Постанова

від 12.09.2006 по справі 15-31/535-05-9665

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15-31/535-05-9665

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 вересня 2006 р.                                                                                   № 15-31/535-05-9665  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючий суддяМуравйов О. В.

суддіПродаєвич Л. В.Полянський А. Г.

розглянувшикасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю “ПТК Сервіс”

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 року

по справіГосподарського суду№ 15-31/535-05-9665Одеської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “ПТК Сервіс”

до-          Закритого акціонерного товариства “Селена”,-          Державного сільськогосподарського науково-виробничого підприємства “Експериментальна база “Дачна” Селекційно-генетичного інституту –Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення,

провизнання недійсними договору і угоди та стягнення 1984661,86 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1:

Прохода Ю.Л. –дов. №567 від 01.11.2005 року

від відповідача-2:не з'явився

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.08.2006 року у складі колегії суддів Муравйов О. В. (головуючий), Грейц К.В., Мачульський Г. М. касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ПТК Сервіс” була прийнята до провадження, її розгляд призначений на 11 год. 30 хв. 12.09.2006 року.

12.09.2006 року, у зв'язку з виходом з відпустки судді Продаєвич Л.В., розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України А. Й. Осетинського для розгляду справи № 15-31/535-05-9665 в касаційному порядку утворена колегія суддів в наступному складі: головуючий –Муравйов О. В., судді Продаєвич Л. В., Полянський А. Г.

Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.

Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені заздалегідь належним чином. Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.08.2006р. про прийняття касаційної скарги та призначення її до розгляду явка представників сторін обов'язковою не визнавалася. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. 1117 ГПК України, суд касаційної інстанції вважає, що неявка представників позивача та відповідача-2 не перешкоджає розгляду касаційної скарги за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 1115 ГПК України без участі представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи.

За згодою відповідача-1 в судовому засіданні 12.09.2006 року було оголошено вступну і резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2005 року ТОВ “ПТК Сервіс” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ЗАТ “Селена” про повернення товарно-матеріальних  цінностей  вартістю 1185006 грн. 66 коп.  згідно доданого переліку.

Заявою від 31.01.2006 року позивач змінив предмет позову та збільшив розмір позовних вимог і, посилаючись на відсутність у відповідача витребуваного майна, а також на те, що між Експериментальною базою “Дачна” і ЗАТ “Селена” не укладалось будь-якого договору, предметом якого є зазначені товарно-матеріальні цінності, просив господарський суд на підставі ч. 1 ст. 1212, ч. 2 ст. 1213 та ст. 1214 ЦК України стягнути з відповідача на свою користь вартість безпідставно набутого майна в сумі 1911439 грн.

Заявою від 06.03.2006 року позивач збільшив розмір позовних вимог і просив господарський суд визнати недійсною з моменту вчинення угоду № 1 від 14.12.2005р., укладену Експериментальною базою “Дачна” з ЗАТ “Селена”, визнати недійсним з моменту вчинення договір безпроцентної позики №1 від 14.12.2005 року, укладений Експериментальною базою “Дачна” з ЗАТ “Селена”, та стягнути з останнього на свою користь 1185006 грн. 66 коп. боргу, 726432 грн. 34 коп. збитків, 55496 грн. 46 коп. втрат від інфляції і 17726 грн. 40 коп. три процента річних.

Також згідно доданого позивачем розрахунку сума втрат від інфляції у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання складає 554496 грн. 46 коп., а трьох процентів річних -17726 грн. 40 коп. А тому, на підставі ст. ст. 22, 525, 625, 655 ЦК України позивач просив задовольнити позов в цій частині.

Крім того, вказуючи на те, що предметом укладеної між Експериментальною базою “Дачна” та ЗАТ “Селена” угоди №1 від 14.12.2005 року є заміна первісного зобов'язання із передачі товарно-матеріальних цінностей новим зобов'язанням - зобов'язанням безпроцентної позики щодо майна, переданого за документами в ній названими, а договору безпроцентної позики №1 від 14.12.2005 року - є передача Експериментальною базою “Дачна” відповідачеві тих самих товарно-матеріальних цінностей у безоплатну позику строком до 20.11.2007 pоку, позивач стверджував, що ці договір та угода укладені всупереч вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України “Про власність” та ч. 1 ст. 319 ЦК України, оскільки право розпорядження майном належить виключно власнику, а тому, на підставі ст. ст. 203, 215, 236 ЦК України позивач просив про задоволення позову в цій частині.

Ухвалою господарського суду від 06.03.2006 року до участі у справі в якості співвідповідача була залучена Експериментальна база “Дачна”.

Колегіальним рішенням Господарського суду Одеської області від 21.03.2006 року по справі № 15-31/535-05-9665 (головуючий суддя Петров В. С., судді Демешин О. А., Семенюк Г. В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ПТК Сервіс” до Закритого акціонерного товариства “Селена” та Державного сільськогосподарського науково-виробничого підприємства “Експериментальна база “Дачна” Селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення про визнання недійсними договору і угоди та стягнення 1984 661,86 грн. задоволений у повному обсязі: визнано недійсною з моменту її укладення угоду №1 від 14.12.2005p., укладену між Державним сільськогосподарським науково-виробничим підприємством “Експериментальна база “Дачна” селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення та Закритим акціонерним товариством “Селена”; визнано недійсним з моменту його укладення договір безвідсоткової позики №1 від 14.12.2005p., укладений між Державним сільськогосподарським науково-виробничим підприємством “Експериментальна база “Дачна” селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення та Закритим акціонерним товариством “Селена”; стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Селена” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПТК Сервіс” 1185006 (один мільйон сто вісімдесят п'ять тисяч шість) грн. 66 коп. боргу, 726432 (сімсот двадцять шість тисяч чотириста тридцять дві) грн. 34 коп. збитків, 55 496 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста дев'яноста шість) грн. 46 коп. індексу інфляції, 17 726 (сімнадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 40 коп. три відсотки річних, 9 642 (дев'ять тисяч шістсот сорок дві) грн. 20 коп. витрат по сплаті державного мита; 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Селена” до державного бюджету України на код бюджетної класифікації 22090200 символ банку 068, отримувач: Управління Держказначейства в Одеській області (рахунок 31117095600008 МФО 828011 ЄДРПОУ 23213460) 366 (триста шістдесят шість) грн. 15 коп. державного мита, стягнуто з Державного сільськогосподарського науково-виробничого підприємства “Експериментальна база “Дачна” селекційно-генетичного інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПТК Сервіс” 9 642 (дев'ять тисяч шістсот сорок дві) грн. 20 коп. витрат по сплаті державного мита; 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; а також, стягнуто з Державного сільськогосподарського науково-виробничого підприємства “Експериментальна база “Дачна” селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення до державного бюджету України на код бюджетної класифікації 22090200 символ банку 068, отримувач: Управління Держказначейства в Одеській області (рахунок 31117095600008 МФО 828011 ЄДРПОУ 23213460) 366 (триста шістдесят шість) грн. 15 коп. державного мита.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 року (головуючий суддя Бєляновський В.В., судді Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.) апеляційні скарги ЗАТ “Селена” та Державного сільськогосподарського науково-виробничого підприємства “Експериментальна база “Дачна” Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення задоволені: рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2006 року по справі № 15-31/535-05-9665 скасовано і стягнення за ним припинено, прийнято нове рішення про відмову ТОВ “ПТК –Сервіс” в позові повністю, стягнуто з ТОВ “ПТК –Сервіс” на користь ЗАТ “Селена” витрат зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 10008 грн. 31 коп., а також, стягнуто з ТОВ “ПТК –Сервіс” на користь Державного сільськогосподарського науково виробничого підприємства “Експериментальна база “Дачна” Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 10008 грн. 31 коп.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

У відзивах на касаційну скаргу Закрите акціонерне товариство “Селена” та Державне сільськогосподарське науково-виробниче підприємство “Експериментальна база “Дачна” Селекційно-генетичного інституту –Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення повністю заперечують підстави скасування постанови апеляційного господарського суду, що наведені Товариством з обмеженою відповідальністю “ПТК Сервіс” в касаційній скарзі, та просять постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзиви на неї, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача-1, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в період з вересня 2004 року по травень 2005 року відповідно до двосторонньої домовленості Експериментальна база “Дачна” здійснила відпуск насіння зернових культур ЗАТ “Селена” загальною сумою 1770506 грн. 66 коп., що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями, наявними в матеріалах справи, та не заперечується сторонами.

Оплата отриманих товарно-матеріальних цінностей ЗАТ “Селена” була проведена частково в сумі 585500 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які містяться в справі, та не заперечується Експериментальною базою “Дачна”.

03.10.2005 року між ТОВ “ПТК –Сервіс” та Експериментальною базою “Дачна” був укладений договір №1/41 поставки паливно-мастильних матеріалів в рахунок відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого остання відступила, а позивач прийняв право вимоги і став правонаступником Експериментальної бази “Дачна” по зобов'язаннях із передачі товарно-матеріальних цінностей за вищезгаданими накладними на підставі довіреностей на їх отримання загальною сумою 1770506 грн. 66 коп., що були передані останньою ЗАТ “Селена” і які були оплачені в сумі 585500 грн.

За цим договором позивач отримав право замість Експериментальної бази “Дачна” вимагати виконання ЗАТ “Селена” будь-яких зобов'язань, що виникають із передачі товарно-матеріальних цінностей, зазначених у вищевказаному пункті даного договору. Одночасно з відступленням права вимоги на користь позивача до нього переходить повністю право на стягнення санкцій, неотриманих доходів, шкоди, збитків та інших витрат, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань ЗАТ “Селена”.

14.12.2005р. між відповідачами ДСНВП “Експериментальна база “Дачна” та закритим акціонерним товариством “Селена” укладено два правочини: угода № 1 від 14.12.2005р. та договір безпроцентної позики № 1.

Предметом угоди № 1 від 14.12.2005р. є заміна (новація) первісного зобов'язання із передачі товарно-матеріальних цінностей новим зобов'язанням –зобов'язанням безпроцентної позики щодо мана, переданого за документами, названими в цій угоді.

Предметом договору безпроцентної позики № 1 від 14.12.2005р. є передача Експериментальною базою “Дачна” закритому акціонерному товариству “Селена” тих саме товарно-матеріальних цінностей в безоплатну позику на строк до 20.11.2007 року.

Звернувшись до господарського суду з позовом та уточненнями до нього, позивач в обґрунтування своїх вимог про стягнення з ЗАТ “Селена” 1185006 грн. 66 коп. боргу, 726432 грн. 34 коп. збитків, 55496 грн. 46 коп. втрат від інфляції, 17726 грн. 40 коп. річних та визнання недійсними угоди № 1 від 14.12.2005 р. та договору № 1 від 14.12.2005 р. між ЗАТ “Селена” і Експериментальною базою “Дачна” посилається саме на договір № 1/41 від 03.10.2005 p., як на підставу права вимоги до відповідачів. Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми в розмірі 1185006 грн. 66 коп. боргу, 726432 грн. 34 коп. збитків, 55496 грн. 46 коп. втрат від інфляції і 17726 грн. 40 коп. три процента річних грунтуються на зазначеному договорі.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій України” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Апеляційною інстанцією встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 31.03.2006 року у справі № 25/42-06-1032 договір № 1/41 поставки паливно-мастильних матеріалів в рахунок відступлення прав вимоги від 03.10.2005 р. між Експериментальною базою “Дачна” та ТОВ “ПТК –Сервіс” визнано недійсним з моменту укладення. Зазначене рішення залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року.

З положень частини 2 статті 35 ГПК України, зокрема, вбачається, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, спірні договори, укладені між відповідачами ЗАТ “Селена” і Експериментальною базою “Дачна”, не порушують прав та охоронюваних законом інтересів позивача. У зв'язку з визнанням недійсним договору №1/41 від 03.10.2005 року, доводи позивача про наявність у нього права вимоги оплати поставленої продукції і нарахованих у зв'язку з цим процентів, збитків та інфляції не доведені.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийняв вірне рішення про відмову в позові, скасувавши при цьому рішення місцевого господарського суду.

Що стосується інших доводів, викладених позивачем в касаційній скарзі, то вони зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи. Тому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскільки встановлення фактичних обставин справи не входить до компетенції суду касаційної інстанції, доводи заявника касаційної скарги щодо переоцінки наявних у справі доказів, колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються.

На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстав для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 року в даному випадку не існує, а тому касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ПТК Сервіс” залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 року по справі № 15-31/535-05-9665 залишити без змін.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

СуддіЛ. В. Продаєвич

А. Г. Полянський