Рішення

від 31.03.2011 по справі 5016/284/2011(3/27)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5016/284/2011(3/27)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "31" березня 2011 р.                                      Справа №  5016/284/2011(3/27)

Позивач:           Товариство з обмеженою відповідальністю “Агровет Атлантик”

19100, Черкаська обасть, Монастирищенський район, м.Монастирище, вул. Гагаріна, 39, кв. 10

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Смак-С”

55352, Миколаївська область, Арбузинський район, с.Мар'янівка, вул.Київська,1

про: стягнення заборгованості у розмірі 91101,64 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Драчук С.В., за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 90810,70 грн. та 3% річних в сумі 290,94 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі видаткових накладних № 3051 від 08.07.10 р., № 3246 від 23.07.10 р., № 3389 від 04.08.10 р., № 3570 від 17.08.10 р., довіреностей, вимоги № 03/12-2010 від 03.12.10 р., норм ст.ст. 530, 526, 612, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 222, 193 Господарського кодексу України, та мотивовані тим, що на день подачі позову товар отриманий за вищевказаними накладними відповідачем не оплачений.

10.03.11 р. до суду від позивача надійшла заява, в якій останній відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 290,94 грн. та просить припинити провадження в цій частині.

31.03.11 р. через канцелярію суду позивачем було надано уточнення позовних вимог, в яких останній остаточно просить суд: стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 93 911,30 грн.

Відповідач вимоги ухвал суду від 09.02.11р.  та від 10.03.11 р. не виконав, відзив по суті позовної заяви до суду так і не скерував, свого представника в судове засідання з невідомих причин не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії на зворотній стороні ухвали, довідка ЄДРПОУ відповідача з зазначенням юридичної адреси та поштове повідомлення № 5400113561480.

Отже, беручи до уваги наведене та достатню кількість документів наданих позивачем в підтвердження свого позову, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

31.03.11 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 ГПК України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд –

встановив:

Відповідно до видаткових накладних:

1). № 3051 від 08.07.10 р. на 29 002,80 грн. (довіреність № 496484 від 08.07.10 р.);

2). № 3246 від 23.07.10 р. на 34 144,20 грн. (довіреність № 496491 від 22.07.10 р.);

3). № 3389 від 04.08.10 р. на 26 640,00 грн. (довіреність № 496496 від 04.08.10 р.);

4). № 3570 від 17.08.10 р. на 20 124,30 грн. (довіреність № 496498 від 17.08.10 р.) позивач, як постачальник, відпустив відповідачу товар на загальну суму 103911,30 грн.

За усними та письмовими поясненнями представника позивача вбачається, що договір № 450 від 22.01.2010 року, на який йде посилання у видаткових накладних, фактично не був укладений між сторонами, оскільки як зазначає позивач договір купівлі-продажу № 450 від 22.01.10 р. направлявся неодноразово відповідачу на підписання, але позивачу підписаний не був повернутий.

Позивач же просить суд застосувати до спірних відносин інститут усної угоди на підставі якої і були виписані покупцю накладні, рахунки та відповідно й переданий товар.

Так, згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є   домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктами 1 та 2 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин  може  вчинятися  усно  або  в  письмовій  формі. Сторони  мають  право  обирати  форму  правочину,  якщо  інше   не встановлено законом. Правочин,  для якого законом  не  встановлена  обов'язкова письмова   форма,   вважається  вчиненим,  якщо  поведінка  сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до приписів ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини,  які повністю виконуються сторонами  у  момент  їх  вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному   посвідченню   та   (або) державній реєстрації,  а  також правочинів,  для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній  особі,  що  сплатила  за  товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною,  видається  документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Згідно частини 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо  його  зміст зафіксований в одному або кількох документах,  у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За даними позивача, відповідач по спірним відносинам лише частково оплатив товар в сумі 10 000,00 грн. по видатковій накладній № 3389 від 04.08.10 р. (рахунок № 1490 від 30.07.10 р.), про що свідчить виписка банку за 03.08.10 р.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення,  в  якому  одна  сторона боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання  має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо  строк  (термін)  виконання боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що 03.12.10 р. позивач скерував відповідачу вимогу про погашення у семиденний строк борг в розмірі 90810,70 грн.

18.12.10 р. відповідач згідно поштового повідомлення отримав вказану вимогу, але не відреагував на неї належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, а саме - не надав суду доказів, які свідчать про належне виконання взятих на себе зобов'язань, щодо повної сплати постачальнику грошових коштів за отриману продукцію.

Отже, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, суд встановив, що борг відповідача перед позивачем дійсно складає в розмірі 93 911,30 грн. (103911,30-10 000,00 грн.)

Та, оскільки, в спірних правовідносинах відповідачем порушені права та законні інтереси позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до правил п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

На підставі вказаного, та беручи до уваги заяву позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення  3% річних в сумі 290,94 грн., суд припиняє провадження в цій частині позовних вимог в порядку п. 4 ч. 1 статті 80 ГПК України.

Керуючись ст. ст.  32, 33, 43, 44, 49, 75, 80, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Смак-С” (55352, Миколаївська область, Арбузинський район, с.Мар'янівка, вул.Київська,1, код ЄДРПОУ 33434814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агровет Атлантик” (19100, Черкаська обасть, Монастирищенський район, м.Монастирище, вул. Гагаріна, 39, кв. 10, код ЄДРПОУ 34323885) суму боргу в розмірі 93 911,30 грн., 939,11 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

3.          Припинити провадження у справі в частині стягнення 3% річних.          

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

   Суддя                                                        О.Г. Смородінова