Ухвала

від 04.04.2011 по справі 2/22-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/22-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31      http://vn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

04 квітня 2011 р.                                                                                               Справа № 2/22-07

за позовом: Державного підприємства МОУ "732 військовий завод"  21007, м.Вінниця, вул.Червоноармійська, 67   

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліта"  21050, м.Вінниця, вул.Чкалова, 19  

про стягнення 79 745,69 грн.

За скаргою Державного підприємства "732 Вінницький ремонтний завод" на дії Ленінського відділу державної виконавчої служби по винесенню постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20.08.10 р.

Головуючий суддя Мельник П.А.     

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

За участю представників сторін:

Стягувача :  Томчук М.А. - за довіреністю;

Боржника : не з''явився;

ВДВС : не з''явився.

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Вінницької області надійшла скарга Державного підприємства "732 Вінницький ремонтний завод" на дії Ленінського відділу державної виконавчої служби по винесенню постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20.08.10 р.

Для з'ясування всіх обставин справи та розгляду поданої скарги по суті ухвалою суду від 14.12.11 р. скаргу призначено до розгляду на 10.01.11 р.

Розгляд поданої скарги неодноразово відкладався.

Представник позивача в засіданні суду вимоги скарги підтримав, просив суд їх розглянути по суті.

З наданих усних пояснень в попередніх судових засіданнях представник Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ просить подану скаргу залишити без задоволення, оскільки,  вважає що державний виконавець при виконанні наказу господарського суду від 20.05.2009 р. по справі № 2/22-07 діяв відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Розглянувши матеріали скарги та справи, заслухавши пояснення представника позивача суд дійшов висновку про відмову в задоволені скарги стягувача виходячи з наступних міркувань.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали,  постанови  господарського суду,  що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року                 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" встановлено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів).

В п.7 вказаної вище Постанови Пленуму зазначається, що за результатами розгляду скарги загальний суд постановляє рішення, а господарський - ухвалу, які мають відповідати вимогам відповідно статей 202, 203, 248-24 ЦПК та статей 86, 121-2 ГПК.

Заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232 - 234 ЦПК та статей 86, 121-2 ГПК. Виходячи зі змісту ст. 248-24 ЦПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

В силу  ст. 121-2 ГПК України, скарги на  дії  чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Отже предметом судового розгляду  може бути дія або бездіяльність органів ДВС і  результатом такого розгляду може бути визнання судом конкретної дії  чи бездіяльності органів ДВС, відповідно правомірною чи/або не правомірною, щодо виконання судового рішення.

Як випливає із скарги вона містить вимогу, яка не підпадає під ознаки ст. 121-2 ГПК України.

Слід зазначити, що ухвалами суду від 14.12.10 р., 10.01.11 р., 09.02.11 р. та від 09.03.11 р., від скаржника  вимагалось надати для з''ясування всіх обставин справи ряд доказів, в тому числі докази правонаступництва позивача та довідку з ЄДРПОУ на відповідача станом на день розгляду справи в суді.

Стягувачем вимоги щодо надання належних доказів, які повинні були б підтверджувати викладені в скарзі доводи  не виконані, пояснень з обгрунтуванням причин їх невиконання суду не надано.

Поряд з цим, як вбачається з Бази даних "Документообіг господарських судів" ухвалою суду від 17 грудня 2009 р. по справі № 5/242-08 (суддя Бенівський В.І.) відповідача- Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроліта" (м.Вінниця, вул.Чкалова, 19, код ЄДРПОУ 32647873) як юридичну особу ліквідовано.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Однак всупереч  вказаним вище приписам процесуального законодавства стягувач не надав достатнього обгрунтування в підтвердження наведених в скарзі доводів щодо визнання дій Ленінського ВДВС незаконними та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № 21197073 від 20.08.2010 р. Наведені обставини переконливо свідчать про те, що посилання стягувача на визнання незаконними дій Ленінського ВДВС незаконними та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № 21197073 від 20.08.2010 р. є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до ч.3 ст.121-2 ГПК України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Як наголошується в п.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 04-5/365   суд за результатами розгляду скарги виносить ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на викладене вище суд приходить до висновку про неправомірність доводів скаржника в зв'язку з чим відмовляє в задоволенні скарги на дії ДВС в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 115, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Державного підприємства "732 Вінницький ремонтний завод" на дії Ленінського відділу державної виконавчої служби по винесенню постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20.08.10 р. відхилити.

2. Ухвалу надіслати стягувачу, боржнику та Ленінському відділу ДВС  Вінницького міського управління юстиції.

Суддя                                           Мельник П.А.             

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу  21007, м.Вінниця, вул.Червоноармійська, 67;

3 - відповідачу  21050, м.Вінниця, вул.Чкалова, 19;

4- Ленінському ВДВС Вінницького МУЮ 21000, м.Вінниця, вул.Грушевського, 17