Постанова

від 06.03.2008 по справі 18/176-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/176-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 06 березня 2008 р.                                                                                    № 18/176-07  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргуВишгородської районної ради Київської області

(далі Рада)

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду

від05.12.07

у справі№ 18/176-07

господарського судуКиївської області

за позовомВсеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" (далі Товариство)

доРади,

треті особи:Управління капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації (далі Управління),

Фонд комунального майна Вишгородського району (далі Фонд),

Вишгородський центр соціальних служб сім'ї, дітей та молоді Вишгородської районної державної адміністрації (далі Центр),

провизнання права власності

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Молявко О.М. (за дов. 95/01-5 від 11.04.07);

- відповідача:не з'явились;

- третіх осіб:

Управління: не з'явились;

Фонду: не з'явились;

Центру: не з'явились.

Ухвалою від 12.02.08 Вищого господарського суду України касаційна скарга Ради № 2-5/8 від 10.01.08 була прийняти до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 06.03.08.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

06.03.08 до початку судового засідання до колегії суддів Вищого господарського суду України надійшли клопотання Ради № 2-5/88 від 06.03.08, Фонду № 59 від 04.03.08 та Центру № 01/09/45 від 06.03.08 в яких ставиться питання про відкладення розгляду справи.

Клопотання Ради мотивовано виїздом за межі району начальника юридичного відділу Ради, Фонду –виїздом голови Фонду за меже Вишгородського району, а Центру –хворобою директора Центру.

Будь-яких доказів зазначених у клопотаннях обставин до жодного з них не додано.

У судове засіданні 06.03.08 представники Ради, Управління, Фонду та Центру не з'явились.

До початку розгляду справи по суті колегією суддів Вищого господарського суду України було поставлено на обговорення вказані клопотання.

Присутній в судовому засіданні представник Товариства щодо зазначених клопотань заперечував, вважаючи їх безпідставними та таким, що спрямовані на затягування розгляду справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, керівники Ради, Фонду та Центру з урахуванням того, що про дату судового засіданні їх було попереджено заздалегідь, не були обмежені у праві взяти участь у судовому засіданні особисто або надати довіреність іншим особам з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити їм взяти участь у розгляді справи по суті у судовому засіданні.

У зв'язку з наведеним колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у Ради, Фонду та Центру було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме їх інтереси у судовому засіданні.

З урахуванням зазначеного та тієї обставини, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено про те, що у випадку неявки їх представників справа може бути розглянута за наявними матеріалами справи, а клопотання заявників доказів зазначених у таких клопотаннях обставин не містять, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку про можливість перегляду справи по суті у судовому засіданні 06.03.08.

При вказані обставини представника Товариства було повідомлено на почату судового засідання 06.03.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представника Товариства, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1

ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.03.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 28.08.07 господарського суду Київської області (суддя Кошик А.Ю.) у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

В обґрунтуванні рішення, суд посилається на повідомлення Ради про те, що відповідний майновий комплекс не значиться і ніколи не значився на балансі Товариства, а останнім не надано підтвердження фінансування витрат на здійснення будівництва спірного майнового комплексу, а передачу його обласній раді КПФСТ "Колос" на підставі Постанови Київської обласної ради професійних спілок від 16.11.90 № СТ-7.5 "Про закріплення учбово-спортивних баз та споруд" є безпідставним, оскільки не доведена правомірність розпорядження Київської обласної ради професійних спілок спірним майном.

На підставі встановлених обставин господарський суд визнав, що майно фінансувалося за рахунок державних коштів та не було прийнято Товариством на баланс, а також не приватизувалося ним, а обліковувалося в управлінні капітального будівництва, як затрати по незакінченому будівництву об'єкту вартістю 586 000,00 грн.. За Авізо від 12.11.05 було передано Раді безкоштовно, що підтверджується актом передачі від 12.11.05, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до висновку про неможливість задоволення  позовних вимог.

Постановою від 05.12.07 Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Зеленіної Н.І., суддів –Андрейцевої Г.М., Рудченка С.Г.) апеляційну скаргу Товариства задоволено.

Рішення від 28.08.07 господарського суду Київської області скасовано, по справі прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано за Товариством право власності на цілісний майновий комплекс учбово-спортивної бази зимових видів спорту "Вишгород", а саме: корпус для обслуговування персоналу, А, 478.1 м2, санітарно-побутовий корпус, В, 475,2 м2, трансформовану підстанція, В, убиральню, Г, огорожу, 1-4, стартову вишку, І, санну трасу II, покриття, ІІІ–ІУ, сходи, VIII, які знаходяться за адресою: 07300, Київська область, м.Вишгород, вул.Ватутіна, 102.

Стягнуто з Ради на користь Товариства судові витрати за сплату державного мита у сумі 85,00 грн., 42,50 грн. за розгляд справи в апеляційному порядку та 118,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказана постанова мотивована тим, що матеріалами справи підтверджено, що 08.09.80 виконавчим комітетом Київської обласної ради народних депутатів було прийнято рішення № 443 "Про заходи по подальшому розвитку зимових видів спорту в області", згідно з яким добровільне спортивне товариство „Колос" (далі ДСТ „Колос") з метою розвитку санного спорту отримало завдання по створенню пункту олімпійської підготовки.

При цьому, враховано, що в жовтні 1982 року було затверджено архітектурно-планувальне завдання на розробку робочого проекту учбово-тренувальної санної траси в м.Вишгороді, згідно з яким замовником виступає ДСТ "Колос".

Рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради народних депутатів від 29.12.85 № 225 ДСТ "Колос" було виділено земельну ділянку для будівництва спортивного комплексу.

Також, апеляційний суд врахував, що учбово-тренувальна траса у місті Вишгороді була збудована за замовленням ДСТ "Колос", що підтверджується договором підряду на будівництво Вишгородської учбово-тренувальної санної траси від 02.01.86; дозволом на здійснення будівельних робіт № 10/84 від березня-квітня 1984 року, видане Українській республіканській раді ДСТ "Колос"; договором № 499/88 від 17.11.88 на створення (передачу) науково-технічної продукції; актами виконаних робіт від квітня-грудня 1985 року, січня-грудня 1986 року, лютого 1988 року; актами від 23.01.87 Державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта  - жолоб санної траси з естакадою та стартовою вишкою, де зазначено, що замовником будівництва є Київська обласна рада ДФСТ профспілок та від 28.12.88 Державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта – оздоровчого табору з учбово-тренувальною трасою в м.Вишгород, в якому зазначено, що замовником будівництва є Вишгородська райрада "Колос", згідно з якими майновий комплекс в експлуатацію не введено, але переважна кількість інстанцій погодила закінчення будівництва і визнала Товариство замовником будівництва.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 05.12.07 Київського міжобласного апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 28.08.07 господарського суду Київської області залишити в силі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, скаржник посилається на те, що апеляційною інстанцією не було враховано вимоги ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу (в редакції 2001 року) та ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу (в редакції 1990 року) щодо порядку відведення земельної ділянки під базу зимових видів спорту Вишгород. Крім того скаржник посилається ст. 331 Цивільного кодексу України.

На день розгляду справи у судовому засіданні 06.03.08 письмові відзиви на касаційну скаргу від Управління, Фонду та Центру не надійшли.

У судовому засіданні 06.03.08 представник Товариства щодо доводів,викладених у касаційній скарзі скаржника, заперечував, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу Ради залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, рішенням виконавчим комітетом Київської обласної ради народних депутатів від 08.09.80 № 443 "Про заходи по подальшому розвитку зимових видів спорту в області", ДСТ "Колос" з метою розвитку санного спорту було надано завдання по створенню пункту олімпійської підготовки.

У жовтні 1982 року затверджено архітектурно-планувальне завдання на розробку робочого проекту учбово-тренувальної санної траси в м.Вишгороді, згідно якого замовником виступало ДСТ "Колос".

Рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради народних депутатів від 29.12.85 № 225 ДСТ "Колос" було виділено земельну ділянку в районі північної сторони м.Вишгорода, між Київським водосховищем і Київською ГАЕС на Дніпровських схилах в районі ярів 3-4, площею 8,7 га під будівництво тренувальної санної траси.

31.03.86 було складено акт про встановлення меж земельної ділянки в натурі ДСТ "Колос" на земельну ділянку, площею 8,87 га для будівництва оздоровчого табору з учбово-тренувальною трасою.

Головою обласної ради ДСТ "Колос" було видано розпорядження № 499 від 17.08.86, згідно з яким, у зв'язку з закінченням робіт по будівництву жолоба санної траси та стартової вишки призначено робочу комісію.

У підтвердження того, що замовником будівництва санної траси з естакадою та стартової вишки і оздоровчого табору з учбово-тренувальною трасою в м.Вишгороді є структурні ланки ДСТ "Колос" Товариство надало акти від 23.01.87 державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта –жолобу санної траси з естакадою та стартовою вишкою, в якому зазначено, що замовником будівництва є Київська обласна рада ДФСТ профспілок, та від 28.12.88 державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта –оздоровчого табору з учбово-тренувальною трасою в м.Вишгород, в якому зазначено, що замовником будівництва є Вишгородська райрада "Колос".

Також, матеріалами справи підтверджено, що в середині 80-х років всі добровільні товариства було об'єднано та створено єдине добровільне фізкультурно-спортивне товариство профспілок (ДФСТ профспілок), куди увійшли усі підрозділи ДСТ "Колос".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суб'єктом права власності, у такому випадку є юридична особа, що створена на базі цих юридичних осіб, оскільки на підставі Постанови від 27.04.90 № 96 "Про поліпшення фізкультурно-масової, оздоровчої та спортивної роботи серед сільського населення Української РСР" Радою Міністрів Української РСР і Українською Республіканською Радою професійних спілок створено кооперативно-профспілкове фізкультурно-спортивне товариство "Колос" агропромислового комплексу Української РСР.

У вказаній постанові, визначено, що організаційне бюро і Українська республіканська рада Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок мають забезпечити до 01.08.90 передачу і прийняття основних фондів, матеріально-технічних і фінансових ресурсів, службових приміщень у місті Києві і на місцях, незавершеного будівництва, обладнання, інвентарю та інших матеріальних цінностей і лімітів станом на 01.01.90, виходячи із обсягів, переданих колишнім добровільним профспілково-кооперативним спортивним товариством "Колос" Української РСР та Держагропромом УРСР Українській республіканській раді Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок.

З метою виконання рекомендацій, закріплених Указом Президента України "Про затвердження цільової комплексної програми "Фізичне виховання здоров'я нації" від 01.09.98 № 963/98 кооперативно-профспілкове фізкультурно-спортивне товариство "Колос" реформовано у Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство "Колос" агропромислового комплексу України.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що у березні 2006 року за позовом Вишгородської районної державної адміністрації судовим актом Вишгородського районного суду Київської області від 21.03.06 було визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 08.12.05 № 532 "Про оформлення права власності". При цьому, вказаний судовий акт ухвалою від 22.12.06 Апеляційного суду Київської області залишено без змін.

Матеріали справи свідчать, що Вишгородською райрадою було прийнято рішення № 175-13-ХХІІІ "Про передачу функцій з питання управління майном, що є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгород", яким передбачено передачу Вишгородській районній державній адміністрації повноваження щодо управління об'єктами спільної комунальної власності, на підставі якого Рада передала частину майнового комплексу під створення соціального гуртожитку для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційної інстанції, що при вирішенні спору господарський суд першої інстанції виходив з того, що Товариство має право власності на майно, але місцевим судом не було досліджено правомірність вказаних рішень Ради.

Прийнявши відповідне рішення щодо визнання цілісного майнового комплексу учбово-спортивної бази зимових видів спорту "Вишгород" об'єктом комунальної власності, Рада тим самим поставили під сумнів право власності Товариства на відповідне майно.

У зв'язку з вказаним обставинами Товариство звернулось до господарського суду з позовом про визнання за ним права власності на цілісний майновий комплекс учбово-спортивної бази зимових видів спорту "Вишгород", що розташована за адресою: Київська область, м.Вишгород, вул.Ватутіна, 102, вважаючи, що таке право оспорює Рада, яка оформила відповідне право на спільну комунальну власність територіальних громад Вишгородського району.

Товариство вважає, що набуло право власності на майновий комплекс, та має абсолютне право вимагати від інших осіб не перешкоджати йому у здійсненні цього права, оскільки вказане право власності було підтверджено рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 08.12.05 № 532 "Про оформлення права власності", на підставі якого Товариству видано свідоцтво про право власності на цей майновий комплекс.

На думку суду першої інстанції Товариство не надало доказів на підтвердження свого права на майновий комплекс та нормативно не обґрунтувало це право, оскільки виділення земельної ділянки не є належним доказом наявності прав Товариства на майновий комплекс, побудований на ній.

В обґрунтування відмови у задоволені позовних вимог суд першої інстанції також послвся на повідомлення Ради про те, що відповідний майновий комплекс не значиться і ніколи не значився на балансі Товариства і ним не надано доказів про фінансові витрат на здійснення будівництва спірного майнового комплексу, та передачі його обласній раді КПФСТ "Колос" на підставі Постанови Київської обласної ради професійних спілок від 16.11.90

№ СТ-7.5 "Про закріплення учбово-спортивних баз та споруд" оскільки не доведена правомірність розпорядження Київської обласної ради професійних спілок спірним майном.

Суд врахував твердження  Ради про те, що будівництво спірного майнового комплексу здійснювалося за рахунок державних капітальних вкладень управлінням капітального будівництва Київського облвиконкому, що обґрунтовується довідкою управління капітального будівництва Київської облдержадміністрації про те, що замовником будівництва виступало саме воно.

На підставі вказаних доказів місцевий господарський суд визнав, що майно фінансувалося за рахунок державних коштів, та не було прийнято Товариством на баланс, не приватизувалось ним, і оскільки воно обліковувалося в управлінні капітального будівництва як затрати по незакінченому будівництву об'єкту вартістю 586 000,00 грн. і за авізо від 12.11.05 були передані Раді безкоштовно, що підтверджується актом передачі від 12.11.05, а тому позов не було задоволено.

Апеляційна інстанція, скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України врахувала, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законом України, а тому рішення Ради від 25.11.05 де зазначено, що розглянувши лист № 22 від 20.10.05 директора учбово-спортивної бази зимових видів спорту "Вишгород", Рада вирішила прийняти до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста району учбово-спортивну базу зимових видів спорту "Вишгород" не врахувавши, що майно є профспілковою власністю, яке повинно було бути передане на баланс Центральної ради фізкультурно-спортивного товариства "Колос".

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що рішення Ради приймалось на підставі ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", але ця стаття не передбачає повноважень підстав та способу, згідно з якими Рада могла прийняти рішення щодо прийняття до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста, району учбово-спортивну базу зимових видів спору "Вишгород", яка є власністю профспілок.

Апеляційна інстанція, на підставі встановлених обставин по справі прийшла до висновку, що зазначений об'єкт передано від облдержадміністрації до відання Ради з порушенням п. 32 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування", оскільки надання згоди на передачу об'єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст вирішується виключно на пленарних засіданнях відповідної обласної ради.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" для реалізації механізму передачі майна створюється комісія, яка і здійснює таку передачу, а передача майна шляхом підписання акта-приймання-передачі на підставі авізо є незаконним розпорядженням державним майном, якщо воно перебуває у власності Ради.

У зв'язку з наведеним колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційна інстанція на підставі встановлених обставин по справі та наданих доказів, правомірно прийшла до висновку про спростовання факту належності майна облдержадміністрації.

Матеріалами справи підтверджено, що 08.09.80 виконавчим комітетом Київської обласної ради народних депутатів прийнято рішення № 443 "Про заходи по подальшому розвитку зимових видів спорту в області", згідно з яким ДСТ "Колос" з метою розвитку санного спорту отримало завдання по створенню пункту олімпійської підготовки, а в жовтні 1982 року було затверджено архітектурно-планувальне завдання на розробку робочого проекту учбово-тренувальної санної траси в м.Вишгороді, згідно з яким замовником виступає ДСТ "Колос".

Також матеріали справи свідчать, що рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради народних депутатів від 29.12.85 № 225

ДСТ "Колос" виділено земельну ділянку для будівництва спортивного комплексу, а учбово-тренувальна траса у м.Вишгороді була збудована за замовленням ДСТ ЦКолос", що підтверджується договором підряду на будівництво Вишгородської учбово-тренувальної санної траси від 02.01.86 та дозволом на здійснення будівельних робіт № 10/84 за березень-квітень 1984 року, виданого Українською республіканською радою ДСТ "Колос", договором № 499/88 від 17.11.88 на створення (передачу) науково-технічної продукції, актами виконаних робіт за квітень-грудень 1985року, січень-грудень 1986 року, лютий 1988 року, актами від 23.01.87 Державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта –жолобу санної траси з естакадою та стартовою вишкою, де зазначено, що замовником будівництва є Київська обласна рада ДФСТ профспілок та від 28.12.88 Державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта –оздоровчого табору з учбово-тренувальною трасою в м.Вишгород, в якому зазначено, що замовником будівництва є Вишгородська райрада "Колос", згідно з якими майновий комплекс в експлуатацію не введено, але переважна кількість інстанцій погодила закінчення будівництва і визнала Товариство замовником будівництва.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що матеріалами справи підтверджується, що формування майнового комплексу санної траси у місті Вишгороді здійснювалось за рахунок коштів спортивного товариства "Колос", а не коштів, які перераховувались Київською обласною радою народних депутатів, оскільки згідно Довідка за № 31-09/1113 від 22.08.06 Управління капітального будівництва Київської облдержадміністрації повідомляло, що Управління з питань майна комунальної власності Київської облдержадміністрації функції замовника по зазначеному об'єкту не виконувало.

Апеляційна інстанція на підставі довідки № 10780/01 від 30.12.99 та

№ 1150 від 15.08.06 правомірно прийшла до висновку, кооперативно-профспілкове фізкультурно- спортивне товариство "Колос" Агропромислового комплексу України (код 01287191) та Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство "Колос" Агропромислового комплексу України (код 01287191) мають один і той же ідентифікаційний код, відповідно останнє є правонаступником попереднього.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України, враховує, що постановою Верховної Ради України від 10.04.92 № 2268-XII "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, були передані тимчасово Фонду державного майна, а постановою Верховної Ради України від 04.02.94 № 3943-XII "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. Цією постановою також передбачено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів). Постановою Верховної Ради України від 04.02.94 № 3943-XII Кабінету Міністрів України було доручено визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна. На виконання цього доручення постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.95 № 18 визначено органи управління майном загальносоюзних профспілкових організацій колишнього Союзу РСР. Однак, органу, який би був уповноважений здійснювати управління майном професійних спілок, визначено не було.

Крім того колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24.08.91 "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

У зв'язку з зазначеним органи місцевого самоврядування не були уповноважені управляти спірним майном.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Радою в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Вишгородської районної ради Київської області № 2-5/7 від 10.01.08 залишити без задоволення

Постанову від 05.12.07 Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 18/176-07 господарського суду Київської області залишити без змін

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

І.Ходаківська