Постанова

від 19.02.2008 по справі б15/112-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

№  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна

М.І., -головуючого,

Мамонтової

О.М.,

Удовиченка

О.С.,

розглянувши

матеріали  касаційної скарги

 Лівобережної міжрайонної державної

податкової інспекції  м.

Дніпропетровська

на

постанову

Дніпропетровського

апеляційного господарського суду    від  05.11.2007 року

у

справі  господарського суду

№

Б15/112-07

Дніпропетровської області

за

заявою

Товариства

з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКОМ"

до

Приватного

підприємства "МАРК"

про

визнання

банкрутом,

ліквідатор

ОСОБА_1

за участю представників

сторін:

Лівобережної МДПІ -Товста

Н.А. (дов. від 05.02.08);

встановив:

          У травні 2007 року ТОВ

"Інтерком" звернулося до господарського суду із заявою про визнання

банкрутом ПП "МАРК" у зв'язку з неспроможністю останнього виконати

зобов'язання по оплаті векселя, оскільки боржник відсутній за місцем

знаходження.

          Ухвалою господарського суду

Дніпропетровської області від 31.05.2007р. провадження у справі порушено за

правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника

або визнання його банкрутом",  заяву

призначено до розгляду, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

          Постановою господарського суду

Дніпропетровської області від 12.06.2007 р. ПП "МАРК" визнано

банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 1 рік, ліквідатором

призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1.

          Ухвалою господарського суду

Дніпропетровської області від 12.09.2007р. (суддя Петренко Н.Е.) затверджено

ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ПП "МАРК". Ліквідовано

останнього як юридичну особу. Провадження у справі припинено.

          Постановою Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 05.11.2007 р. (колегія суддів у складі:

Джихур О.В. -головуючий, Науменко І.М., Лисенко О.М.) ухвалу господарського

суду Дніпропетровської області залишено без змін.

          В касаційній скарзі Лівобережна МДПІ

просить скасувати ухвалу господарського суду першої інстанці, постанову суду

апеляційної інстанції, справу направити 

на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування посилається

на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального

права.

Заслухавши

суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність

застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого

господарського суду України дійшла висновку, що касаційне подання підлягає

задоволенню  з наступних підстав.

          Статтею  52 Закону України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у

разі, якщо громадянин-підприємець - 

боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її

місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів

державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій,

документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що

свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про

порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана

кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання

зобов'язань.

Зазначена

норма закону є спеціальною нормою у законодавстві про банкрутство, яка

регламентує спрощений порядок ведення процедури банкрутства щодо окремої групи

боржників, зокрема боржників, керівні органи яких відсутні за адресою

місцезнаходження юридичної особи.

          З матеріалів справи вбачається, що

приймаючи постанову про визнання ПП "МАРК 

місцевий господарський суд виходив з того, що провадження у справі

порушена за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки за

даними кредитора боржник відсутній за своєю юридичною адресою.

30.07.2007

р. ліквідатором банкрута було надано господарському суду на затвердження звіт

та ліквідаційний баланс (а.с. 34-39), з доданим реєстром вимог кредиторів

боржника з грошовими вимогами у розмірі 152 795,31 грн., вказано  про 

здійснені  заходи,  в 

ході  яких  майнових 

активів  боржника   не

виявлено,

майно у банкрута  відсутнє. Ухвалою господарського

суду Дніпропетровської області від 12.09.2007 р. подані звіт та ліквідаційний

баланс було затверджено.

          Лівобережна МДПІ  оскаржила вказану ухвалу до апеляційного

суду, та заявила клопотання про зупинення провадження у справі  до вирішення адміністративним судом спору про

визнання установчих документів ПП "МАРК" недійсними.

          Дніпропетровський апеляційний

господарський суд залишив ухвалу суду першої інстанції без змін. Клопотання про

зупинення провадження у справі залишено без задоволення. Постанова мотивована

тим, що процедура банкрутства має пріоритет перед процедурою ліквідації, яка

здійснюється на підставі ст. 110 ЦК України.

          Однак, в повній мірі з даним

висновком суду погодитися не можна.

Приймаючи

заяву про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, визнаючи його

банкрутам та затверджуючи звіт та ліквідаційний баланс судами першої та

апеляційної інстанцій порушено вимоги ст. 52 Закону, оскільки не з'ясовано, які

саме докази підтверджують факт незнаходження боржника за місцем його

знаходження та припинення боржником підприємницької діяльності, тобто  не перевірено докази, що слугують підставою

для застосування  скороченої процедури

банкрутства відсутнього боржника відносно ПП "МАРК".

          Відповідно до вимог ст. 17 Закону

України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»,

який набув чинності з 01.07.2004 р. в Єдиному державному реєстрі містяться

відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність

підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про

зарезервовані найменування юридичних осіб.

          Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 18

зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного

державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються

достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не

внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного

державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в

спорі з третьою особою.

          Вказаний Закон також визначає порядок

внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи

за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (ч. 7 ст. 19 Закону).

Виходячи

з викладеного, при встановленні факту відсутності керівних органів боржника -

юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають

керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних

осіб та фізичних осіб -підприємців, в іншому випадку вони не можуть бути

використані в спорі з третьою особою.

Відповідної

правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові

від 06.06.2006 р. у справі № Б48/12-05.

          Що стосується підстав для зупинення

провадження у справі, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно

до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в

разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої

справи, що розглядається іншим судом.

За

змістом зазначеної норми суддя зобов'язаний зупинити провадження у справі за

наявності одночасно наступних обставин: розгляд іншої справи іншим судом,

взаємозв'язок такої справи з справою, що розглядається та неможливість розгляду

справи до вирішення пов'язаної з нею справи іншим судом. При цьому, "іншим

судом",  про  який 

йдеться  у  зазначеній 

нормі  ГПК, є будь-який

орган,  що  входить 

до  складу  судової системи України згідно із ст. 3 та ч.

1 ст. 18 Закону України “Про судоустрій України”,  а 

також  створений відповідно до

закону арбітраж (третейський суд).

Лівобережна

МДПІ, звертаючись з клопотанням  про

зупинення провадження у справі  про

визнання банкрутом ПП "МАРК" вказувала на те, що адміністративним судом

розглядається справа № 2-а-101/1 про визнання установчих документів ПП

"МАРК" недійсними.

Відхиляючи

клопотання про зупинення провадження у справі, апеляційним господарським судом

не було взято до уваги, що ліквідація підприємства в процедурі банкрутства та

ліквідація підприємства в результаті визнання його установчих документів

недійсними мають різні правові наслідки.

У

разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб'єкта

підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв'язку

із здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого документа, що

посвідчує особу, або на підставну особу - засновника суб'єкта підприємницької

діяльності та за наявності інших обставин, які свідчать про укладення оспорюваних

угод з метою, суперечною інтересам держави і суспільства держави і суспільства,

укладені таким суб'єктом підприємницької діяльності угоди мають визнаватися

недійсними згідно із статтею 49 Цивільного кодексу незалежно від часу їх

укладення. 

Зважаючи

на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що  в даному випадку справа про банкрутство

відсутнього боржника неправомірно порушена без належних доказів відсутності

боржника за місцезнаходженням, що не відповідає вимогам ст. 52 Закону, а також

ст.ст. 1, 17-19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та

фізичних осіб -підприємців", а також ст. 34 ГПК України, а ліквідація ПП

"МАРК" внаслідок банкрутства зумовить закриття провадження у справі

про визнання установчих документів недійсними, що може призвести до порушення

принципу юридичної відповідальності.

Таким

чином, враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія

суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали

господарського суду першої інстанції від 12.09.2007р. та постанови апеляційного

господарського суду від 05.11.2007 р. з направленням справи на новий розгляд до

суду  першої  інстанції.

При

новому розгляді справи суду слід врахувати приписи статей 17-18 Закону України

“Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”, ст. 32,

52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом", повно та всебічно дослідити всі суттєві обставини, що

мають значення для правильного  вирішення

спору, перевірити ствердження  та  заперечення сторін,  всім зібраним 

доказам надати належну оцінку в їх сукупності та вирішити спір  відповідно 

до вимог  закону.

На

підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119

- 11112 ГПК України Вищий господарський суд України -

П

О С Т А Н О В И В:

Касаційну

скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції  м. Дніпропетровська задовольнити.

Ухвалу

господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2007 р.   та постанову Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 05.11.2007 р. у справі № Б15/112-07 скасувати, справу

передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий:                                                     

                М.І. Хандурін

Судді:                                                                                     

О.М. Мамонтова

О.С. Удовиченко