Ухвала

від 24.02.2011 по справі 5/247-25/51

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2011 р.                               м. Київ                                        К-461/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                                  Степашка О.І.

суддів:                                                            Карася О.В.

                                                                      Костенка М.І.

                                                                      Островича С.Е.

          Федорова М.О.

при секретарі                                                   Гончарук І.Ю.

за участю представників:

позивача –Камінський Б.В., Іващук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2006

у справі №5/247-25/51

за позовом          Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»

до          Державної податкової інспекції у м. Львові

про          визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго»(далі –позивач, ЛМКП «Львівтеплоенерго») звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Львові (далі –відповідач, ДПІ у                    м. Львові) від 14.01.2005 № 1022320/0/18683 та від 23.01.2006 № 1022320/1/1072.

Постановою Господарського суду Львівської області від 16.06.2006 по даній справі позовні вимоги задоволені частково; визнані нечинними спірні податкові повідомлення-рішення в частині нарахування податку на додану вартість в розмірі 58 120 грн. основного платежу та 58 120 штрафних (фінансових) санкцій; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2006 постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано, позов задоволено повністю; визнані нечинними спірні податкові повідомлення-рішення з огляду на протиправність їх прийняття.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Львові просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити судове рішення першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.04.2004 по 30.06.2005, складено акт                      № 112/232/05506460 від 04.11.2005, в якому зазначено, що в порушення п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»Львівське МКП «Львівтеплоенерго»не здійснило перерахунку податку на додану вартість у відповідності до зміни бази оподаткування, отримавши в червні 2004 року грошові кошти в розмірі 25 043 260 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 4 173 876,70 грн. та не відобразило в податковій декларації по податку на додану вартість за червень 2004 року бази оподаткування 20 869 393,30 грн. та податку на додану вартість 4 173 876,70 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 14.11.2005 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 1022320/0/18683 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 8 463 994 грн., в т.ч. 4 231 997 грн. основного платежу та 4 231 997 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В результаті адміністративного оскарження, 23.01.2006 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 1022320/1/1072, з аналогічною сумою податкового зобов’язання, визначеною у попередньому повідомленні-рішенні.  

Судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Ш.Е.Л.»укладено договір комісії за №1/04-04 від 01.04.2004 року, згідно якого комісіонер (товариство) за обумовлену даним договором винагороду зобов’язується за дорученням і за рахунок комітента (комунального підприємства) здійснити від свого імені продаж майна комітента на експорт, на виконання якого укладено специфікацію №1 від 01.04.2004 року, де загальна вартість майна встановлюється в розмірі 30 082 946,40 грн.

Згідно акту приймання-передачі майна на комісію від 24.05.2004 ТОВ «Ш.Е.Л.»позивачем було передано колесо робоче для турбонасосу у кількості 23 400 на загальну вартість 30 082 946,40 коп.

На вибуття даного майна ЛМКП «Львівтеплоенерго»оформило видаткову накладну №18 від 14.05.2004 року, з якої вбачається, що ТОВ «Ш.Е.Л.»передано згадане майно без включення в його ціну податку на додану вартість на суму 30 082 946,40 коп.

Між ТОВ «Ш.Е.Л.»та фірмою «VISHOV LLC»укладено контракт від 03.03.2004 року на продаж вищевказаного товару. Згідно даного контракту ЛМКП «Львівтеплоенерго»надано вантажно-митну декларацію №800000005/4/411119 від 26.05.2004 року.

На виконання грошових зобов’язань ТОВ «Ш.Е.Л.»07.06.2004 перерахувало виручку, а ЛМКП «Львівтеплоенерго» отримало грошові кошти з підтвердженням  матеріалами справи. Позивачем в загальному розмірі отримано кошти на суму 25 043 260 грн., в тому числі податок на додану вартість - 4 173 876,70 грн.

07.06.2004 року отримані кошти від ТОВ «Ш.Е.Л.»в сумі 25043260 грн. 00 коп. були перераховані ТОВ «Техспецсервіс», згідно банківських виписок на загальну суму 30 006 288 грн., в т.ч. податок на додану вартість в сумі 5 001 048 грн.

Дані розрахунки між позивачем та ТОВ «Техспецсервіс»були здійснені на підставі договору купівлі-продажу №1/31/04 від 31.03.2004 року, на виконання якого товариством було видано видаткову накладну № РН-0000002 від 31.03.2004 та виписано податкову накладну №1 від 31.03.2004 на загальну суму 30 006 288 грн., в тому числі податок на додану вартість 5 001 048 грн.

Згаданий товар згідно договору про відповідальне зберігання від 31.03.2004 року повинен був зберігатися у ТОВ «Техспецсервіс»за адресою м. Київ, бульвар І. Лепсе, 8, згідно видаткової накладної №01/04/04 від 31.03.2004 року, що наявна в матеріалах справи. Згідно акту приймання-передачі на комісію від 24.05.2004 року даний товар був переданий ТОВ «Ш.Е.Л.».  

ДПІ у м. Львові 03.08.2004 направлено лист №1533223-4 в ДПІ у Ленінському районі М.Запоріжжя на проведення зустрічної перевірки ТОВ «Техспецсервіс». Листом № 644/7/2307-211 від 23.02.2005 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя повідомлено, що товариство є посередником, а постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Хамелеон». Листом № 893/7/19/407 від 18.05.2005 року ДПІ у Деснятинському районі м. Києва (по місцю реєстрації ТОВ «Хамелеон») товариство, згідно рішення Господарського суду № 46/179 від 16.08.2004, знаходиться у стані ліквідації. Також в цьому ж рішенні зазначено, що ТОВ «Хамелеон»зареєстровано 20.03.2003, а з 01.04.2003, згідно акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 04.06 2004 не подавало податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно законодавства України.

Однак, на передачу вказаного товару ТОВ «Хамелеон»виписано податкову накладну № 170304 від 17.03.2004 на загальну суму 29 981 016,00 грн., в т.ч. податку на додану вартість –4 996 836 грн. згідно договору поставки № 58/2004 від 04.03.2004.

Судом першої інстанції встановлено факти порушення позивачем норм законодавства України, а саме: кошти, що поступали на підприємство на підставі вказаних вище платіжних документів, не в повному об’ємі включено до податкової декларації і, відповідно, не в повному об’ємі включено у податкові зобов’язання платника податкового повідомлення-рішення. В результаті, має місце заниження суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість і, відповідно, заниження сплати податку.

Позивачем отримано від ТОВ «Ш.Е.Л.»суму коштів в розмірі 25 043 260 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 4 173 876,70 грн., згідно банківських виписок, та не включено її до звітних документів.

Таким чином, судом першої інстанції правильно визначено, що висновок органу державної податкової служби щодо нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 4 173 876,70 грн. основного платежу та 4 173 876,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій є правомірним.

Як встановлено судами та зазначено в акті перевірки, що за період з 01.04.2004 по 30.06.2005 позивачем згідно довідок відділу збуту не в повному обсязі включено до податкових зобов’язань отриману оплату від населення в розмірі 58 120 грн.

Відповідно до п. 11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.  

Згідно п. 1.11 ст. 1 вказаного Закону касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Підставою для донарахування суми податкових зобов’язань відповідно до наведеної норми є підтвердження отримання коштів на рахунок чи в касу позивача.

Однак, як встановлено судами, відповідачем вказані обставини не досліджувались, перевірку проведено не на підставі аналізу платіжних документів, а на підставі довідок відділу збуту позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо скасування спірних повідомлень-рішень в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 58 120 грн. основного платежу та 58 120 грн. штрафних (фінансових) санкцій.  

Виходячи з викладеного, постанова Господарського суду Львівської області від 16.06.2006 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована Львівським апеляційним господарським судом помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Львові підлягає частковому задоволенню, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2006 підлягає скасуванню, а постанова Господарського суду Львівської області від 16.06.2006 –залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2006 по даній справі скасувати, а постанову Господарського суду Львівської області від 16.06.2006 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

О.І. Степашко

Судді

(підпис)

О.В. Карась

(підпис)

М.І. Костенко

(підпис)

С.Е. Острович

(підпис)

М.О. Федоров