Ухвала

від 15.02.2011 по справі 11/420-ап-06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"15" лютого 2011 р.                               м. Київ                                        К-11878/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого  - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В.,  Рибченка А.О.,   Федорова М.О.

        при секретарі:Міненко О.М.

        за участю представників:

        від позивача:     Колеснікова Є.В., пред. за дов. від 03.01.2011

        від відповідача: не з’явився

      розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції  у м. Херсоні на постанову Господарського суду Херсонської області від 31.01.2007 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 26.04.2007 року по справі № 11/420-АП-06 за позовом ТОВ «АТЕ – Електромаш»до Державної податкової інспекції   у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень  

          Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами  першої та апеляційної   інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю  «АТЕ –Електромаш»(далі-ТОВ «АТЕ –Електромаш», позивач) до Державної податкової інспекції  у м. Херсоні   (далі-ДПІ у м. Херсоні, відповідач)   про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень: №0008122301/0 від 12.10.2006 щодо визначення 11261,00грн. податкового зобов’язання з податку на додану вартість та  5630,50грн. штрафу; №0008142301/0 від 12.10.2006  щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 12402,00грн. та нарахування 6201,00грн. штрафу; №0008132301/0 від 12.10.2006 щодо збільшення суми бюджетного відшкодування на 10950,00грн.; №14713/10/25-013 від 08.11.2006 щодо результатів розгляду адміністративної скарги позивача у процедурі апеляційного узгодження податкового зобов’язання.

В процесі розгляду справи, позивач відкликав позовні вимоги в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №14713/10/25-013 від 08.11.2006.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 31.01.2007, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.04.2007 року, позивні вимоги задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0008122301/0 №0008142301/0, №0008132301/0 від 12.10.2006, стягнуто з Державного  бюджету України  на користь позивача 3,40грн. судового збору.  Позовні вимоги в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №14713/10/25-013 від 08.11.2006 залишено без розгляду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції виходили з того, що послуги з транспортування та роботи з виготовлення тари, виконані для позивача на території Російської Федерації, призначені і використовуються не на митній території України, тому  їх вартість не відноситься до об’єкта оподаткування ТОВ «АТЕ-Електромаш»у відповідності з п.п.. 3.1.2 п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість».  Крім того, виявлені фахівцями держподаткінспекції в результаті перевірки недоліки в заповненні податкових накладних по інших господарських операціях,  не дають підстав для висновку про неправомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 24.05.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України,  який своєю ухвалою від 15.09.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі  відповідач просить   скасувати постанову Господарського суду Херсонської області від 31.01.2007 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 26.04.2007 року, прийняти  нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.  В обґрунтування своїх вимог  відповідач  посилається на  порушення судами  норм матеріального права, зокрема, положень п.п.3.2.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.2.1, 7.2.6  п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України  «Про  податок на додану вартість».  

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі  доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №2999/23-4/31047981 від 28.09.2006 року, складеного за результатами  виїзної позапланової  документальної перевірки  позивача  з питань  дотримання вимог податкового, валютного та іншого  законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.06.2006 року,   відповідачем було прийнято   податкові повідомлення-рішення №0008122301/0 від 12.10.2006 щодо визначення 11261,00грн. податкового зобов’язання з податку на додану вартість та  5630,50грн. штрафу; №0008142301/0 від 12.10.2006  щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 12402,00грн. та нарахування 6201,00грн. штрафу; №0008132301/0 від 12.10.2006 щодо збільшення суми бюджетного відшкодування на 10950,00грн.

Зі змісту акту  перевірки №2999/23-4/31047981 від 28.09.2006 року  вбачається, що  за наслідками  проведеної перевірки було встановлено порушення  позивачем   п.п.3.1.2, п.3.2 ст.3, п.п.7.2.1, п.7.2, п.п.7.3.6 п.7.3,  п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на 11261,00грн., зменшено відшкодування ПДВ на суму 12402,00грн. за березень 2004 року та збільшено відшкодування ПДВ  на суму 10950,00грн.

В акті перевірки зазначено, що підприємством віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, які виписані постачальником з порушенням приписів п.п.7.2.1, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а  саме: не вказано повну назву постачальника, покупця, кількість (об’єм) товарів, відсутня повна адреса постачальника та покупця, відсутня ціна одиниці виміру, вказана дата податкової накладної по періоду, який ще не наступив (додаток №10 до акта перевірки) на загальну суму 12713,00грн. В ході перевірки також було встановлено, що  позивачеві було надано транспортні послуги резидентом Росії ТОВ «ТМ-Авто», м. Тюмень, згідно договору на транспортне обслуговування організацій та підприємств від 16.03.2004 та додаткової угоди №1 до нього на виготовлення тари для упаковки товарів на суму 74593,82грн. (398750,37 рос. руб.), акт від 26.04.2004 №00000120. Послуги оплачено платіжним дорученням №2 від 23.03.2004 на суму 60298,11 грн. (322553,28 рос. руб) та №3 від 09.04.2004  на суму 14247,33грн. (76197,09 рос. руб.). Зазначені суми  віднесено на здороження вартості основних фондів. Крім того, було встановлено, що ТОВ «АТЕ-Електромаш»не нарахована сума податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 12059,62 грн. у зв’язку зі здійсненням оплати послуг нерезиденту ТОВ «ТМ-Авто»23.03.2004 та не відображено цю суму в рядку 7 декларації з ПДВ за березень 2004року №22512 та суму ПДВ 2849,47грн. по декларації з ПДВ за квітень 2004 року від 19.05.2004 №35708.

Відповідно до п.п.3.2.2 п.3.1 ст.3 Закону України  «Про податок на додану вартість»об’єктом оподаткування платників ПДВ є операції з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України.

Обов’язковою умовою віднесення зазначених операцій до об’єкту оподаткування є використання або споживання  їх на митній території України.

Судом встановлено, що  згідно залізничних накладних №№Р455849, Р455847 та Р455872 вартість транспортування вантажу та вартість виготовлення тари, призначеної для використання при транспортуванні товару, відправником нерезидентом оплачена від станції Войновка Російської залізниці до станції Суземка Російської залізниці та включено до вантажної митної декларації.

Оскільки в даному випадку було здійснено оплату за  надання послуг на митній території Російської Федерації,  висновок контролюючого органу про використання оплачених послуг на митній території України та віднесення зазначених операції до об’єкту оподаткування ПДВ є помилковим.

Згідно п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Вимоги до податкової накладної встановлено п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, податкова накладна, має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Разом з тим, згідно пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже, колегія суддів вважає, що недоліки в заповненні податкових накладних, які виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не свідчить про їх неналежність та недопустимість як доказів.

 Недотримання вимог, встановлених п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»,  не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку, в тому числі і на підставі інших первинних документів щодо спірних господарських операцій та даних зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції вважає  ухвалені у справі рішення  законними і обґрунтованими, а зазначену позицію відповідача помилковою. Відповідно постанова Господарського суду Запорізької області від 07.02.2007 року та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 24.04.2007 року скасуванню не підлягають як такі, що винесені при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст.  210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну Державної податкової інспекції  у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Херсонської області від 31.01.2007 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 26.04.2007 року по справі №11/420-АП-06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 –238 Кодексу адміністративного судочинства України.

                              Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

                               Судді:            

---

Г.К. Голубєва

                                                      

---

О.В. Карась

                                                      

---

А.О. Рибченко

                                                      

---

М.О. Федоров