вимушений був сплачувати земельний податок, враховуючи й земельну ділянку площею 0,6585 га по вул. Лозівській в м. Харкові, яка знаходиться  під будівлею корпусу 44, придбаного відповідачем, в зв'язку з чим їм були понесені збитки за період з 07.12.2004 по 03.07.2007 в сумі 23 891,18 грн.

На підставі ст. ст. 610, 623 ЦК України просив задовольнити  позов.

Рішенням господарського суду  Харківської області від 15.11.2007  (суддя Хотенець П.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, господарський суд виходив з того, що відповідачу рішенням Харківської Ради від 04.07.2007 в оренду земельна ділянка площею 0,6585 га  по вул. Лозівській, 5  надана лише 04.07.2007 після припинення права користування нею позивачем у зв'язку з його  добровільною відмовою. Крім того, оформлення договору на час розгляду справи триває. Оскільки договір оренди не оформлено, то у відповідача не виникло обов'язку щодо сплати орендної плати. Позивач не надав правового обґрунтування порушень відповідачем зобов'язань по виконанню умов договору купівлі - продажу  від 14.11.2004 як позовної вимоги.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 (судді: Слюсарева Л.В. –головуючий, Білоконь Н.Д. Фоміна В.О.) рішення господарського суду  скасовано і прийнято нове рішення яким позов задоволено.

Скасовуючи рішення господарського суду  та задовольняючи позов, апеляційна  інстанція виходила з того, що обов'язок   набувача  будівель по оформлені права власності чи права  користування земельної ділянки, на якій розташована споруда, випливає з вимог закону, а тому суд першої інстанції помилково застосував до даних правовідносин положення Цивільного кодексу України, які  регулюють договірні зобов'язання з відшкодування  збитків.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України разом з  придбаною по договору купівлі-продажу  від 17.11.2004 будівлею до відповідача  перейшло і право користування земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Отже, відповідач є платником податку на спірну ділянку з 07.12.2004 -  дати передачі йому будівлі по акту прийому передачі від 07.12.2004.

Через не оформлення відповідачем права  користування на спірну  ділянку, позивач не був вилучений з Державного реєстру як користувач землею, а тому сплачував земельний податок.

З посиланням на ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. 377, 141, 142, 212, 124 Земельного кодексу України, апеляційний господарський суд  задовольнив позов.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Колбім" ЛТД просить постанову апеляційного господарського суду  скасувати, а рішення  господарського суду залишити без змін, посилаючись на  порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту  встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України   вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як  встановлено господарським судом і вбачається з матеріалів справи 17.11.2004 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до якого позивач продав відповідачу нежитлову будівлю літ. А-8 (корпус 44) загальною площею 14 213,7 кв.м. Акт прийому-передачі будівлі складено 07.12.2004. Пунктом 14 договору на сторони покладено обов'язок у 3-х місячний термін оформити належним чином відведення земельної ділянки.

Рішенням Харківської міської ради № 140/07 від 04.07.2007 припинено право постійного користування ДП "Харківський завод електроапаратури"  частиною земельної ділянки площею 0,6585 га  по вул. Лозівській, 5 за його  добровільною відмовою (листи від 06.09.2004 № 4042/10-4 та від 30.03.2005 № СБО/55). Надано  ТОВ "Колбім" ЛТД в оренду строком до 01.06.2012 земельну ділянку загальною площею  0,6585 га по вул. Лозівській , 5 для  експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (літ. А-8).

Пред'являючи позов, Державне  підприємство "Харківський завод електроапаратури"   виходило з того, що відповідачем не  виконано п. 14 договору від 17.11.2004, і як наслідок позивач сплатив земельний податок за земельну ділянку, яка знаходиться під  будівлею, придбаною товариством з  обмеженою відповідальністю "Колбім" ЛТД, в зв'язку з чим позивачу завдані збитки в сумі 23891,18 грн.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції правильно зазначив, що сума, яку просить стягнути позивач, не є збитками, обумовленими невиконанням умов договору. Проте правову природу - суму, яку просив стягнути позивач, не з'ясував.

Не можна погодитись і з висновком апеляційного господарського суду, що правовідносини по відшкодуванню сплаченого земельного податку є  позадоговірними зобов'язаннями з відшкодування майнової шкоди і до них необхідно застосовувати ст. 1166 Цивільного кодексу, бо вона виникає, як правило, за наявності вини особи, протиправними діями якої юридичної  особі завдано майнова шкода.

Враховуючи, що судовими інстанціями не встановлена правова природа відносин між сторонами і як наслідок неправильно застосовані норми матеріального права, постановлені судові рішення підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи суду необхідно з'ясувати правову підставу стягнення з відповідача суми сплаченого позивачем земельного податку і у відповідності з нормами матеріального і процесуального права вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Колбім" ЛТД задовольнити частково.

Постанову від 20.12.2007 Харківського апеляційного господарського суду  та рішення від 15.11.2007 господарського суду  Харківської області у справі № 40/406-07 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий, суддя                                                                      Н. Кочерова

Судді                                                                                                    В. Рибак

                                                                                                    М. Черкащенко