Постанова від 05.03.2008 по справі 43/383

43/383

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 березня 2008 р.                                                                                    № 43/383  

                                        Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Катеринчук Л.Й.,

Ткаченко Н.Г.

розглянувши  матеріали касаційної скарги

ДПІ у Печерському районі м. Києва

на ухвалувід 21.09.2007 р. господарського суду м. Києва

у справі№ 43/383 господарського суду м. Києва

за заявою ТОВ "ВП "Прикарпаття", м. Київ

доТОВ "ВКП "Капіталь", м. Київ

пробанкрутство

в судовому засіданні взяв участь представник:

ДПІ у Печерському районі м. КиєваКуракін Ю.В., довір.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ВП "Прикарпаття" звернулося до господарського суду м. Києва з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "ВКП "Капіталь" в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.07.2007 р. порушено провадження у справі № 43/383 про банкрутство ТОВ "ВКП "Капіталь".

Постановою господарського суду м. Києва від 18.07.2007 р. визнано ТОВ "ВКП "Капіталь" банкрутом відповідно до ст. 52 Закону про банкрутство та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.09.2007 р. (суддя Пасько М.В.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута –ТОВ "ВКП "Капіталь", як юридичну особу, та припинено провадження у справі.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 21.09.2007 р., а справу направити на новий розгляд до цього суду.

На думку заявника касаційної скарги, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 1, 14, 23, 32, 52 Закону про банкрутство та ст. ст. 22, 43 ГПК України.  

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про порушення даної справи про банкрутство була направлена судом ДПА у м. Києві та не надсилалася державній податковій інспекції за місцем реєстрації боржника, як платника податків.

Також, вказаній особі не надсилалася судом й постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Крім того, суд першої інстанції не зобов'язував ліквідатора банкрута здійснити публікацію оголошення про визнання боржника банкрута та докази здійснення ліквідатором банкрута такої публікації за власною ініціативою в матеріалах справи відсутні.

Отже, державна податкова інспекція за місцем реєстрації боржника, як платника податків, своєчасно не була сповіщена про справу про банкрутство боржника.

Стаття 52 Закону про банкрутство встановлює особливості банкрутства відсутнього боржника.

Частиною 5 вказаної статті передбачено особливий порядок виявлення кредиторів відсутнього боржника, відповідно до якого кредиторів боржника виявляє ліквідатор, який письмово повідомляє усіх відомих йому кредиторів про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом.

Отже, на ліквідатора відсутнього боржника покладений обов'язок направлення повідомлень усім відомим кредиторам боржника.

Проте, як вбачається, матеріали справи не містять доказів направлення таких повідомлень будь-яким кредиторам боржника, про це також не зазначено в звіті ліквідатора та не встановлювалося судом першої інстанції при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.  

Зокрема, ініціюючим кредитором під час виконання повноважень ліквідатора банкрута не надсилалося відповідне повідомлення органу державної податкової служби за місцем реєстрації боржника, як платника податків.

Однак, такий державний орган є потенційним, явним (у розумінні ст. 60 Господарського кодексу України) кредитором боржника.

Так, з касаційної скарги ДПІ у Печерському районі м. Києва вбачається, що вона має грошові вимоги до банкрута, про що свідчать, зокрема, перша та друга податкові вимоги від 25.06.2007 р. та від 01.08.2007 р. відповідно.

У зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що ліквідатором банкрута не виконано належним чином покладені на нього Законом про банкрутство обов'язки щодо виявлення усіх можливих кредиторів боржника, що призвело до порушення вимог ст. 52 цього Закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що судом першої інстанції передчасно затверджено звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс та припинено провадження у справі.

За таких обставин справи така ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі вказаного та керуючись ст. ст. 32, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва задовольнити.

2.          Ухвалу господарського суду м. Києва від 21.09.2007 р. у справі № 43/383 скасувати.

3.          Справу № 43/383 передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий                                                                           Б.М. Поляков

         Судді                                                                                      Л.Й. Катеринчук

          Н.Г. Ткаченко