Постанова

від 21.03.2011 по справі 32/371-10(вп32/11225-10)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/371-10(ВП32/11225-10)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2011 року                                    Справа №  32/371-10(ВП32/11225-10)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М.,–доповідача

суддів: Голяшкіна О.В., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.,

Представники у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Новомосковськ Дніпропетровської області, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2011р. у справі                №32/371-10(ВП 32/11225-10)

за позовом   Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції,

                     м.Новомосковськ Дніпропетровської області

до                  сільськогосподарського кооперативу “Пролетар”,

                     с.Пролетарське Магдалинівського району Дніпропетровської області

третя особа відділення Держказначейства в Магдалинівському районі,

                     смт.Магдалинівка Дніпропетровської області

про                стягнення 27 499,49 грн.,

                                    ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2011р.                        (суддя Васильєв О.Ю.) у справі №32/371-10(ВП32/11225-10) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Підставою прийняття зазначеного вище рішення стало ненадання позивачем належних доказів на підтвердження викладених в позовній заяві обставин.

Не погодившись з зазначеним вище рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції при його прийнятті норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи викладені в апеляційній скарзі заперечення,                   Новомосковська ОДПІ наполягає на тому, що господарським судом першої інстанції не було здійснено заходів, передбачених ст.38 ГПК України, а саме, невитребувано з власної ініціативи у Магдалинівського відділення Державного казначейства України, що було залучено до участі у справі в якості третьої особи, оригінали договорів про надання позики, платіжних доручень на перерахування грошових коштів відповідачеві, заявок відповідача про надання фінансової допомоги та ін.

В свою чергу, листи-запити самого позивача до Магдалинівського відділення Державного казначейства України про надання останнім вищезгаданих документів були залишені без задоволення, що не дало змоги позивачу виконати вимоги суду.            В той же час, уповноважений представник Магдалинівського відділення Державного казначейства України у судовому засіданні, за результатами якого було прийнято оскаржуване рішення, присутній не був.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2011р. зазначену вище апеляційну скаргу прийнято до розгляду, слухання справи призначене на 21.03.2011р. о 15-40 год.

21.03.2011р. уповноважені представники сторін наданим їм правом участі у судовому засіданні не скористались, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштових відправлень./а.с.89-90/.

Враховуючи те, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного процесуального документу, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі статтею 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Новомосковська ОДПІ (позивач) звернулася з позовом до СК “Пролетар” (відповідач) про стягнення  27 499,49 грн. заборгованості по бюджетним позикам.

Так, відповідно до подання Відділення Держказначейства в Магдалинівському районі від 01.09.2010р. №2, станом на 01.09.2010р., заборгованість СК “Пролетар” перед бюджетом по бюджетним позичкам складає 22 499,49 грн.; відповідно до подання Відділення Держказначейства в Магдалинівському районі від 01.09.2010р.  №4, станом на 01.09.2010р., заборгованість СК “Пролетар” перед бюджетом по бюджетним позичкам складає 5 000,00 грн.

Новомосковською ОДПІ 10.09.2010р. на адресу СК “Пролетар” направлено податкову вимогу №1/18 на загальну суму 27 499,49 грн., яка станом на 17.09.2010р. сплачена не була, що стало приводом для звернення позивачем до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на приписи ст.21 Закону України “Про державний  бюджет України на 2010р.”, відповідно до яких органи державної податкової служби України визнані органами стягнення простроченої заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії та бюджетними позичками. Також позивач посилається на приписи ч.4 ст.17 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких стягнення такої заборгованості перед Державним бюджетом України  з боржників проводиться у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржника.

Проте, згідно зі ст.ст.33, 34, 36, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Що ж до належності та допустимості доказів, то господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надані ж позивачем на неодноразові вимоги суду докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, господарським судом першої інстанції цілком правомірно визнано неналежними в розумінні ст.34 ГПК України та недостатніми для визнання  позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Так, з матеріалів справи вбачається надання позивачем суду лише ксерокопій заявок радгоспу “Пролетарій” на адресу начальника відділення Держказначейства по Магдалинівському району про видачу безвідсоткової фінансової допомоги та ксерокопії договорів про надання фінансової допомоги.

Однак, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо неможливості надання вищезгаданим копіям документів правової оцінки, з огляду на непридатність останніх для читання внаслідок їх поганої якості. Разом з цим, жодні докази на підтвердження фактичного отримання відповідачем бюджетних позик у будь-якому розмірі або докази їх часткової сплати (повернення) в матеріалах справи - відсутні.

Виявились безпідставними та не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного провадження також заперечення, викладені Новомосковською ОДПІ в апеляційній скарзі.

Щодо нездійснення господарським судом першої інстанції передбачених ст.38 ГПК України заходів по невитребуванню з власної ініціативи у Магдалинівського відділення Державного казначейства України оригіналів договорів про надання позики, платіжних доручень на перерахування грошових коштів відповідачеві, заявок відповідача про надання фінансової допомоги та ін., колегія суддів вважає за доцільне зауважити наступне.

Обов'язок доводити ті обставини, на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, за загальним правилом, визначеним ст.33 ГПК України, у даному випадку покладено на позивача.

В той же час, відповідно до ст.38 ГПК України, сторона або прокурор, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування останніх господарським судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Таке клопотання в матеріалах відсутнє.

Однак, матеріалами справи доведено, що ухвалами від 29.11.2010р., 09.12.2010р., 16.12.2010р. та 23.12.2010р. господарський суд першої інстанції за своєю ініціативою неодноразово витребовував від позивача докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, розгорнутий акт звірки взаємних розрахунків /докази відправки та копію акту/, тощо; від відповідача –акт звірки взаємних розрахунків, відзив на позов. Проте, жодних інших доказів в обґрунтування позовних вимог, окрім непридатних для надання правової оцінки заявок про видачу безвідсоткової фінансової допомоги та ксерокопій договорів про надання фінансової допомоги, позивачем суду надано не було, не надав зазначених в судових ухвалах документів і відповідач.

Слід зауважити також, що господарським судом першої інстанції неодноразово витребовувались письмові пояснення з приводу позову у третьої особи - Магдалинівського відділення Державного казначейства України. Проте, замість письмових пояснень по суті спору, від третьої особи господарським судом Дніпропетровської області було отримано клопотання з проханням розглянути справу за відсутності його уповноваженого представника. /а.с.61/.

Аналогічне клопотання було направлено Магдалинівським відділенням Державного казначейства України і на адресу апеляційного господарського суду. /а.с.91-92/.

Враховуючи вищевикладене, твердження скаржника стосовно нездійснення господарським судом першої інстанції заходів, передбачених ст.38 ГПК України, що призвело до прийняття неправомірного рішення щодо відмови в задоволенні позову, колегія суддів вважає помилковим та передчасним. Натомість, оскаржуване рішення повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:          

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2011р.                        у справі №32/371-10(ВП32/11225-10) –залишити без змін, а апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Новомосковськ Дніпропетровської області,  –без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у дванадцятиденний строк.

Головуючий  суддя                                                                      І.М. Науменко

Суддя                                                                                    О.В. Голяшкін

Суддя                                                                                             В.Ф. Мороз