Рішення

від 10.01.2007 по справі 12/346-06(2/2550)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.06р.

Справа

№ 12/346-06(2/2550)

За

позовом  Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Житомир

до 

Закритого акціонерного товариства Комерційний банк

"Приватбанк",

м.Дніпропетровськ

про стягнення 17117 грн.

Суддя  Жукова Л.В.

при

секретарі Балтакса І.В.

Представники:

  Від позивача не з'явився

Від

відповідача Халаім А.В. довіреність 3826-п_п від 01.09.2005р.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач  просить стягнути з відповідача  7117 грн., що становлять відшкодування

матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди на підставі ст.ст. 1166, 1167

ЦК України.

          В заяві від 28.11.2006р. позивач

уточнила позовні вимоги та вказала на те, що розмір реально спричинених їй

матеріальних збитків складається з плати за нотаріальні послуги у розмірі 6067

грн., плати за друкарські та секретарські послуги, роботу з базою даних,

обробленням даних, виконанням фоторобіт у розмірі 783 грн., витрат на

посередницькі послуги під час оцінювання майна у розмірі 100 грн., а всього 6

950 грн. Також, в заяві від 28.11.2006р. 

позивач зазначила, що винними діями відповідача вона вважає його відмову

у наданні їй кредитних коштів вже після того, як відповідач погодився надати їй

кредит, що підтверджується відповідною довідкою від 02.06.2005р. за № 1041,

оскільки у розумінні ст. 173 ГК України 

вважає, що у відповідача виникло господарське зобов'язання щодо надання

їй кредитних коштів для придбання 

нерухомості  на підставі  вищезгаданої довідки та  ця довідка від 02.06.2005р. № 1041 є угодою,

у зв'язку з чим відповідач допустив порушення щодо виконання господарського

зобов'язання згідно до ст. 193 ГК України. Крім того, позовні вимоги, викладені

в позовній заяві від 11.07.2006р. 

позивач підтримала в повному обсязі. 

Щодо стягнення моральної шкоди в сумі 10 000 грн. позивач свої позовні

вимоги обгрунтовує тим, що в результаті ненадання відповідачем кредитних коштів

їй заподіяна  моральна шкода на зазначену

вище суму, так як вона перестала довіряти банківським установам та  таке оформлення кредиту зайняло у неї багато

часу та виснажило її, призвело до нервового стресу та роздратованості,

безпідставної сплати  суми у розмірі 7

117 грн., що є для неї значною сумою та тривалий час вона не могла зосередитися

та сконцентруватися над тим, як заробити витрачені кошти. Такий стан речей

суттєво змінив її звичайний спосіб життя 

та змусив її докладати зусиль для організації рівноваги, яка, як вважає

позивач, була порушена відповідачем.

          В судове засідання позивач не з'явилася

в  цій же заяві  просила слухати справу у її відсутність

через  хворобу за наявними у справі

документами.

          Представник відповідача проти позову

заперечує, в судовому засіданні та у відзиві зазначає, що відповідач не є

стороною за договором купівлі-продажу від 02.06.2005р.  та  за

договором розірвання купівлі-продажу від 04.08.2005р. укладених між фізичними

особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Крім того, рішення про надання чи ненадання кредиту

відповідно до законодавства приймається банком самостійно і не залежить від

укладання сторонами тих чи інших цивільних 

договорів між собою. Позивачу було відмовлено в наданні кредиту у

зв'язку з тим, що позивач раніше  не

виконав своїх  кредитних зобов'язань

перед банком, що підтверджується наданою копією рішення Богунського районного

суду м. Житомира від 28.04.2006р. Даний факт було виявлено під час проведення

додаткової перевірки, а тому і було відмовлено позивачу в наданні кредиту.

Представник відповідача вважає дії банку правомірними, що виключає покладення

на відповідача відповідальності.

          Розглянувши  заяву 

позивача про слухання справи за її відсутності, суд вважає  підстави достатніми для задоволення даної

заяви та  вважає за можливе розглядати

справу за відсутності позивача.

          Дослідивши матеріали справи,

заслухавши  представника відповідача,

господарський суд -

ВСТАНОВИВ

:

          Як вбачається з 

наявних в матеріалах справи документів, 

приватний підприємець ОСОБА_1, маючи намір купити приміщення магазину

загальною площею 264, 3 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1 у ОСОБА_2, звернулася

до відповідача з проханням про надання їй кредитних коштів у розмірі 69 000

євро для  придбання зазначеного вище

приміщення магазину.

          За результатами проведених банком дій

щодо встановлення ринкової  вартості

об'єкту нерухомості на ім'я продавця вказаного вище приміщення магазину-

ОСОБА_2 відповідачем була надана довідка (повідомлення) від 02.06.2005р. за №

1041. Зі змісту даного повідомлення видно, що відповідач повідомляє ОСОБА_2 про

згоду надати кредитні кошти в сумі 69000 євро ПП ОСОБА_1, які будуть направлені

для оплати за договором купівлі-продажу від 02.06.2005р. нерухомості загальною

площею  264, 3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1

за умови  переоформлення технічної

документації в БТІ на ОСОБА_1

          02.06.2005р.  між фізичної особою ОСОБА_2 та  позивачем (як фізичною особою)  ОСОБА_1 

був укладений договір купівлі-продажу приміщення магазину, літ.”А”

загальною площею 264, 3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 та згідно п.2.1  цього договору позивач зобов'язувався

сплатити ОСОБА_2 за магазин грошові кошти в сумі 605 000 грн., з яких 182 000

грн. -до підписання договору купівлі-продажу, а решту -в сумі 423 000 грн. -до

07.06.2005р.

          Цього ж, 02.06.2005р. позивач

звернулася до відповідача щодо визначення порядку та способу отримання

кредитних коштів для оплати за договором купівлі-продажу від 02.06.2005р.,

однак відповідач відмовив в наданні кредиту.

          04.08.2005р. між  фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було

укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу від 02.06.2005р.

приміщення магазину розташованого в АДРЕСА_1 загальною площею 264,3 кв.м.

          Вивчивши наявні в матеріалах

справи  документи та аналізуючи їх в

сукупності з наданими поясненнями сторін, суд дійшов висновку про те, що

позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню на підставі наступного.

          Згідно ст. 173 Господарського кодексу

України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом

господарювання та іншим учасником (участниками) відносин у сфері господарювання

з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана

сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи

управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати

роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися

від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має

право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами

господарських  зобов'язань  є майново-господарські зобов'язання та

організаційно-господарські зобов'язання.

          За ст. 208 ЦК України у письмовій

формі  належить вчиняти:

-          правочини між юридичними особами;

-          правочини між фізичною та

юридичною особою, крім  правочинів,

передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

-          правочини фізичних осіб між собою на

суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму

доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206

цього Кодексу;

-          інші правочини,  щодо яких законом встановлена письмова форма.

Таким

чином,  посилання позивача на те, що  повідомлення (довідка) від 02.06.2005р.  за № 1041 

надане  відповідачем   на ім'я ОСОБА_2 є угодою у розумінні ст. 173

ГК України, у зв'язку з чим відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання

щодо надання позивачу кредитних коштів, 

не може бути прийнято судом до уваги, оскільки за ст. 208 ЦК України

правочини між фізичною особою та юридичною особою належить вчиняти в

письмовій  формі.

Доказів

того, що такий договір  ( про надання

кредитних коштів ) був укладений між відповідачем та позивачем , як приватним

підприємцем чи як фізичною особою, суду не надано.

Також

і зі змісту договору купівлі-продажу від 02.06.2005р. та договору про

розірвання договору купівлі-продажу від 04.08.2005р. не вбачається, що

відповідач брав на себе які-небудь зобов'язання. Крім того, дані договори

свідчать про те, що вони були укладені між фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Позивачем не надано доказів того, що розірвання договору  купівлі-продажу від 02.06.2005р.

відбулося  саме у зв'язку з невиконанням

відповідачем договору щодо надання кредитних коштів. Тобто, в даному випадку

відсутній причинний зв'язок між діями відповідача та  заподіяною 

позивачу шкодою.

Відповідно

до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В

судовому засіданні позивачем не надано жодних доказів винних дій

відповідача,  доказів причинного

зв'язку    між діями відповідача та

заподіяною шкодою.

При

цьому, суд приймає до уваги те, що позивачу було відмовлено в наданні вказаного

вище кредиту  у зв'язку з невиконанням

позивачем раніше взятих нею кредитних зобов'язань перед банком, що

підтверджується наданою копією рішення Богунського районного суду м. Житомира

від 28.04.2006р. та даний факт був виявлений банком при проведенні додаткової

перевірки. Як вбачається зі змісту даного рішення суду  позивачу 

відповідачем було надано кредит на підставі договору від 29.12.2004р.,

який не виконаний належним чином та за даним рішенням  розірвано договір  кредиту між  

ЗАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_1 від 29.12.2004р. на суму 15 000 грн. та

стягнено з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь ЗАТ КБ „ПриватБанк” 18353

грн. 53 коп. в рахунок відшкодування збитків від несвоєчасного погашення

кредиту та 192 грн. 04 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита.

Відповідно

до  ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна

шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи

бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як

встановлено в судовому засіданні вина в заподіянні збитків саме відповідачем

позивачем не доведена, а отже не підлягають задоволенню і позовні вимоги

позивача щодо стягнення моральної шкоди.

Приймаючи

до уваги викладене, керуючись ст. ст. 208, 1167 ЦК України,  ст. 173 ГК України, ст.ст. 33,49,  82-85   

Господарського 

процесуального  кодексу України,

господарський  суд -

ВИРІШИВ:

          В позові відмовити.

Суддя

 Л.В. Жукова

Рішення

підписано 09.01.2007р. відповідно до ст. ст. 84, 85 ГПК України.