Постанова

від 28.02.2008 по справі 13/559

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 28 лютого 2008 р.                                                                                   

№

13/559 

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючого суддів:

Кочерової

Н.О. Рибака В.В. Черкащенка М.М.

розглянув

касаційну скаргу

товариства

з обмеженою відповідальністю "Моноліткомплект"

на

постанову

від

13.12.2007  Луганського апеляційного

господарського суду

у

справі

№ 13/559

господарського суду Луганської області

за

позовом

ОСОБА_1

до

товариства

з обмеженою відповідальністю "Моноліткомплект"

про

стягнення

78 447,59 грн.

за участю представників сторін:

від

позивача     ОСОБА_2 дов. від 20.08.2007

від

відповідача не

з'явилися

ВСТАНОВИВ:

В

серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до

товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліткомплект" про

стягнення частини майна товариства в сумі 74 266,62 грн. та частини прибутку за

2004 рік в сумі 4 180,97 грн.

У

вересні 2007 року позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з

відповідача лише вартість частини майна товариства в сумі 74 266,62 грн.

В

обґрунтування позовних вимог зазначав, що 15.03.2005 року вийшов зі складу

учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліткомплект",

та враховуючи, що власний капітал товариства станом на 31.12.2004 становив

562,2 тис.грн., то йому належить 13,21 % від цієї суми.

Рішенням

господарського суду Луганської області від 10.10.2007 (Яресько Б.В.) в

задоволені позову відмовлено повністю.

Відмовляючи

в позові, господарський суд виходив з того, що у товариства не виникло

зобов'язання в порядку передбаченому ст. 54 Закону України "Про

господарські товариства" щодо виплати позивачу вартості частини майна

товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі, оскільки ОСОБА_1 на

цей час є учасником товариства, у зв'язку з тим, що товариством не приймалося

рішення про внесення змін до статутних документів, державна реєстрація змін

пов'язана з виходом позивача зі складу учасників не відбулася.

Постановою

Луганського апеляційного господарського суду від 13.12.2007 (судді: Баннова

Т.М. -головуючий, Бойченко К.І., Семендяєва І.В.) рішення скасовано.

Позов

задоволено в повному обсязі.

Стягнуто

з товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліткомплект" вартості

частини майна товариства в сумі 74 266,62 грн., витрати по сплаті державного

мита за подання позову та апеляційної скарги в сумі 1 176,72 грн., та витрати

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Скасовуючи

рішення господарського суду та задовольняючи позов, апеляційний господарський

суд виходив з того, що заява позивача про його вихід з товариства розглянута на

засіданні засновників 14.02.2005 за участю позивача. Вихід учасника з товариства

зумовлює припинення корпоративних відносин між учасником і товариством,

внаслідок чого виникає обов'язок щодо здійснення з ним розрахунків відповідно

до положень ч.1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства".

В

касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю

"Моноліткомплект" просить скасувати постанову апеляційного

господарського суду і залишити в силі рішення господарського суду, посилаючись

на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши

пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом

обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України  вважає, що касаційна скарга не підлягає

задоволенню виходячи з наступного.

Господарськими

товариствами, відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського кодексу України,

визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними

особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в

підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Згідно

ч.3 ст. 80 цього Кодексу товариством з обмеженою відповідальністю є

господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір

яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми

зобов'язаннями тільки своїм майном.

Вкладом

до статутного (складеного) капіталу господарського товариства, згідно ч. 1 ст.

13 Закону України "Про господарські товариства", можуть бути гроші,

цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову

оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно

до положень ч. 2 ст. 79 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України

"Про господарські товариства" засновниками та учасниками товариства

можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім

випадків, передбачених законодавчими актами України.

Як

встановлено господарським судом і вбачається зі Статуту ТОВ

"Моноліткомплект" дане товариство створено за рішенням загальних

зборів засновників (протокол від 30.01.2001 № 1) шляхом об'єднання майна

учасників, у тому числі і позивача, вклад якого складає 65 899 грн. (13,210%).

Право

на вихід учасника зі складу ТОВ "Моноліткомплект" передбачено ст.ст.

116, 148 Цивільного кодекс України, ст. 88 Господарського кодексу України та

п.п. 5.1, 8.1 Статуту цього товариства.

Відповідно

до порядку, встановленого ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України, учасник

товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства,

повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу,

якщо інший строк не встановлений статутом.

Згідно

п. 7.1 Установчого договору будь-хто з учасників має право вийти з товариства

добровільно, але не раніше трьох місяців з дати повідомлення інших учасників

про свої наміри.

Апеляційним

господарським судом правильно встановлено, що позивачем право на вихід зі

складу учасників відповідача реалізовано шляхом звернення до директора ТОВ

"Моноліткомплект" із заявою від 15.12.2004, в якій останній просив

вивести його зі складу засновників ТОВ "Моноліткомплект" з 01.01.2005.

Відповідно

до п. 10.1 Статуту ТОВ "Моноліткомплект" виконавчим органом

товариства, що здійснює поточне керівництво діяльністю товариства, є Дирекція

товариства, яку очолює директор.

Враховуючи

наведені положення Статуту ТОВ "Моноліткомплект", суд другої

інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача стосовно неправомірності

звернення позивача із заявою про вихід з товариства до директора підприємства.

При

цьому апеляційним господарським судом досліджено, що заява позивача про вихід

зі складу засновників ТОВ "Моноліткомплект" розглянута на засіданні

засновників товариства 14.02.2005, та за результатами її розгляду зборами

засновників було прийнято рішення про задоволення заяви ОСОБА_1. Наведений факт

підтверджується також протоколом зборів засновників від 14.02.2005, згідно

якого датою виходу ОСОБА_1 зі складу засновників ТОВ

"Моноліткомплект" слід вважати 15.03.2005 з врахуванням положень

Цивільного кодексу України щодо можливості виходу учасника зі складу товариства

не раніше ніж за три місяця після попередження про вихід. На засіданні

14.02.2005 засновниками прийнято рішення про те, що у разі якщо обмін

корпоративними правами узгоджений не буде, виплатити ОСОБА_1 вартість частини

майна ТОВ "Моноліткомплект" пропорційно його долі грошима у строки,

встановлені законодавством України.

Судом

другої інстанції встановлено, що вищезазначений протокол зборів засновників від

14.02.2005 ніким не оспорений, та в установленому законом порядку недійсним не

визнаний.

Касаційна

інстанція погоджується з тим, що висновок суду першої інстанції стосовно дати

виходу учасника зі складу товариства є помилковим, враховуючи наступне.

Статтею

10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено право

учасника у встановленому порядку в будь-який час добровільно вийти з

товариства, повідомити товариство про свій вихід не пізніше чим за три місяці

до виходу. Вказане право учасника на вихід залежить тільки від його

волевиявлення і необмежено будь-якими умовами, у тому числі і необхідністю

внесення відповідних змін до установчих документів товариства.

Положення

статутних документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з

товариства, є незаконними.

Аналіз

зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що на вихід учасника

з товариства не вимагається згода інших учасників чи прийняття відповідного

рішення зборами учасників товариства, а днем виходу учасника з товариства є

день подачі ним заяви про вихід з товариства у встановленому порядку. Днем

подачі такої заяви слід розглядати день передачі її учасником будь-якому

виконавчому органу товариства або уповноваженому на це учаснику чи працівнику

товариства, а не тільки зборам товариства, підставою скликання яких була заява

позивача про вихід з товариства.

За

таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови

апеляційного господарського суду, яка є законною та обґрунтованою.

Доводи

касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної

інстанцій, у зв'язку з чим не заслуговують на увагу.

Виходячи

з викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119,

11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліткомплект"

залишити без задоволення, а постанову від 13.12.2007 Луганського апеляційного

господарського суду у справі № 13/559 без змін.

Головуючий                                                                            

Н.Кочерова

Судді                                                                                                 

В.Рибак                                                                                                             

М.Черкащенко