Постанова

від 03.03.2008 по справі 8/237-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/237-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 березня 2008 р.                                                                                    № 8/237-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.Р.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Воліка І.М.,

розглянув касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропак"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2007р.

та рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2007р.

у справі№8/237-07

за позовомВідкритого акціонерного товариства Комерційного банку "Надра" в особі Дніпропетровського регіонального управління банку

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропак"

простягнення 18973,14грн.,

за участю представників:

-          позивача: Ковтун А.В., дов. б/н від 28.12.2003р.;

-          відповідача: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2007 року Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" в особі Дніпропетровського регіонального управління банку звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропак" про стягнення 18973,14грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом за кредитним договором №11/2003/0400203 від 07.07.03р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2007р. у справі №8/237-07 (суддя Дубінін І.Ю.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропак" на користь Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" в особі філії банку - Дніпропетровське РУ 18973,14грн. відсотків, 189,73грн. витрат на держмито, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу, видавши наказ.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2007р. у справі №8/237-07 (колегія суддів у складі головуючого судді Білецької Л.М., суддів Науменко І.М., Голяшкін О.В.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агропак" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2007р. у справі №8/237-07 - без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції та рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропак" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2007р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2007р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п.1, 6 постанови від 29.12.1976 №11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, одностороння вiдмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо iнше не встановлено договором мiж фiзичними особами. Розмiр процентiв за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або iншим актом цивiльного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до приписів ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судами першої та апеляційної інстанцій з матеріалів справи встановлено, 07.07.2003р. між сторонами був укладений кредитний договір №11/2003/0400203, а 01.07.2004р. –додаткова угода до вказаного кредитного договору, згідно умовам яких, позивач надав відповідачу кредит в сумі 280000грн. зі сплатою 25% річних, на строк з 07.07.2003р. по 07.10.2004р.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі виписки з особистого рахунку відповідача від 07.07.2003р. позивач надав відповідачу кредит в сумі 280000грн.

Згідно п.3.7 даного кредитного договору відповідач був зобов'язаний здійснювати щомісячне погашення відсотків по даному кредиту шляхом перерахування грошових коштів на відповідний рахунок.

Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що з метою забезпечення своєчасного повернення кредиту між позивачем та Білик П.Й і Біликом В.І був укладений договір застави нерухомості №11/2003/0400159 від 07.07.2003р. - квартири, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 59, кв. 258, загальною площею 89,9кв.м., яка внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору, за виконавчим написом приватного нотаріуса Павлоградського районного нотаріального округу Іщика М.В. була реалізована в рахунок погашення боргу за спірним кредитним договором з перерахуванням позивачу грошових коштів у сумі 296707,33грн.

Встановивши наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за нарахованими, але не сплаченими відсотками за кредитним договором станом на 18.06.2007р. у розмірі 18973,14грн. згідно розрахунків станом на 27.07.2007р. та інших матеріалів справи, ненадання відповідачем суду доказів погашення суми заборгованості 18973,14грн., місцевий господарський суд, правильно враховуючи приписи ст.ст.525, 526, 530, 536, 1054, 1058 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, з чим підставно погодився суд апеляційної інстанції, перевіряючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку у даній справі, залишаючи його без змін.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст.43 ГПК України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2007р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2007р. у даній справі ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропак" не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення та постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропак" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2007р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2007р. у справі №8/237-07 залишити без змін.

Головуючий суддя:С. Шевчук

Судді:

С. Владимиренко

І. Волік