Рішення

від 29.03.2011 по справі 5026/435/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5026/435/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 29 березня 2011 року                                                  Справа № 09/5026/435/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Мирошниченко Б.В., за участю представника позивача - Кононенко О.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства "Хімзернотрейд Плюс", м. Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю "ВШК+", м. Канів   про  стягнення 39223,44 грн., -

ВСТАНОВИВ:

          Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача  39223,44 грн., у тому числі: 31900,00 грн. основного боргу з оплати за поставлений товар, 3190,00 грн. договірного штрафу, 975,34 грн. три проценти річних, 3158,10 грн. інфляційних нарахувань, у зв'язку з простроченням виконання грошових зобов'язань.

          Позовні вимоги мотивовані наступним: на виконання умов договору поставки від 01 жовтня 2009 року № 01-10/09 позивач поставив відповідачу товар на суму148900,00 грн;  за поставлений товар відповідач здійснив часткову оплату в сумі 117000,00 грн. та з порушенням встановленого договором строку, внаслідок чого утворилась заборгованість,  яку позивач просить стягнути; за прострочення виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача договірний  штраф у розмірі 10% від простроченої суми і згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) три проценти річних та інфляційні.

          Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання двічі не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дати та час судових засідань, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду уповноваженим особам відповідача: 03 березня 2011 року - Сол'юк, 17 березня 2011 року - Сльозі.

          Неподання письмового відзиву на позовну заяву та не з'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Відповідно до ст.75 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

          У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити повністю.

          Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

          01 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 01-10/09 (далі - Договір), у відповідності до умов якого продавець (позивач у справі) зобов'язався продати (передати у власність) покупцеві (відповідачу у справі), а покупець зобов'язався купити (прийняти та оплатити) товари згідно додатків.

          До даного Договору сторони уклали  Додатки від 01 жовтня 2009 року № № 1, 2, 3, у яких визначили найменування товару, його кількість, ціну та дати поставки.

          У п. 4.1 Договору сторони встановили, що платежі за товари, що поставляються за цим Договором, здійснюється покупцем на протязі 10 днів з моменту отримання товару.

          Відповідно до п. 4.2. Договору у випадку прострочення оплати за товари проти строків, установлених цим договором, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від вартості простроченої оплати.

          На виконання умов Договору та Додатків до нього в установлені договором строки позивач поставив відповідачу товар (борошно вищого та першого гатунку) на загальну суму 148900,00 грн., що підтверджується видатковими накладними з відмітками відповідача про отримання товару від 02 жовтня 2009 року № РН-0000397 на суму 56000,00 грн., від 20 жовтня 2009 року № РН-0000420 на суму 56000,00 грн.,  від 03 лютого 2010 року № РН-0000022  на суму 36900,00 грн.

          За отриманий товар відповідач здійснив часткову оплату в сумі 117000,00 грн., що підтверджується  банківськими виписками за особовим рахунком позивача, а саме: за 28 жовтня 2009 року на суму 5000,00 грн., за 12 листопада 2009 року на суму 4000,00 грн., за 20 листопада 2009 року на суму 1000,00 грн., за 01 грудня 2009 року на суму 1000,00 грн., за 03 грудня 2009 року на суму 1000,00 грн.,  за 04 грудня 2009 року на суму 2000,00 грн., за 09 грудня 2009 року на суму 2000,00 грн., за 16 грудня 2009 року на суму 3000,00 грн., за 11 січня 2010 року на суму 3000,00 грн., за 13 січня 2010 року на суму 1000,00 грн.,  за 20 січня 2010 року на суму 2000,00 грн., за 22 січня 2010 року на суму 2000,00 грн., за 27 січня 2010 року на суму 41 000,00 грн., за 23 лютого 2010 року на суму 5000,00 грн., за 01 квітня 2010 року на суму 2000,00 грн., за 02 квітня 2010 року на суму 1000,00 грн., за 08 квітня 2010 року на суму 10000,00 грн.,  за 28 квітня 2010 року на суму 10000,00 грн., за 11 травня 2010 року на суму 10000,00 грн., за 26 травня 2010 року на суму 1000,00 грн., за 31 травня 2010 року на суму 1000,00 грн., за 01 червня 2010 року на суму 1000,00 грн., за 07 червня 2010 року на суму 1000,00 грн., за 11 червня 2010 року на суму 1000,00 грн., за 14 червня 2010 року на суму 1000,00 грн., за 29 липня 2010 року на суму 5000,00 грн.

          Заборгованість відповідача перед позивачем становить 31900,00 грн. (148900,00 грн. - 117000,00 грн.), що відповідає матеріалам справи, а також  підтверджується двостороннім актом звірки взаєморозрахунків за 01.10.2009 - 30.11.2010.

          15 грудня 2010 року за вих. № 43 позивач направив відповідачу претензію № 1 про сплату 31900,00 грн. боргу.

          Відповідь на претензію позивача відповідач не надав, борг не погасив.

          Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Сторони  спірних правовідносин є суб'єктами господарювання, зобов'язання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується  господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.  

Господарські договори між суб'єктами господарювання укладаються за правилами встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України  з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями  193, 202 Господарського кодексу України  та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства;  одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

З вищенаведених доказів у справі вбачається, що на виконання умов Договору, в установлені Договором строки, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 148900,00 грн., який відповідач прийняв без заперечень. Однак в порушення умов договору, оплату  за поставлений товар відповідач здійснив не у повному розмірі, сплативши 117000,00 грн., та з порушенням встановленого договором строку, тому за період з 01.10.2009 - 30.11.2010 утворився борг з оплати за поставлений товар в сумі  31900,00 грн. (148900,00 грн. - 117000,00 грн.), що не заперечується відповідачем та, окрім документів первинного бухгалтерського обліку, підтверджений двостороннім актом звірки взаєморозрахунків. На дату вирішення спору сума боргу не змінилась.

Таким чином, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 31900,00 грн. боргу з оплати за поставлений товар (борошно).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач систематично порушував встановлений договором десятиденний строк оплати за товар. Строк для оплати за товар, згідно умов договору, обліковується з дня отримання товару. Пунктом 4.2 Договору сторони обумовили, що у випадку прострочення оплати за товари проти строків, установлених цим Договором, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від вартості простроченої оплати.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України  кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідач порушив зобов'язання з оплати за поставлений товар, не надав доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів для недопущення прострочення оплати. Отже, за прострочення оплати позивач обґрунтовано нарахував відповідачу штраф у передбаченому договором розмірі від загальної суми боргу, визначеної на дату подання позову, що становить 3190,00 грн. (31900,00 грн. х 10%). Нарахування вказаної суми штрафу відповідає праву позивача, передбаченому договором та законом. Таким чином, договірний штраф за прострочення оплати підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України позивач збільшив розмір боргу  на суму 3158,10 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення з лютого 2010 року по лютий 2011 року. У розрахунку інфляційних нарахувань позивач визначив основний борг  з оплати за поставлений товар за лютий 2010 року в сумі 31900,00 грн., що не відповідає матеріалам справи.  В процесі вирішення спору позивач переглянув розрахунок інфляційних нарахувань, виходячи з встановлених фактичних обставин стосовно наявного боргу у період прострочення та здійснених відповідачем платежів. Відповідно, за період прострочення з лютого 2010 року по лютий 2011 року сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за вказаний період  прострочення, збільшилась на 3647,00 грн.

Враховуючи обставини справи, суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума - 3158,10 грн. інфляційних нарахувань, заявлена у позові.

Оскільки у Договорі сторони не встановили інший розмір процентів річних, то згідно зі ст.625 ЦК України, позивачем обґрунтовано нараховані три проценти річних від простроченої суми за період з 14.02.2010 по 21.02.2011 (372 дні)  в сумі  975,34 грн. Розрахунок трьох процентів річних позивачем зроблений від суми боргу, визначеної на дату подання позову, яка є меншою від суми, з якої підлягали розрахунку три проценти річних, тобто сума трьох процентів річних у розрахунку позивача є заниженою.  Суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог і в цій частині позову, тому до стягнення підлягає  сума - 975,34 грн. трьох процентів річних, заявлена у позові.

З огляду на наведені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 31900,00 грн. основного боргу з оплати за поставлений товар (борошно  вищого та першого гатунку), 3190,00 грн. договірного штрафу за прострочення оплати, 975,34 грн. три проценти річних від простроченої суми, 3158,10 грн. інфляційних нарахувань. Отже позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені  останнім при поданні позову, а саме: 392,23 грн. в рахунок оплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 628,23 грн.

          Керуючись ст.ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВШК+", м. Канів, вул. Леніна, 186, ідентифікаційний код 32081170 на користь приватного підприємства "Хімзернотрейд Плюс", м. Черкаси, вул. Чехова, 9 а, кв. 5, ідентифікаційний код 34471270 - 31900,00 грн. основного боргу, 3190,00 грн. договірного штрафу, 975,34 грн. три проценти річних, 3158,10 грн. інфляційних нарахувань та 628,23 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.              

СУДДЯ                                                                                Н.М.  Курченко

Повне рішення складено 04 квітня 2011 року.