Рішення

від 31.03.2011 по справі 18/54

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/54

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

31.03.11 р.                                                                                 Справа № 18/54                               

за позовом: Приватного підприємства „Алюмопласт” м. Донецьк

до відповідача: Споживчого товариства „МОНОПОЛЬ” м. Донецьк

про стягнення 35048,12 грн.

Суддя господарського суду Донецької області        О.В.Овсяннікова            

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за

участю  представників сторін:

від позивача: Вострецов О.А. – керівник.

від відповідача: Алехіна О.А. – дов.

Приватне підприємство „Алюмопласт” звернулось з позовом про стягнення з Споживчого товариства „МОНОПОЛЬ” заборгованості в сумі 37372,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається  на те, що  зобов'язання за договором ним були виконані у повному обсязі, але в порушення його умов відповідач за виконані роботи розрахувався частково, тому виник борг за прострочку оплати якого нарахована пеня відповідно договору.

Заявою від 31.03.2011 р. позивач відмовився від стягнення пені і просить суд стягнути з відповідача 35048,12 грн. боргу.

Суд розцінює заяву як зменшення позовних вимог, а не відмову від позову взагалі, оскільки від решти вимог позивач не відмовився.

 Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право до прийняття рішення по справі – збільшити або зменшити розмір позовних вимог, тому заява приймається судом і справа розглядається з урахуванням зменшених вимог.

У наданому відзиві відповідач позовні вимоги в сумі 35048,12 грн. боргу визнав і повідомив, що затримка в оплаті пов'язана з відсутністю обігових коштів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01 квітня 2009 р. сторонами був укладений договір підряда № 4 на виконання робіт, відповідно до якого позивач (Підрядник) прийняв на себе зобов'язання по виконанню робіт з виготовлення та установки перил із анодірованного алюмінію та оформленню фасаду із композитного матеріалу, а відповідач (Замовник) зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Строк дії договору встановлений до повного виконання зобов'язань кожною із сторін. (п. 9.4 договора).

У відповідності до п. 2.1 договора загальна вартість робіт і матеріалів, що доручаються Підряднику складає 200632,01 грн. і визначається специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору.

Специфікаціями до договору сторони передбачили найменування робіт, їх об'єм і вартість.

Відповідно до п. 5.1 договора передача закінчених робіт Підрядником і прийомка їх Замовником оформлюється Актом прийомки передачі.

Позивач зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується актами здачі – прийомки робіт (надання послуг): №№ АЛ-0000015 від 21 липня 2009 р., АЛ-0000016 від 01 липня 2009 р., АЛ-0000017 від 21 липня 2009 р., АЛ-0000022 від 02 листопада 2009 р., АЛ-0000023 від 02 листопада 2009 р., АЛ-0000025 від 02 листопада 2009 р., АЛ-0000028 від 12 листопада 2009 р., АЛ-0000029 від 17 листопада 2009 р., АЛ-0000001 від 01 березня 2010 р. на загальну суму 182076,44 грн., підписаними Замовником без зауважень.

Пунктом 2.2 договора сторони передбачили, що кінцевий розрахунок за виконані роботи, здійснюється на підставі Акту прийомки – передачі робіт, впродовж п'яти банківських днів з моменту підписання його обома сторонами.

В порушення умов договора відповідач за виконані роботи розрахувався частково, у сумі 147028,32 грн.

Таким чином за відповідачем налічуєтья борг у сумі 35048,12 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів  цивільного законодавства, а за відсутності таких умов  та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів оплати боргу відповідачем не надано.

Згідно  зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені і визнані відповідачем, вони підлягають задоволенню.        

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82, 84–85 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст. 526  Цивільного кодексу України, суд, –

                                                     В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства „Алюмопласт” м. Донецьк до Споживчого товариства „МОНОПОЛЬ” м. Донецьк про стягнення 35048,12 грн. – задовольнити.

Стягнути з Споживчого товариства „МОНОПОЛЬ” (83086, місто Донецьк, Ворошиловський район, вулиця Артема, будинок 43; ідентифікаційний код 30101780; рахунок № 26008148645500 у ПАТ „УкрСиббанк” МФО 351005; ІПН 301017805623) на користь Приватного підприємства „Алюмопласт” (83044, місто Донецьк, Пролетарський район, вулиця Робесп'єра, будинок 2, квартира 29; ідентифікаційний код 32569738; рахунок № 26000711622459 у відділенні № 19 ДФ ВАТ ВТБ Банк МФО 335571; ІПН 325697305698) 35048,12 грн. боргу, 350,48 грн.  державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Рішення оголошено 31.03.2011 р. і набирає чинності після закінчення десятинного строку на його оскарження.

Суддя                                                               Овсяннікова О.В.