Постанова

від 30.03.2011 по справі 20/293

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/293

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.03.2011 р.           справа №20/293

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.

суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф.

при секретарі                   Клименко К.О.

від позивача:Закриничний В.В. –за дов. б/н від 30.11.10 р.

від відповідача:не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Кирпичний завод "АЛЬТКОМ", смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від10.01.2011 р.

у справі№ 20/293 (суддя Донець О.Є.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОЛІНК", м. Київ

до відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кирпичний завод "АЛЬТКОМ", смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області

про

стягнення 645830 грн. 18 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОЛІНК", м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кирпичний завод "АЛЬТКОМ", смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області про стягнення 645830 грн. 18 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.01.11 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОЛІНК", м. Київ були задоволенні повністю.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кирпичний завод "АЛЬТКОМ",              смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 10.01.11 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідач до  судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 08.02.11р. уповноваженій особі підприємства поштового відправлення - ухвали суду від 01.02.11р. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 01.02.11р. не була визнана обов'язковою, неявка  без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

В судовому засіданні представник позивача усно надав заперечення на апеляційну скаргу, якими просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Судова   колегія   Донецького   апеляційного    господарського   суду    вважає   за   необхідне    розглянути   апеляційну   скаргу,  оскільки  для з'ясування  фактичних обставин  справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи  № 20/293 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.10 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ „ЕНЕРГОЛІНК” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „АЛЬТКОМ” (Споживач) було укладено договір постачання природного газу № 14-06/G-10.

Згідно п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язався на протязі 2010 року передати у власність, а Споживач прийняти та сплатити на умовах Договору природний газ та послуги з розподілу та постачання газу, надані Постачальником, в обсязі, зазначеному у Договорі.

У відповідності до п. 2.1, 2.2 Договору, ціна 1000 куб.м газу, ціни на послуги з розподілу та постачання газу, які надаються Постачальником, та загальна вартість поставок визначаються у додаткових угодах до Договору. Розрахунки за газ та за послуги з розподілу та постачання газу, які надаються Постачальником, здійснюються шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника відповідно до умов, визначених в Додаткових угодах до Договору.

Пунктом 4.2.3 Договору сторони передбачили, що Споживач зобов'язався оплатити вартість газу та послуг з розподілу та постачання газу, які надаються Постачальником, на умовах, що визначаються в Додаткових угодах до Договору.

Згідно п. 5.1 Договору, за порушення умов п.п.4.2.3 Договору, Споживач сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості за весь час прострочення, пеню в розмірі 0,3% від суми простроченого платежу з кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивач, згідно актів прийому-передачі природного газу, свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, але відповідач в порушення умов договору свого обов'язку з повної та своєчасної оплати природного газу у встановлені строки не виконав.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 629394 грн. 20 коп.,  суми пені у розмірі 13745 грн.          97 коп. та 3% річних у розмірі  2690 грн. 01 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних  вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Позивач в підтвердження своїх позовних вимог надав до господарського суду договір постачання природного газу № 14-06/G-10 від 14.06.10 р., Додаткові угоди до Договору, акт прийому-передачі природного газу, акт здачі-прийняття, картку рахунку відповідача.

Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу за отриманий газ, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про його неналежне виконання договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України. Таким чином, позовні    вимоги    про    стягнення     з     відповідача суми основного боргу у розмірі  629394 грн. 20 коп. є обґрунтованими та доведеними і господарський суд правомірно стягнув  його з відповідача на користь позивача.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно приписів ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У відповідності до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що за порушення умов п.п.4.2.3 Договору, Споживач сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості за весь час прострочення, пеню в розмірі 0,3% від суми простроченого платежу з кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Матеріалами справи підтверджено факт прострочки своєчасної та належної оплати відповідачем отриманого від позивача обсягу газу.

Таким чином, господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача  3% річних у розмірі 2690 грн. 01 коп.,  як сплату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання,  та пеню у розмірі          13745 грн. 97 коп., нараховану за 6-ти місячний період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2011 р. у справі № 20/293 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну  скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кирпичний завод "АЛЬТКОМ", смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2011 р. у справі № 20/293 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від  10.01.2011 р. у справі № 20/293  –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк  та може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий                                                                                    Г.І. Діброва                    

Судді                                                                                           К.І. Бойченко

                                                                                                  Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5–ГС Дон. обл.

                                                                                                                                   Ложка Н.Л.