Постанова

від 06.03.2008 по справі 12/201-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/201-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 06 березня 2008 р.                                                                                    № 12/201-07  

Вищий  господарський  суду  України  в складі колегії

суддів:Грейц К.В. –головуючого,Бакуліної С.В., Глос О.І.,

розглянувши касаційну  скаргу ТОВ "Сільгосптехніка"

на  постановувід 20.12.2007

Дніпропетровського апеляційного господарського суду  

у справі господарського суду Дніпропетровської області  № 12/201-07

за позовомТОВ "Сільгосптехніка"

доВАТ "Нікопольекскавація"

простягнення 87486,25 грн.

за участю представників:- позивача   

Криворученка Є.В.

- відповідачаМушто В.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2007 (суддя Жукова Л.В.) позовні вимоги задоволенні, стягнуто з ВАТ "Нікопольекскавація" на користь ТОВ "Сільгосптехніка" 32446,25 грн. у відшкодування вартості втраченого транспортного засобу та 55050 грн. неодержаних доходів.

Рішення мотивовано приписами ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 623 Цивільного кодексу України та доведеністю факту викрадення належної позивачеві техніки, яка згідно договору № 19 від 03.01.2005 перебувала у користуванні відповідача і мала бути ним збережена.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі головуючого судді  Дмитренко А.К., суддів Крутовських В.І., Прокопенко А.Є.), здійснюючи апеляційну перевірку в зв'язку зі скаргою ВАТ "Нікопольекскавація", постановою від 20.12.2007 рішення у справі скасував, в задоволенні позовних вимог відмовив.

Постанова мотивована тим, що факт передачі відповідачеві за договором № 19 від 03.01.2005 і перебування у нього 28.05.2005 саме тієї техніки, яка була викрадена в цей день, матеріалами справи не доведений, позивачем не надано належних доказів на підтвердження заявленої до стягнення вартості майна і наявності втраченої вигоди.

ТОВ "Сільгосптехніка" з постановою суду апеляційної інстанції не згодне, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, рішення суду першої інстанції у справі залишити в силі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що, за його переконанням, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи безпідставно дійшов висновку щодо недоведеності і необґрунтованості позовних вимог, адже, в матеріалах справи містяться необхідні докази на підтвердження факту передачі відповідачеві саме того бульдозера, який у нього було викрадено, підтвердження його вартості і розміру неодержаних доходів.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 03.01.2005 між сторонами у справі укладений договір № 19 про надання послуг механізмів та автотранспорту, за умовами якого замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) зобов'язується у відповідності з цим договором надавати послуги автотранспортом і механізмами згідно із заявками замовника, які передаються як письмово, так і усно (п. 1.1 договору), підрядник зобов'язується надавати за заявкою замовника техніку у належному стані (п. 3.1 договору), замовник зобов'язується забезпечувати збереження виділеної техніки на своїх об'єктах (п. 3.2 договору).

На виконання умов цього договору позивач надав відповідачеві бульдозер марки Т-170-01 № 236-48 АА, який згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії АБ № 060443 належить позивачеві, однак, 28.05.2005 був викрадений з будівельного майданчика, де використовувався відповідачем, про що він 30.05.2005, виявивши крадіжку бульдозера, повідомив Марганецький МВ УМВС України у Дніпропетровській області, однак, бульдозер до цього часу не знайдений і не повернений власникові, в зв'язку з чим позивач заявив позов про відшкодування його вартості і збитків у вигляді неодержаних доходів.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог, разом з тим, колегія суддів вважає ці висновки суперечливими, передчасними і такими, що не ґрунтуються на повно встановлених обставинах, які мають значення для справи.

В силу статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодовувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічний припис міститься у статті 224 Господарського кодексу України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань покладається при наявності вини (умислу або необережності).

У відповідності з нормами цивільного законодавства притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності, при цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.

Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник, а об'єктом правопорушення –зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника, між тим суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну –протиправна  поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, при цьому розмір збитків має довести кредитор, а відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів звільняє боржника від відповідальності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, у разі якщо подані сторонами докази є недостатніми, суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Однак, в порушення зазначених приписів, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог з огляду на їх не підтвердження належними доказами, послався на обставини, якими сторони в процесі розгляду справи свої вимоги або заперечення не обґрунтовували і які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, зокрема, щодо суперечливості з-за розбіжностей в індивідуалізуючих ознаках бульдозера факту передачі відповідачеві за договором № 19 від 03.01.2005 і перебування у нього 28.05.2005 саме тієї техніки, яка була викрадена, в свою чергу, суд першої інстанції не звернув належної уваги на обов'язок позивача довести розмір збитків як щодо вартості майна, так і суми втраченої вигоди, втім матеріали справи не містять нормативно обґрунтованих, підтверджених документально розрахунків заявлених до стягнення сум і такі документальні докази судом не витребовувались і, відповідно, не досліджувались, а наявним у справі доказам не надано належної правової оцінки

При цьому, згідно статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Однак, в порушення цих приписів і вимог ст. 84 ГПК України судами не встановлено наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування, зокрема, підстави застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді збитків за порушення стороною своїх договірних зобов'язань та визначення розміру цих збитків.

Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є порушенням ч. 1 ст. 43 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під  час  нового  розгляду  справи  необхідно  врахувати  викладене,  всебічно  і  повно  з'ясувати  і  перевірити  всі  фактичні  обставини  справи,  об'єктивно оцінити  докази, що мають значення для її розгляду та вирішення  спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване та  законне судове рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу  України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 у справі господарського суду Дніпропетровської області № 12/201-07 та рішення від 29.08.2007 у цій справі скасувати.

Справу направити на  новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Касаційну скаргу ТОВ "Сільгосптехніка" задовольнити частково.

Головуючий суддя                                                                          К.В.Грейц                                                                  

Судді                                                                                                         С.В.Бакуліна                                                                                                                                                                                  

                                                                                                         О.І.Глос