Рішення

від 19.02.2008 по справі 26/362

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/362

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

19.02.08 р.                                                                               Справа № 26/362                               

Суддя господарського суду Донецької області Наумова К.Г.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом Закритого акціонерного товариства „АРС” (м. Донецьк)

До відповідача Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (м. Донецьк)

про стягнення суми заборгованості у сумі 207241грн. 20коп.

за участю:

Прокурора     

Представників сторін:

від позивача  Прядка І.М. за дов. № 92 від 21.05.2007р.

від відповідача  Потоцький О.В. за дов. № 9-210 від 08.01.08р.

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство „АРС” (м. Донецьк) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (м. Донецьк) про стягнення заборгованості за залізничним тарифом по договору № 12 від 01.10.04р. у сумі 207241грн. 20коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 12 від 01.10.04р. про постачання вугілля, додаткові угоди до даного договору від 29.12.04р., від 19.01.05р., від 01.06.05р., якими вносились зміни та доповнення до договору.

Додатковою угодою від 01.06.05р. передбачено, що сторони, станом на 01.06.05р., підтверджують, що розмір заборгованості продавця по оплаті залізничного тарифу за договором від 01.10.04р. № 12 становить 207241грн. 20коп.

За період з жовтня 2004 року по грудень 2004р. позивачем були понесені транспортні витрати у сумі 207241грн. 20коп. Відповідачу виставлено рахунок-фактуру № 16ж від 31.01.05р. на їх оплату.

Також, між сторонами проводилось звірення розрахунків та складено акт від 01.11.06р., де відповідачем визнана дана сума залізничного тарифу.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позов просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності на звернення позивача з позовом до суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд –

ВСТАНОВИВ:

01.10.2004р. між Державним підприємством „Донецька вугільна коксівна компанія” та Закритим акціонерним товариством „АРС” було укладено договір постачання вугілля № 12 (далі – договір).

Згідно умов даного договору, специфікацій, відповідач поставив позивачу вугільну продукцію у жовтні 2004 р. у кількості 16070тн. на  суму 2598971грн. 32коп., у листопаді 2004 року у кількості 115400тн. на суму 26983000грн., у грудні 2004 року у кількості 144700тн. на суму 33602038грн. 80коп.

Позивач отриману вугільну продукцію оплачував, що підтверджується матеріалами справи та неспростовно відповідачем.

29.12.04р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору. Згідно п. 1 даної угоди, термін дії договору продовжено до 31.12.05р., а у частині невиконаних зобов'язань – до повного їх виконання.

19.01.05р. між сторонами укладено додаткову угоду, яка є невід'ємною частиною договору. Згідно даної угоди, п. 4 договору доповнено пунктом 4.5 наступного змісту: „Покупець оплачує транспортні витрати (залізничний тариф) по постачанню вугільної продукції вантажеотримувачу. У разі, якщо вугільна продукція не передається у власність Покупцю, Продавець відшкодовує витрати по транспортним витратам Покупцю.”

19.01.05р. між Державним Підприємством „Донецька вугільна енергетична компанія” та Закритим акціонерним товариством „АРС” укладено додаткову угоду, яка є невід'ємною частиною договору. П. 1 даної угоду, сторони встановили, що у зв'язку з реорганізацією ДП „Донецька вугільна коксівна компанія” та приєднання його до складу ДП „Донецька вугільна енергетична компанія”, останнє є продавцем по договору № 12 від 01.10.04р. та правонаступником всіх прав та обов'язків ДП „Донецька вугільна коксівна компанія” по даному договору згідно розподільчого балансу від 31.05.05р.

П. 2 даної угоду сторони домовились провести заміну сторони по договору ДП „Донецька вугільна коксівна компанія” на ДП „Донецька вугільна коксівна компанія” та внести відповідні зміни до договору.

П. 4 даної угоди, сторони підтвердили, що розмір заборгованості відповідача по договору № 12 від 01.10.04р., згідно розподільчого балансу від 31.05.05р., по оплаті залізничного тарифу складає 207241грн. 20коп.

Позивачем було видано рахунок-фактуру № 16ж від 31.01.05р. на відшкодування транспортних витрат за перевезення вугільної продукції (ст. Донецьк -  ст. Родинська, ст. Південнодонбаська – ст. Рутченково) на суму 207241грн. 20коп. Даний рахунок отриманий представником відповідача, про що свідчить підпис та печатка підприємства у графі „отримав”.

Згідно акту звірення розрахунків станом на 01.11.06р., підписаний керівниками сторін без заперечень, ДП „Донецька вугільна енергетична компанія” визнала заборгованість по договору № 12 від 01.10.04р. (залізничний тариф) у сумі 207241грн. 20коп.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних  вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву,  що  зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події

Відповідач просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності, оскільки, на думку відповідача, позивачем пропущено строк у три роки на звернення з позовом до суду.

Відповідно до ст. 258 ЦК України строк загальної позовної давності встановлюється в три роки.

Пунктом 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Підписання відповідачем додаткової угоди від 01.06.05р. та акту звірення розрахунків станом на 01.11.06р. свідчить про визнання ним свого боргу та переривання перебігу позовної давності.

Позивач звернувся до суду з позовом 24.12.07р., таким чином, позивач звернувся зо суду у межах строку встановленого ст. 258 ЦК України.

Доказів виконання відповідачем зобов'язання, а саме відшкодування транспортних витрат позивача з перевезення вугільної продукції на суму 207241грн. 20коп. суду не надано.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по договору № 12 від 01.10.04р. у сумі 207241грн. 20коп. - є обґрунтованим, обставини, на які посилається позивач доведеними, відповідно позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГК України, витрати позивача по сплаті державного мита  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.509, 526, 530, 258, 264 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України,

ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, б. 63, ЄДРПОУ 33161769) на користь Закритого акціонерного товариства „АРС” (83055, м. Донецьк, вул. Постишева, б. 127, ЄДРПОУ 13538066) (83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 75/5, ЄДРПОУ 32991378) заборгованості за залізничним тарифом по договору № 12 від 01.10.04р. у сумі 207241грн. 20коп.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, б. 63, ЄДРПОУ 33161769) на користь Закритого акціонерного товариства „АРС” (83055, м. Донецьк, вул. Постишева, б. 127, ЄДРПОУ 13538066) (83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 75/5, ЄДРПОУ 32991378) витрати по сплаті державного мита у сумі – 2072грн. 40коп., витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 25 лютого 2008 року.

Суддя                                                                         Наумова  К Г.