Постанова

від 31.03.2011 по справі 17/166 (10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/166 (10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.11                                                                                           Справа  № 17/166 (10)

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Суддя-доповідач                                                            Давид Л.Л.

Суддів                                                                      Кордюк Г.Т.

          Мурської Х.В.

при секретарі судового засідання                              Кіт М.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропласт», б/н від 25.02.2011 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2011 р.

у справі № 17/166 (10) (суддя –Ділай У.І.)

за позовом Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЛ Екструзія», м. Могильов, Республіка Білорусь

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропласт», с. Смільне, Бродовський район, Львівська область

про стягнення 43 528,63 євро

за участю представників сторін:

від позивача: не з»явились;

від відповідача: не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.02.2011 р. частково задоволено позовні вимоги Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЛ Екструзія», м. Могильов, Республіка Білорусь (надалі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропласт», с. Смільне, Бродівський район, Львівська область (надалі –Відповідач) про стягнення 43 528,63 євро. Стягнуто з Відповідача на користь СП ТзОВ «СТЛ Екструзія»36 130,86 євро основного боргу, 3 831,92 євро пені, всього –39 962,78 євро; 399,63 євро державного мита та 216,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 3 565,85 євро збитків в задоволенні позову відмовлено.

ТзОВ «Добропласт», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу б/н від 25.02.2011 р., в якій посилається на те, що рішення місцевим господарським судом в частині стягнення пені в розмірі 3 831,92 євро не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме:

Судом не взято до уваги, вимог ст. 231 та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань». Позивач з позовом звернувся 30 листопада 23010 р. і згідно вищезазначених норм загальна сума пені за двома простроченими поставками складає 2 398,40 євро.

Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду змінити шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 2 398,40 євро, а в решті в позові в цій частині - відмовити.

Сторони участі уповноважених представників в судове засідання 31.01.2011 р. не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 12.03.2011 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення та реєстром суду на відправлення поштової кореспонденції від 14.03.2011 р.

31.03.2011 р. додаткових доказів по справі та клопотань про відкладення не поступало, а відтак судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

27.05.2009 р. СП Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЛ Екструзія»(надалі –«Продавець») та Товариство з обмеженою відповідальністю «Добропласт»(надалі –«Покупець») укладено контракт №77 (а.с.13-16), згідно п.1.1. якого Продавець взяв на себе зобов»язання поставити, а Покупець прийняти та оплатити комплектуючі профільні системи «MONTBLANC»білоруського та російського походження в асортименті та за цінами, вказаними в додатках, що є невід»ємною частиною цього Контракту.

За змістом розділу ІІІ Контракту поставки товару здійснюється на умовах FCA м. Могильов у відповідності з правилами ІНКОТЕРМС –2000.

Згідно п. 4.1. Контракту загальна сума такого складається згідно додатків на кожну партію товару.

Умови платежів за кожну отриману партію товару, відповідно до розділу V були визначені сторонами Контракту у наступний спосіб: не пізніше 30 робочих днів, після отримання товару покупцем на підставі інвойсу, виставлених продавцем на адресу покупця.

На виконання договірних зобов»язань в період з квітня по червень 2010 р. Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 36 130,86 євро.

30.04.2010р. на підставі Контракту, рахунку –фактури № 435 від 30.04.10 р. згідно вантажно - товарної накладної серії РБ№ 0893795 Відповідачу відправлено Товару на суму 17 222, 58 євро (а.с.26). Товар отриманий уповноваженою ТзОВ “Добропласт” особою на підставі Довіреності №1, виданої 28.04.2010 р. (а.с.27), міжнародної товарно-транспортної накладної серії БВ № 0015469 (а.с.32), митної декларації № 2073001001478 від 30.04.2010 р (а.с.28). Відповідність товару підтверджена відповідними сертифікатами (сертифікат походження № 0613837 0148102, Сертифікат про походження товару форми СТ - 1 № 0613836 2734684 (а.с.29-31).

03.06.2010 р. на підставі Контракту № 77 від 27.05.2009 року, рахунку-фактури № 619 від 02.06.10 року згідно вантажно-товарної накладної серії РБ № 0275104 Відповідачу відправлено товару на суму 18 908,28 євро (а.с.33). Товар отриманий уповноваженою Відповідачем особою на підставі довіреності НБІ № 276317, виданої 02.06.2010 року (а.с.34), міжнародної товарно-транспортної накладної серії ЗС №0018528 (а.с.39), митної декларації № 2073001001904 від 03.06.2010 р. (а.с.35). Відповідність товару підтверджена відповідними сертифікатами (сертифікат походження № 0618322 0148576 (а.с.36), Сертифікат про походження товару форми СТ-1№ 0618321 2785552 (а.с.37—38)).

У відповідності до вимог ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. В частині 2 вказано, що зобов»язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Крім цього, ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов»язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Спірні зобов»язання в даному спорі виникли на підставі контракту №77 від 27.05.09 р.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги , якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи встановлено, що 06.08.2010 р. Позивачем направлено на адресу Відповідача досудове нагадування №476 із вимогою протягом семи днів з моменту отримання повідомлення сплатити заборгованість в сумі 36 130,86 євро (а.с.40).

Відповідачем надіслано відповідь на вищезазначену претензію, в якій ТзОВ «Добропласт»гарантує сплату боргу протягом 60 робочих днів (а.с.41).

Докази, що підтверджують виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого йому товару і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора, на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи Позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за поставлений товар правомірними, документально підтвердженими та не спростованими Відповідачем в установленому законом порядку, а тому, згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з Відповідача 36 130,86 євро на підставі Контракту №77 від 27.05.2009 р. (дана сума не заперечується Відповідачем).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Згідно  вимог п. 9.2. Контракту за несвоєчасну оплату поставленої партії товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення платежу. Датою оплати пені вважається дата списання грошей з рахунку покупця.

Відповідно до цього, Позивачем нараховано 3 831,92 євро пені, згідно розрахунку (а.с.56-57).

Відповідач заперечує суму нарахованої та задоволеної місцевим господарським судом пені у вище зазначеній сумі, вказуючи при цьому, що до стягнення підлягає 2 398,40 євро пені, покликаючись на ст. 231 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань».

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" надає право сторонам самостійно визначати розмір неустойки за невиконання грошових зобов'язань, однак обмежує її розмір, фактично подвійною обліковою ставкою НБУ, що діє на час прострочення. Водночас п. 2 ч. 2 ст. 551 ЦК України дає сторонам право збільшувати в договорі розмір неустойки, що встановлений законом.

Пункт 6 ст. 231 ГК України також передбачає можливість сторін самостійно встановлювати в договорі штрафні санкції.

Перераховані вище норми є однаково спеціальними, оскільки регулюють розмір неустойки за невиконання грошових зобов'язань. Враховуючи, що ЦК України та ГК України були прийняті пізніше за Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також положення ст. 6 ЦК України, згідно з якими сторони в договорі можуть відійти від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення платежу, відповідно до п. 9.2 Контракту, є обґрунтованою, а відтак сума пені в розмірі 3 831,92 євро заявлена до стягнення правомірно. Даний розмір пені Відповідачем в суді першої інстанції як вбачається з матеріалів справи не заперечувався.

Також Позивачем заявлена вимогам про стягнення 3 565,85 євро збитків, в задоволенні якої місцевим господарським судом правомірно відмовлено, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст.. 224 ГК України, що кореспондується вимогам ст.. 22 ЦК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов»язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб»єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна , а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов»язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Позивач збитки обґрунтовує постановою комітету державного контролю Могільовської області від 28.06.2010 р. №71009190560 в справі про адміністративне правопорушення суб»єкта підприємницької діяльності (про накладення адміністративного стягнення), згідно якої СП ТзОВ «СТІЛ Екструзія»притягнуто до відповідальності за перевищенням строку проведення зовнішньоторгової операції по контракту від 27.05.2009 р. №77 в періоди: з 29.10.2009 р. по 31.10.2009 р. на суму 3006,16 євро, з 01.12.2009 р. по 31.03.2010 р. на суму 3 789,90 євро, з 09.01.2010 р. по 31.03.2010 р. на суму 16 077,21 євро (а.с.46-48).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи поставку товару, за який заборгованість по оплаті є предметом даного спору, здійснено 30.04.2010 р. згідно вантажно-товарної накладної серії РБ№0893795 та 03.06.2010 р. згідно вантажно-товарної накладної серії РБ №0893795 та 03.06.2010 р. згідно вантажно-товарної накладної серії РБ №0275104.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, що він притягнений до відповідальності за несвоєчасну оплату товару, отриманого по вищевказаних накладних (в період з 30.07.2010 р. по 03.06.2010 р.), а відтак місцевим господарським судом правомірно відмовлено в стягненні 3 565,85 євро збитків.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого скаржником не зроблено.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про часткову обґрунтованість позовних вимог, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були з'ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги та відповідність рішення Господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.        Рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2011 р. у справі №17/166 (10) залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропласт», б/н від 25.02.2011 р. - без задоволення.

2.          Судові витрати по розгляду справи в апеляційному суді відповідно до ст. ст. 49, 105 ГПК України покласти на Скаржника.

3.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4.        Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

5.          Справу № 17/166 (10) повернути Господарському суду Львівської області.

Суддя-доповідач                                                                      Давид Л.Л.

Суддя                                                                                          Кордюк Г.Т.

Суддя                                                                                          Мурська Х.В.

повний текст постанови підписано 04.04.2011 р.