Постанова

від 21.03.2011 по справі 2/148-38

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/148-38

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2011 р.                                                                Справа № 2/148-38  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої  судді                            Коломис В.В.

судді                                                   Огороднік К.М.

судді                                                   Мельник О.В.

при секретарі судового засідання   Кульчин Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача  Приватне підприємство "Електрон"  на рішення господарського суду  Волинської області від 25.01.11 р.

у справі № 2/148-38   (суддя   Черняк Любов Олександрівна )

позивач  Ковельський міжрайонний прокурор в інтересах держави від імені Ковельської міської ради в особі підприємства теплових мереж "Ковельтепло"

відповідач  Приватне підприємство "Електрон"

про стягнення заборгованості в сумі 4 976 грн. 74 коп.

за участю представників сторін:

прокуратури - не з'вився;

позивача - не з'явився;

позивача -  не з'вився;

відповідача -  не з'явився.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.03.2011р. по 21.03.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.01.2011 р. у справі №2/148-38 позов Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави від імені Ковельської міської ради в особі підприємства теплових мереж "Ковельтепло" до приватного підприємства "Електрон" задоволено.  Присуджено до стягнення з останнього на користь підприємства теплових мереж "Ковельтепло" 4356,74 грн. заборгованості, в тому числі 1981,87 грн. - основного боргу, 2421,87 грн. - пені, 98,75 грн. - збитків від інфляції, 34,25 грн. - трьох відсотків річних,  102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - приватне підприємство"Електрон" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Як вбачається, в поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального і процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи.

Закрема, апелянт зазначає, що він був позбавлений можливос ті брати участь у розгляді справи, подати відзив на позов, обґрунтувати заперечення проти позову, оскільки йому не було надіслано ухвалу про порушення провадження у справі, не було повідомлено про час розгляду справи. З рішенням суду, яке оскаржується, він ознайомився з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки на адресу відповідача воно надіслане не було.

Крім того, скаржник вважає, що прокурором неправильно визначено особу, уповноважену державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, так як позивач - підприємство теплових мереж "Ковельтепло", на думку відповідача, не відноситься до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування і не є їх структурним підрозділом, тому в такому випадку, як зазначає апелянт, позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах і суд першої інстанції повинен був відмовити в прийнятті такої позовної заяви на підставі п.1 ч.1 ст.62 ГПК України.

На думку скаржника, позивач  повинен був самостійно звернутись з позовом до суду та сплатити судові витрати, оскільки останні ним сплачені не були, суд першої інстанції повинен був повернути позовну заяву без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.63 ГПК України.

При цьому, наявність заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання апелянт пояснює тим, що позивач тривалий час не надсилав йому рахунків за опалення приміщень. Дізнавшись 04.02.2011 р. про суму  заборгованості 1981,87 грн. з оскаржуваного рішення в Єди ному державному реєстрі судових рішень, відразу вчинив дії по погашенню боргу, що, в свою чергу, підтверджується платі жним дорученням від 04.02.2011 р. за № 4.

Представник відповідача в судове засідання 21.03.2011 р. не з"явився, про час та місце слухання скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис в протоколі судового засідання від 14.03.2011 р. В попередньому судовому засіданні скаржник повністю підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача відзиву на апеляційну скаргу не подав. В листі № 431 від 01.03.2011 р. та в судовому засіданні 14.03.2011 р. повідомив, що сума заборгованості в розмірі 1981, 87 грн. згідно рішення господарського суду Волинської області від 20.01.2011р. відповідачем 04.02.2011 р. сплачена. В судове засідання 21.03.2011 р. представник позивача  не з"явився, про час та місце слухання скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис в протоколі судового засідання.

Прокурор та Ковельська міська рада в судове засідання не з"явились, письмових пояснень по суті апеляційної скарги не подали, про час та місце слухання скарги були повідомлені належним чином.

Враховуючи вищевикладене, колегія прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та оцінивши докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задоволити частково; рішення господарського суду Волинської області від 25.01.2011 р. у справі № 2/148-38 слід змінити та частково скасувати, з огляду на таке.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, 01 червня 2004 року між позивачем - підприємством теплових мереж „Ковельтепло" та відповідачем - приватним підприємством "Електрон" було укладено угоду № 60 на відпуск теплової енергії у приміщення по вул.Грушевського, 1/80 (далі -угода, а. с. 17-18).

Як вбачається з досліджених місцевим господарським судом п.п.10 В, 15, 21 угоди позивач зобов'язувався відпускати відповідачу теплову енергію та гарячу воду, а споживач зобов'язувався проводити щомісячну оплату за послуги не пізніше 10 числа слідуючого за звітним. У випадку несвоєчасної оплати за послуги нараховується пеня відповідно до Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 01.08.1999 року. Угода заключається на один рік та являється продовженою на невизначений термін, якщо за 1 місяць до її закінчення не буде заяви про відмову від даного договору.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору.

Досліджуючи докази, наявні в матеріалах справи, суд першої інстанції встановив, що між сторонами зобов'язання виникли з угоди № 60 від 01.06.2007 року, на виконання якої позивач за період з січня 2010 року по листопад 2010 року надав послуги відповідачу на загальну суму 2885,59грн., що стверджується рахунками за даний період (а.с. 11-16).

Натомість, як вбачається, відповідач оплату провів частково на суму 923,44 грн., про що свідчить картка розрахунків за період з 01.01.2010 по 30.11.2010р. (а.с.7). На момент звернення прокурора з позовом до суду заборгованість відповідача становила 2421,87 грн.

Як з"ясовано місцевим господарським судом і перевірено колегією Рівненського апеляційного господарського суду, під час судового розгляду справи відповідачем було сплачено 440,00 грн. основного боргу, про що свідчить долучена позивачем до заяви про зменшення позовних вимог картка розрахунків за період з 01.10.2010 по 31.01.2011р.(а.с.25).

Таким чином, місцевий господарський суд відповідно до ст.ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України дійшов до вірного висновку, що є всі підстави для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 1987,87 грн., який, в свою чергу, підтверджується матеріалами справи.

Крім того, згідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Відтак, як встановлено місцевим господарським судом і з чим не може не погодитись колегія Рівненського апеляційного господарського суду, оскільки прострочення виконання зобов"язання з боку відповідача має місце, позовні вимоги про стягнення з останнього 98,75 грн. інфляційних нарахувань та 34,25 грн. відсотків річних обгрунтовані, законні, відповідно підлягають до задоволення.

Крім того, як вірно зазначив місцевий господарський суд, відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

З огляду на вищевикладене, місцевим господарським судом, на думку колегії апеляційного господарського суду, зроблено вірний висновок про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 01.07.2010 року по 01.12.2010 року в сумі 2421,87грн. підставна та підлягає до задоволення.

Оскільки спір доведено до господарського суду внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати, а саме: витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в сумі 236,00 грн.  були правомірно покладені місцевим господарським судом на останнього у відповідності до ст.49 ГПК України.

Однак, колегія Рівненського апеляційного господарського суду не погоджується з висновком місцевого господарського суду, зробленим в п.1 резолютивної частини оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі оскільки ухвали про прийняття заяви про зменшення розміру позовних вимог на 440,00 грн. (а.с.22-24) останнім прийнято не було. В той же час як вбачається, місцевий господарський суд описав цю обставину в мотивувальній частині рішення, однак в резолютивній його частині не зазначив про припинення провадження у справі в частині стягнення 440,00 грн. заборгованості та, відповідно,  про задоволення позову частково.

Крім того, в процесі апеляційного провадження позивач повідомив суд (а.с.49-50), що відповідачем  04.02.2011 р.  сплачено основну суму заборгованості. Зазначене в свою чергу підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 4 від 04.02.11 р. (а.с.40).

З огляду на вищевикладене, на думку колегії Рівненського апеляційного господарського суду, не зважаючи на те, що місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку в частині стягнення основного боргу в сумі 1981,87 грн. і прийняв законне рішення, однак, з огляду на те, що відповідач в процесі апеляційного провадження погасив цей борг, рішення в цій частині підлягає скасуванню, а провадження у справі - припиненню.

Зазначені скаржником в апеляційній скарзі обставини щодо неотримання ним ухвали про порушення провадження у справі та рішення суду не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.21), де зазначено, що ухвалу від 22.12.2010 р., якою судове засідання було призначено на 25.01.2010 р. було отримано працівником відповідача:"Шворак" 27.12.2010 р. (довіреність наявна в матеріалах справи (а.с.54)) та відміткою на оскаржуваному рішенні про його відправлення всім учасникам судового процесу (а.с.32-33).

В свою чергу, обгрунтування подання позову прокурором в інтересах позивача міститься в позовній заяві (а.с.3) і, на думку апеляційного суду, є підставним.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задоволити частково; рішення господарського суду Волинської області від 25.01.2011 р. у справі № 2/148-38, як таке, що прийняте з невідповідністю висновків, викладених у ньому, обставинам справи,  змінити та частково скасувати.

Керуючись  ст.ст.80 п.1.1,  99,101,103,105  ГПК України,  суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу  приватного підприємства "Електрон" задоволити частково.

2.  Рішення господарського суду Волинської області від 25.01.2011р. змінити та частково скасувати.

Пункт 1 резолютивної частини рішення викласти в такій редакції: "Позов задоволити частково".

Доповнити резолютивну частину рішення пунктом 4 наступного змісту: "Провадження у справі в частині стягнення 440,00 грн. основного боргу - припинити.

В частині стягнення 1981,87 грн. основного боргу рішення скасувати та припинити провадження у справі.

В решті - рішення залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.     

Головуюча  суддя                                                                         Коломис В.В.

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Мельник О.В.