Постанова

від 06.03.2008 по справі 40/315пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

40/315пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 06 березня 2008 р.                                                                                    № 40/315пн  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддів:Н.Ткаченко,Є. Борденюк, В. Харченка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства (ЗАТ) "Донецьксталь" –металургійний завод"

на рішеннявід 10.12.2007 року

господарського суду  Донецької області

у справі№ 40/315пн

за позовомДочірнього підприємства "Єнакіївська шляхова машинна станція" відкритого акціонерного товариства "Трест Укрремшляхчормет"

доПриватного підприємства "Донспецмонтаж"

про зобов'язання вчинити певні дії

В судове засідання прибули представники сторін:

позивачаБондарчук В.Ф. (дов. від 13.12.2007 року)Брилева Л.В. (дов. від 04.03.2008 року)

скаржникаЧумаков А.В. (дов. від 15.10.2007 року)

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2007 року дочірнє підприємство "Єнакіївська шляхова машинна станція" відкритого акціонерного товариства "Трест Укрремшляхчормет" звернулося до суду з позовом про зобов'язання приватного підприємства "Донспецмонтаж" звільнити будівлю майстерень площею 447,4 кв.м. (Літ. 22-К-2) та будівлю гаража площею 162,7 кв.м. (Літ. 21-К-1), що розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. І. Ткаченка, 122.

До прийняття рішення по справі позивач використовуючи своє право, передбачене ст. 22 ГПК України уточнив позовні вимоги та просив додатково визнати право власності на зазначені будівлі.

Позов обґрунтовано тим, що 01.06.07р. між дочірнім підприємством "Єнакіївська шляхова машинна станція" відкритого акціонерного товариства "Трест Укрремшляхчормет" та приватним підприємством "Донспецмонтаж" було укладено договір оренди нежитлового приміщення.

На виконання п. 1.1. договору позивач за актом прийому-передачі від 01.06.07р. передав, а відповідач прийняв за плату у тимчасове користування (оренду) будівлю майстерень площею 447,4 кв.м. та будівлю гаража площею 162,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. І. Ткаченка, 122.  

Відповідно до пп. 4.1., 4.2. договору строк його дії встановлений до 01.11.07р., по закінченню якого відповідач зобов'язаний звільнити займані приміщення.

Однак в порушення зазначених умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання і після закінчення строку дії договору не звільнив орендовані приміщення.

07.11.07р. позивач на адресу відповідача направив лист з вимогою в семиденний строк звільнити займані приміщення. Станом на 27.11.07р. дана вимога не була виконана, що порушує права позивача як власника спірних приміщень щодо можливості користування даним майном.

У зв'язку з викладеним позивачем заявлені вимоги про визнання за дочірнім підприємством "Єнакіївська шляхова машинна станція" відкритого акціонерного товариства "Трест Укрремшляхчормет" права власності на будівлю майстерень площею 447,4 кв.м. (Літ. 22-К-2) та будівлю гаража площею 162,7 кв.м. (Літ. 21-К-1), що розташовані за адресою: м.Донецьк, вул. І.Ткаченка, 122, та про зобов'язання приватного підприємства "Донспецмонтаж" звільнити зазначені приміщення.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.12.2007р. по справі №40/315пн (суддя Підченко Ю.О.) позов задоволено; визнано право власності за дочірнім підприємством "Єнакіївська шляхова машинна станція" відкритого акціонерного товариства "Трест Укрремшляхчормет" на будівлю майстерень площею 447,4 кв.м. (Літ. 22-К-2) та будівлю гаража площею 162,7 кв.м. (Літ. 21-К-1), що розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. І. Ткаченка, 122; зобов'язано приватне підприємство "Донспецмонтаж" звільнити будівлю майстерень площею 447,4 кв.м. (Літ. 22-К-2) та будівлю гаража площею 162,7 кв.м. (Літ. 21-К-1), що розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. І. Ткаченка, 122, видавши наказ.

Судове рішення мотивоване тим, що спірні будівлі дійсно знаходяться на території Донецького металургійного заводу, однак збудовані вони були за кошти та силами позивача, що підтверджується актом введення в експлуатацію від 23.10.1975р., технічними паспортами по інвентаризаційній справі № 3/14028. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача, як власника порушено.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ЗАТ "Донецьксталь" –металургійний завод" просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити дочірньому підприємству "Єнакіївська шляхова машинна станція" відкритого акціонерного товариства "Трест Укрремшляхчормет" у визнанні права власності на спірні будинки, посилаючись при цьому на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме ст. 331 ЦК України, та порушення норм процесуального права, а саме ст. 24 ГПК України.

При цьому скаржник послався на те, що на момент будівництва спірних будинків позивач знаходився в державній власності і не був власником основних засобів, виділених йому в керування. На момент приватизації тресту "Укрремшляхчормет", структурним підрозділом якого був позивач, у статутний фонд зазначеного підприємства спірні будинки не ввійшли, що підтверджує факт їх відсутності на балансі підприємства.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частково до задоволення, виходячи з такого.

Позовна вимога про примусове звільнення орендарем нежитлових приміщень у зв'язку із закінченням договору оренди, укладеного між сторонами 01.06.2006, не є такою, заявлення якої базується на праві орендодавця на майно, переданого в оренду. Відсутність  або наявність правових підстав орендаря  на користування отриманого в оренду майна  є критерієм для вирішення спору.

Відповідно до положень ст.58 ГПК України  в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або  поданими доказами. У рішенні, що оскаржується, відсутні мотиви об'єднання позовних вимог про визнання права власності та зобов'язання орендаря звільнити приміщення відповідно до вимог ст.58 ГПК України.

Позовна вимога про визнання права власності може бути заявлена до особи, яка не визнає цього права, вважаючи його таким, що порушує її право на річ.

Оскарження ЗАТ "Донецьксталь" –металургійний завод" судового рішення, яким визнано право власності на майно, що розташоване на земельній ділянці,  переданій скаржнику в оренду, відповідає вимогам ст.107 ГПК України, оскільки зачіпає його право користування земельною ділянкою. Земельна ділянка може бути предметом оренди разом з розташованими на ній об'єктами нерухомого майна.

Визнання оскаржуваним рішенням права власності позивача на нерухоме майно, створене ним у 1975 році, є хибним, оскільки у 1975 році підприємства володіли державним майном, переданим їм у господарське відання. Відчуження державного майна визначене лише з ухваленням законів  про приватизацію. А тому можливою підставою визнання права власності на майно може бути відчуження його шляхом приватизації. Оскаржуваним рішенням зазначена підстава виникнення права власності  не оцінена, як і не заявлена позивачем при зверненні до суду.

Оскільки зміна форми власності зачіпає права та охоронювані законом майнові інтереси держави, необхідним є вирішення питання про залучення до участі у справі органу з управління державним майном.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ЗАТ "Донецьксталь" –металургійний завод" задовольнити частково.

Рішення від 10.12.2007 господарського суду Донецької області у справі №40/315пн скасувати.

Справу передати до господарського суду Донецької області на новий розгляд.

Головуючий, суддя                                                                    Н. Ткаченко

Судді:                                                                                         Є. Борденюк

                                                                                                    В. Харченко