Рішення

від 03.03.2008 по справі 7/3пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/3пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.08                                                                                 Справа № 7/3пд.

Суддя Калашник Т.Л. розглянув матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Технопарк ЛТД", м. Київ

до Відділу капітального будівництва Алчевської міської ради, м. Алчевськ Луганської області

про спонукання підписати акт

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача –Яковлев Є.М., довіреність № 66 від 18.02.08;

від відповідача –Гринько О.В., довіреність № 43 від 28.01.08.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про спонукання до підписання акту здачі об‘єкту в експлуатацію по договору № 35/2-06 від 21.02.06.

           Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву № 44 від 28.01.08, посилаючись зокрема на те, що підписанню акту здачі об'єкту у експлуатацію передують підписання актів виконаних робіт, передбачених в пункті 5.4. контракту. У відповідача відсутні акти виконаних робіт, підписані уповноваженими представниками сторін, як і решта документів, перелічених у п. 5.4. контракту. Позивачем не надано доказів направлення зазначених документів відповідачу.

Позивач у судове засідання не прибув та витребувані ухвалами суду від 03.01.08, 14.01.08, 28.01.08 та від 18.02.08 документи не надав. Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників відповідача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

         В обґрунтування заявленого позову позивач посилається зокрема на те, що між сторонами у справі був укладений договір №35/2-06 від 21.02.06 (далі –Договір), згідно умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання капітального ремонту з відновлення систем життєзабезпечення у м. Алчевськ Луганської області житлових будинків перелічених у п. 1.1. Договору.

          Позивач посилається на те, що він виконав усі передбачені Договором зобов'язання, проте відповідач всупереч нормам Договору та закону не підписує акти здачі об'єкту.

          Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву № 44 від 28.01.08.

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.4. Договору Замовник здійснює щомісячно проміжні платежі за виконані роботи на підставі акту (форма № 3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт готує Підрядник та передає для підписання уповноваженому представнику Замовника  у строк не пізніше 25 числа звітного місяця. Уповноважений представник Замовника протягом трьох днів перевіряє реальність акту та підписує його в частині фактично виконаних робіт. Оплата фактично виконаних робіт здійснюється Замовником при наявності повного пакету документів (довідка КБ-2, довідка Ф-3, приймально-здавальний акт, накладні на матеріали, акти на приховані роботи, сертифікати якості на матеріали, калькуляція розцінок та калькуляція на машини та механізми).

Кінцеві розрахунки за виконані роботи з Підрядником здійснюються після підписання акту здачі об'єкту у експлуатацію. Замовник вправі затримати кінцеві розрахунки за роботи, виконані з недоробками та дефектами, що виявлені при прийманні об'єкту у експлуатацію, до їх усунення (п. 5.5. Договору).

Позивачем не надано доказів складання та надсилання відповідачу повного пакету документів, передбаченого п. 5.4. Договору, а саме довідка КБ-2, довідка Ф-3, приймально-здавальний акт, накладні на матеріали, акти на приховані роботи, сертифікати якості на матеріали, калькуляція розцінок та калькуляція на машини та механізми.

Крім того, щодо вимоги позивача про спонукання до підписання акту здачі об‘єкту в експлуатацію по договору № 35/2-06 від 21.02.06, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають у державі.

         За змістом ст.ст. 1, 21 ГПК України господарські суди розглядають справи за участю підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

         Згідно ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім випадків, визначених у цій статті. Стаття 12 ГПК України містить вичерпний перелік спорів, які не підлягають розгляду господарським судом, до них відносяться спори, про приватизацію державного житлового фонду; спори, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спори про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інші спори, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів. Даний спір між позивачем і відповідачем не підпадає під жодну з перелічених підстав, а відтак підлягає розгляду господарським судом.

         Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому  числі  іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу   суб'єкта  підприємницької діяльності, мають  право  звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених  або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених  цим  Кодексом  заходів,  спрямованих  на запобігання правопорушенням. Згідно статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами:

              - підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;

              - державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

              - прокурорів  та їх заступників, які  звертаються до господарського суду в інтересах держави;

              - Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

         Згідно статті 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Одним з елементів позову є предмет позову. Предмет позову –матеріально правова вимога, заявлена позивачем у суд до відповідача відносно усунення допущеного відповідачем порушення права позивача. Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, якими способами захисту цивільних прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме:

-          визнання права;

-          визнання правочину недійсним;

-          припинення дії, яка порушує право;

-          відновлення становища, яке існувало до порушення;

-          примусове виконання обов'язку в натурі;

-          зміна правовідношення;

-          припинення правовідношення;

-          відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

-          відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

-   визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб;

-   суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України також визначено, якими способами захисту прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання  повністю  або  частково  недійсними  актів  органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, актів  інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси   суб'єкта   господарювання  або   споживачів;   визнання

недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

         Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Аналогічну правову позицію викладено у Постановах Верховного суду України від 13.07.04 у справі № 10/732 та від 14.12.04 у справі № 6/11. Проте захист таких інтересів повинний вчинюватись у спосіб передбачений законодавством, у тому числі процесуальним.

        Предмет позову, а саме вимога про спонукання до підписання акту здачі об‘єкту в експлуатацію по договору № 35/2-06 від 21.02.06, не відповідає встановленим законом або договором способам захисту порушеного права чи інтересу, оскільки він не кореспондується з нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Це питання повинно вирішуватись в процесі розгляду спору про право матеріальне, зокрема про стягнення із відповідача, як замовника за договором, вартості виконаних робіт.

Заявлена позивачем вимога про спонукання до підписання акту здачі об‘єкту в експлуатацію не призводить до поновлення порушеного права і не може бути самостійним предметом позову. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна опиратися на підставу позову. В підставу позову не можуть входити такі обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-здачі виконаних робіт. З ними закон не пов'язує виникнення, зміни чи припинення прав або обов'язків. Вони лише підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які входять в підставу позову.

За вказаних обставин у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням судових витрат на позивача згідно ст. 49 ГПК України.

Крім того, з Державного бюджету України підлягає поверненню позивачу зайве сплачене державне мито у сумі 4 грн. 00 коп.

         На підставі викладеного, ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та керуючись ст.ст. 1, 41, 12, 21, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Повернути позивачу з Державного бюджету України 4 грн. 00 коп. зайве сплаченого державного мита згідно платіжного доручення № 295 від 11.12.07, оригінал платіжного документу знаходиться в матеріалах справи. Підставою для повернення державного мита є дане рішення засвідчене гербовою печаткою суду.

         Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Дата підписання рішення –04.03.08.  

                          Суддя                                                                           Т. Л. Калашник