Постанова

від 15.03.2011 по справі 20/96-5/114

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/96-5/114

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

15.03.11                                                                                           Справа  № 20/96-5/114

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді                                                               Мельник Г.І.

суддів:                                                                                    Новосад Д.Ф.

                                                                                                Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськ-теплокомуненерго», м. Івано-Франківськ за вих. № 1034-2/10 від 15.12.2010 року

на рішення   господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2010 року

у справі         № 20/96-5/114

за позовом: Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго»,                     м. Івано-Франківськ

до відповідача: Приватного підприємства «Кобра і Ко», м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 21 956,28 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бабій С.В. (довіреність № 660-2/10 від 15.09.2010 року);

від відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області (суддя Цюх Г.З.) від 01.12.2010 року у справі № 20/96-5/114 в позові відмовлено.

Позивач –Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго»з постановленим рішенням не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, оскільки вважає дане рішення таким, що винесене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що жодних претензій щодо тарифу чи нарахувань, вказаних позивачем у рахунках-фактурах, що надсилались відповідачу, останній не пред'являв, натомість, своїми конклюдентними діями підтверджував погодження із виставленими рахунками. Покликається також на недоведеність відповідачем того факту, що в період з 01.12.2009 року по 01.07.2010 року він не користувався приміщеннями по вул. Новій, 19 б і не отримував послуги з постачання теплової енергії, які надавались позивачем. Окрім того, вказує на те, що договір про постачання теплової енергії № 446 від 15.10.2007 року не розірваний, а тому відповідач повинен виконувати свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати наданих останнім послуг.  

Відповідач –Приватне підприємство «Кобра і Ко»правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не подало і явку уповноваженого представника в судове засідання жодного разу не забезпечило.

Конверти, в яких скеровувались ухвали суду на адресу відповідача, поверталися до Львівського апеляційного господарського суду з відміткою органу поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання». При цьому, судова кореспонденція надсилалась за останнім відомим місцем знаходження Приватного підприємства «Кобра і Ко», вказаним в позовній заяві, апеляційній скарзі та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців серія АБ № 046872 (а. с. 37-38).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75                                 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органом поштового зв'язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання" з урахуванням обставин даної справи слід вважати належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 року та 15.02.2011 року.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2010 року у справі № 20/96-5/114  –залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 15.10.2007 року між Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго»(виробник) та Приватним підприємством «Кобра і Ко»(споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 446, згідно умов якого виробник зобов'язався постачати споживачеві  теплову енергію у відповідності з умовами даного договору, а споживач –своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до даного договору (на об'єкт споживача: офіс-магазин по вул. Новій, 19 б) на опалення та вентиляцію, гаряче водопостачання, технологічні потреби.  

Пунктами 5.6, 5.8 договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, розрахунковим періодом є календарний місяць, оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках.

У позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач всупереч взятих на себе згідно укладеного договору зобов'язань та в порушення вимог ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 530 ЦК України в період з 01.12.2009 року по 01.07.2010 року оплату спожитої теплової енергії не проводив, що призвело до утворення заборгованості перед позивачем в сумі 10904,91 грн. і стало підставою звернення останнього до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з відповідача в примусовому порядку зазначеної заборгованості та нарахованих у зв'язку з простроченням оплати у відповідності до вимог ст. ст. 230-231 ГК України, ст. ст. 611, 612, ч. 1 ст. 624, ст. 625 ЦК України, п. 2 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»та п. 5.8 договору пені в сумі 10904,91 грн. і 3% річних в сумі 146,46 грн.

Аналізом документальних доказів у справі колегією суддів встановлено, що приміщення по вул. Новій, 19 б в м. Івано-Франківську, до яких позивач постачав теплову енергію згідно договору про постачання теплової енергії № 446 від 15.10.2007 року, перебували у користуванні відповідача на підставі договору оренди нежитлових приміщень № ДО-2743 від 24.11.2005 року, укладеного між останнім та виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2008 року у справі              № 12/40 за позовом виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Приватного підприємства «Кобра і Ко»вищевказаний договір оренди розірвано та виселено відповідача із займаних приміщень, що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Нова, 19 б. Однак, договір про постачання теплової енергії № 446 від 15.10.2007 року у встановленому законом порядку не розірваний і не припинив свою дію.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач посилається на те, що у спірний період вищезгаданими приміщеннями не користувався і жодних рахунків про оплату використаної теплової енергії від позивача не отримував.

За змістом п. 5.8 договору про постачання теплової енергії № 446 від 15.10.2007 року підставою для оплати відповідачем наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії є виставлені останнім рахунки-фактури.

В матеріалах справи знаходяться списки згрупованих поштових відправлень та рекомендованих листів  ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», в числі адресатів яких значиться відповідач, від 15.02.2010 року, 16.04.2010 року та 30.11.2010 року. При цьому, у даних списках відсутні відомості про те, що позивач надсилав відповідачу саме рахунки-фактури про оплату наданих послуг і за який розрахунковий період. Водночас, позивач, посилаючись на те, що заборгованість відповідача по оплаті спожитих послуг виникла в період з 01.12.2009 року по 01.07.2010 року, не надав суду доказів надсилання відповідачу у вказаний період рахунків-фактур про оплату наданих послуг після закінчення кожного розрахункового періоду. Окрім того, на вимогу місцевого господарського суду позивач не представив копій рахунків-фактур із зазначенням дати їх виписки за кожен місяць, а наявні в матеріалах справи копії рахунків-фактур містять одну дату –13.09.2010 року, що за твердженням позивача є датою їх роздруківки.

У відповідності до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, чого позивачем не зроблено.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач у даній справі не довів належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, факту надсилання чи вручення відповідачу рахунків-фактур про оплату спожитої теплової енергії за грудень 2009 року –липень 2010 року, а відтак, і підстав для стягнення з відповідача заборгованості по цих рахунках-фактурах, а також 3% річних та пені за прострочення їх оплати.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції відмовлено правомірно.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2010 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В :

1.  Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2010 року у справі            № 20/96-5/114 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», м. Івано-Франківськ за вих. № 1034-2/10 від 15.12.2010 року –без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.   Матеріали справи повернути господарському суду Івано-Франківської області.

Головуючий-суддя                                                                        Мельник Г.І.

Суддя                                                                                               Новосад  Д.Ф.

         Суддя                                                                                               Михалюк О.В.