Постанова

від 22.03.2011 по справі 19/135 (25/142)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

19/135 (25/142)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

22.03.11                                                                                           Справа  № 19/135 (25/142)

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді                                                                                      Зварич О.В.

суддів                                                                                                                    Юрченко Я.О.

                                                                                                                    Якімець Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»(надалі ДТГО «Львівська залізниця») за № НЗ-10/111 від 21.01.2011 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.12.2010 р.

у справі № 19/135 (25/142) (суддя –Деркач Ю.Б.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” (надалі ВАТ «ЕК «Чернівціобленерго»), м. Чернівці

до ДТГО «Львівська залізниця», м. Львів

про стягнення 44 847,30 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Пантюшева Н.М. –представник (довіреність № НЮ-1025 від 13.12.2010р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від  27.12.2010 р. у справі № 19/135 (25/142) (суддя –Деркач Ю.Б.) позов ВАТ «ЕК «Чернівціобленерго»задоволено, стягнуто з ДТГО «Львівська залізниця»44 847,30 грн. заборгованості, 448,47 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини між сторонами ґрунтуються на  договорі № 53 від 01.12.1997р. Позивач виконав взяті на себе  зобов'язання по постачанню електроенергії відповідачу, однак останній не здійснив оплати за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, внаслідок чого виник борг перед позивачем в сумі 44 847,30 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, просить його скасувати. Зокрема, зазначає, що: позивач не надав доказів про доведення до відома та узгодження з відповідачем договірних величин споживання електричної енергії на серпень та вересень 2007 року до початку цих місяців; судом не враховано положень ст.638 ЦК України, ст.179 ГК України, ч.5 ст.26 Закону України «Про електроенергетику»та інших нормативних актів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає, що суд першої інстанції всебічно та повно дослідив докази по справі, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Позивач не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника, 21.03.2011р. надіслав до суду факсимільне клопотання про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від  27.12.2010 р. у справі № 19/135 (25/142) з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 1997 року між ВАТ «ЕК «Чернівціобленерго» (електропостачальна організація) та ДТГО «Львівська залізниця» (споживач) укладено договір № 53 на користування електричною енергією, за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію у відповідності з умовами договору, а споживач –своєчасно проводити оплату використаної електричної енергії та виконувати інші умови, визначені даним договором (а.с. 8-10, т. 1).

При виконанні умов даного договору сторони зобов'язалися керуватися Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до п. 16 договору, останній укладається на строк до 31.12.1998 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Згідно п. 2.2 договору енергопостачальна організація зобов'язана доводити споживачу договірні величини споживання електричної потужності в години максимального навантаження енергосистеми електропередавальної організації за місяцями кварталу письмовим повідомленням не пізніше, ніж за 15 днів до початку наступного кварталу (місяця).

В свою чергу, споживач зобов'язаний здійснювати уточнення в енергопостачальній організації договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік не пізніше 15 травня поточного року. У випадку неуточнення договірних величин до зазначеного строку, енергопостачальна організація має право самостійно встановлювати договірні величини постачання електричної енергії та потужності або припинити подачу електричної енергії споживачу  (п. 4.4 договору).

В розділі 5 даного договору сторони погодили, що у випадку споживання електроенергії понад кількість, обумовлену цим договором за відповідний період (місяць, квартал), більше ніж на 2 % споживач сплачує електропостачальній організації вартість електроенергії, витраченої понад обумовлений даним договором обсяг електричної енергії згідно з чинним законодавством. У разі споживання електричної потужності у ранкові та вечірні години  максимуму навантаження енергосистеми понад помісячно доведених повідомленнями договірних величин понад 2 % споживач сплачує енергопостачальній організації, вартість електричної потужності, використаної понад установлені величини, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до положень розділу 12 в разі необхідності додаткового споживання електричної енергії споживач може звернутися до енергопостачальної організації не пізніше 20 числа поточного розрахункового місяця за відповідним збільшенням договірної величини відпуску електричної енергії.

Згідно додатку № 1 до договору № 53 договірна величина споживання електричної енергії, що визначена позивачем для відповідача, в серпні 2007 року складає 307787,00 кВт/год., у вересні 2007 року –338161,00 кВт/год. (а.с.21, т.1).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що не давав позивачу уточнення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на 2007 рік (а.с.76-79, т.1).

Місцевим судом встановлено, що в серпні 2007 року відповідачем спожито 414150кВт/год. електричної енергії та 413817 кВт/год. у вересні 2007 року.

На цій підставі позивач нарахував відповідачу двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електроенергії, що становить 29 847,60грн. за серпень 2007 року та 14 999,70 грн. за вересень 2007 року. Стягнення вказаних коштів є предметом спору у даній справі.

При винесенні постанови  колегія суддів керувалася наступним:

Згідно зі ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується факт укладення між сторонами договору № 53 на користування електричною енергією від 01.12.1997р.

Пунктом 4.2 Правил користування електричною енергією передбачено, що відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором.

У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік встановлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року.

Згідно умов договору №53 від 01.12.1997р., а саме п. 4.4., споживач зобов'язаний здійснювати уточнення в енергопостачальній організації договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік не пізніше 15 травня поточного року. У випадку неуточнення договірних величин до зазначеного строку, енергопостачальна організація має право самостійно встановлювати договірні величини постачання електричної енергії та потужності або припинити подачу електричної енергії споживачу.

Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку щодо уточнення з енергопотачальною організацією договірних величин споживання електричної енергії та потужності на 2007 рік, чим порушив п. 4.4 договору та про що сам зазначає у відзиві на позовну заяву, тому ВАТ „ЕК „Чернівціобленерго" встановило йому договірну величину споживання електричної енергії на 2007р. на рівні фактично спожитої електроенергії протягом 2006р. (попереднього розрахункового періоду).

 Дана обставина підтверджується надісланням на юридичну адресу відповідача (вул.Гоголя,1) та адресу його структурного підрозділу, зазначену в додатку №10 до договору №53 (вул.Білоруська,3) обсягів постачання електричної енергії на 2007 рік, оформлених додатком №1 до договору, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія реєстру відправлених обсягів постачання електричної енергії Чернівецьким РЕМ від 25.11.2006р. (а.с.54,55, т.2).

Згідно додатку № 1 до договору № 53 договірна величина споживання електричної енергії, визначена позивачем для відповідача, в серпні 2007 року становила 307787,00 кВт/год., у вересні 2007 року –338161,00 кВт/год.

З матеріалів справи вбачається, що фактично відповідачем спожито 414150 кВт/год. електричної енергії в серпні 2007 року та 413817 кВт/год. - у вересні 2007 року.

Відповідно до п.13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 року №441 в редакції постанови КМУ №473 від 16.06.2005 року (надалі –Порядок), у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності споживачі несуть відповідальність згідно ст.26 Закону України «Про електроенергетику».

 Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику»передбачено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Враховуючи вищезазначені положення законодавства України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено  вимогу  позивача  про  стягнення  з   ДТГО «Львівська залізниця»44 847,30 грн., які становлять двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електроенергії за серпень 2007 року  (29 847,60грн.)  та вересень 2007 року  (14 999,70 грн.).

Посилання апелянта на те, що договірна величина споживання електричної енергії встановлена не була, оскільки узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформляються додатком до договору як договірні величини, і такий додаток до договору сторонами не укладався, було предметом дослідження у постанові Вищого господарського суду України від 28 січня 2010 року по даній справі, де зазначено про його необґрунтованість з тих підстав, що, як Правилами користування електричною енергією, так і договором не передбачено, що постачальник зобов'язаний не лише повідомляти споживача, але ще й спонукати його до підписання додаткової угоди про договірні величини споживання електричної енергії на наступний розрахунковий період (рік) у разі невиконання споживачем свого обов'язку, передбаченого п.4.4 договору чи п.4.2 Правил користування електричною енергією.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч вимог ст.33 ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві.

З огляду на вищенаведене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, відповідно його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.          Рішення господарського суду Львівської області 27.12.2010 р. у справі № 19/135 (25/142) залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3.          Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя                                                  Зварич О.В.

судді                                                                       Юрченко Я.О.

                                                                                Якімець Г.Г.