Постанова

від 19.09.2006 по справі 73/19-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

73/19-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

19 вересня 2006 р.                                                                                   № 73/19-06  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючий суддя Муравйов О.В.

судді:Бакуліна С.В.Полянський А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Закритого акціонерного товариства “Коростенський завод “Янтар”

на постановувід 05.07.2006р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду

у справі№ 73/19-04 господарського суду Київської області

за позовомЗакритого акціонерного товариства “Коростенський завод “Янтар”

доПриватного підприємства фірма “Гренада”

простягнення 44846,01грн.

за участю  представників сторін:

позивача:Семеній В.І. дов. № 01/183 від 18.09.2006р.,Бовсуновського М.П. дов. №01/178 від 04.09.2006р.

відповідача:Настіної О.І. дов. №88 від 18.09.2006р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.04.2006р. у справі № 73/19-06 (суддя Карпечкін Т.П.) позов задоволено частково: стягнуто з Приватного підприємства фірма “Гренада” на користь Закритого акціонерного товариства “Коростенський завод “Янтар” 27597,94грн. заборгованості та судові витрати: 448,46грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог провадження у справі припинено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.07.2006р. (судді: Швець В.О., Андрейцева Г.М., Рибченко А.О.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог – відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача 225грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Постанова апеляційного господарського суду вмотивована, зокрема тим, що під час розгляду справи місцевий господарський суд визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи та має місце неправильне застосування норм матеріального права.

Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.07.2006р. по справі № 73/19-06 повністю і прийняти нове рішення, стягнути з Приватного підприємства фірма “Гренада” на користь Закритого акціонерного товариства “Коростенський завод “Янтар” 27597,94грн. основного боргу, відповідно до прийнятої постанови розподілити судові витрати.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 18.09.2006р., у зв'язку з відпусткою судді Фролової Г.М. для перегляду в касаційному порядку справи № 73/19-06, призначеної до розгляду на 19.09.2006р., утворено колегію суддів у складі: головуючого –судді Муравйова О.В., суддів –Бакуліної С.В., Полянського А.Г.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач за усною домовленістю відпустив відповідачу лакофарбову продукцію власного виробництва в асортименті на загальну суму 49611,52грн., про що свідчать накладні № 1695 від 19.07.2005р. на суму 33871,85грн., №1700 від 20.07.2005р. на суму 1440,72грн., №2120 від 26.08.2005р. на суму 5628,00грн., № 2121 від 26.08.2005р. на суму 8670,95грн.

Загальна сума поставленого товару складає 49611,52грн.

Проте, за отриманий товар відповідач розрахувався частково –у розмірі 7068,72грн. Решта товару на суму 42542,80 грн. відповідачем не оплачена.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно приписів п. 2 ст.530 ЦК України, якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

У відповідності до згаданої норми, 30.01.2006р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 05/85, в якій просив сплатити заборгованість в сумі 42542,80 грн.

Проте, останній, 10.03.2006р. сплатив лише 14944,86грн.

Відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 06.04.2006р. подав заяву в якій просив прийняти відмову від стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 1497,71грн. та 3% річних в сумі 805,50грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо припинення провадження в цій частині.

Виходячи з цього, заборгованість відповідача становить 27597,94грн., яка підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Скасовуючи рішення місцевого суду апеляційний господарський суд посилався, зокрема, на те, що в силу ст. 509 ЦК України зобов'язання –це правовідношення, яке виникає з підстав ст. 11 ЦК України, де визначено, що підставою виникнення зобов'язань є договір та правочин. Договір має бути оформлений у формі, що вказана законом. Однак, сторони не дотрималися обов'язкової письмової форми для такого зобов'язання, що надає можливість вести мову про недійсність договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з таким висновком апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Викладене вище свідчить про те, що відповідач частково оплатив отриманий товар, тобто, цим самим надав згоду на укладення договору в усній формі.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що господарський суд апеляційної інстанції невірно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення господарського суду першої інстанції, який всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку обставинам справи та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Разом з цим, господарським судом першої інстанції під час прийняття рішення не враховано вимоги п.2 ч.1 ст. 49 ГПК України,  в якій зазначено, що державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, задовольняючи позовні вимоги в розмірі 27597,94грн. місцевим судом було вирішено стягнути з відповідача 448,94грн. державного мита, тоді як необхідно стягнути лише 275,97грн.

За таких обставин, рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2006р. у справі № 73/19-06, підлягає зміні в частині стягнення з відповідача судових витрат.

Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошена  вступна та резолютивна частини постанови.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.5 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Коростенський завод “Янтар” задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.07.2006 року по справі № 73/19-06 скасувати.

Рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2006 року по справі № 73/19-06 змінити в частині стягнення судових витрат, виклавши п.2 в цій частині в наступній редакції: “стягнути з Приватного підприємства фірма “Гренада” 275грн. 97коп. судових витрат”.

В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2006 року по справі № 73/19-06 залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                  Муравйов О.В.

Судді                                                                                            Бакуліна С.В.

Полянський А.Г.