Постанова

від 31.03.2011 по справі 6/475-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/475-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2011 року                                                                    Справа №  6/475-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Джихур О.В. (доповідач)    

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:       

від позивача:  Боговик О.В., директор, наказ №1  від 17.01.08;

від відповідача: Коваль І.О., представник, довіреність №36  від 09.03.11;

від третьої особи-1: Штефюк О.М., директор, контракт №8 від 30.12.08 (був присутнім в судовому засіданні 10 березня 2011 року);

від третьої особи-2: Попов О.О., представник, довіреність №12554 від 16.11.10 (був присутнім в судовому засіданні 10 березня 2011 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Діпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 січня 2011 року у справі № 6/475-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Технолоджи інвестмент”, м. Дніпропетровськ 

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Діпропетровськ

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство будівельно-монтажна фірма “Дніпроважбуд”, м. Дніпропетровськ

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  Комунальне підприємство “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпропетровськ 

про визнання добросовісним набувачем нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 січня 2011 року (суддя Коваленко О.О.) позов товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Технолоджи Інвестмент” задоволено частково. Визнано добросовісним набувачем товариство з обмеженою відповідальністю “Трейд Технолоджи Інвестмент”, м. Дніпропетровськ власником нерухомого майна, а саме: в будівлі гуртожитку №4 літ. А-5: IV-й поверх, прим. 50 поз.1, прим. 51 поз.1, прим. 52, поз.1, прим. 53 поз. 1, прим. 54 поз .1, прим. 55 поз. 1, прим. 56 поз.1, прим. 57 поз. 1, прим. 58 поз.1, прим. 59  поз. 1, прим. 60 поз.1, прим.61 поз.1, прим.62 поз.1, прим.63 поз.1, прим.64 поз.1, прим.65 поз.1, прим.66 поз.1, прим.67 поз.1, прим.68 поз.1, прим.69 поз.1, прим.70 поз.1, прим.71 поз.1, прим.72 поз.1, прим.73 поз.1,прим.74 поз.1, прим.75 поз.1, поз. I-XIII, загальною площею 699,4 кв.м.; V-й поверх  прим.76 поз.1, прим.77 поз.1, прим.78 поз.1, прим.79 поз.1, прим.80 поз.1, прим.81 поз.1, прим.82 поз.1, прим.83 поз.1, прим.84 поз.1, прим.85 поз.1, прим.86 поз.1, прим.87 поз.1, прим.88 поз.1, прим.89 поз.1, прим.90 поз.1, прим.91 поз.1, прим.92 поз.1, прим.93 поз.1, прим.94 поз.1, прим.95 поз.1, прим.96 поз.1, прим.97 поз.1, прим.98 поз.1, прим.99 поз.1, прим.100 поз.1, прим.101 поз.1, поз. I-XIII, загальною площею 665,9 кв.м., розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 10.

В решті позовних вимог провадження у справі припинено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного            мита –3 000,00 грн.

Рішення господарського суду вмотивовано п.2.4.13 договору іпотеки, положеннями ст.ст.556, 590 Цивільного кодексу України, а саме оскільки банк (кредитор) передав позивачу (поручителю, солідарному боржнику) права кредитора, останній має право набути право власності на предмет іпотеки у зв'язку з відмовою іпотекодавця (відповідача, боржника) добровільно передати предмет іпотеки, так як ним порушені терміни повернення коштів.

Припиняючи провадження у справі, господарський суд керувався п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки є рішення господарського суду між тими ж сторонами, про той же предмет спору з тих же підстав, яке набрало законної сили.

Не погодившись з вказаним рішенням Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Діпропетровськ його оскаржує на предмет невідповідповідності нормам матеріального та процесуального права. Скаржник, посилаючись на положення ст.388 Цивільного кодексу України вважає, що держава має право витребувати спірне нерухоме майно від будь-якої особи, в даному випадку від позивача, який вважає, що це його власність. Стверджує, що господарським судом порушенні положення ст.35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки постановами Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України визнано право власності на спірне майно за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, тому цей факт не підлягає встановленню знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Скаржник зазначає, що позивач невірно визначив свої позовні вимоги, а саме чітко не зазначив визнати його добросовісним набувачем майна чи його власником, оскільки в законодавстві не існує поняття “добросовісний набувач власник”.

Вважає, що суд повинен був припинити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовні вимоги, викладені в п.2 позовної заяви не підлягають вирішенню господарським судом.

Скаржник просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 січня 2011 року.

Представники позивача та третіх осіб –1, 2 доводи апеляційної скарги заперечують, вважають рішення господарського суду законним, просять залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 10 березня 2011 року оголошувалась перерва до 31 березня 2011 року.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю “Трейд Технолоджи інвестмент” просило визнати його добросовісним набувачем власником нерухомого майна приміщень розташованих на IV і V поверхах в будинку №10 по вул. Б. Хмельницького в м. Дніпропетровську, визнати, що відповідно до п.10 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 та статтею 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” рішення суду стосовно права на нерухоме майно є самостійним правовстановлюючим документом на підставі якого Комунальне підприємство “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради” здійснює державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Технолоджи інвестмент” на нерухоме майно.

Відповідно до приписів ст.16 Цивільного кодексу України вимога про визнання особи добросовісним набувачем не є самостійним способом захисту порушеного права. Водночас, наведена юридично значима обставина підлягає встановленню господарським судом у спорах про право цивільне, зокрема про право власності.

Отже, судова колегія дійшла висновку, що встановлення факту чи є позивач добросовісним набувачем не може бути самостійним предметом позову, а є елементом встановлювання фактичних обставин справи і оцінки доказів при вирішенні спору, пов'язаного із здійсненням права власності та його захистом.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 20 лютого 2007 року (додана до матеріалів справи –а.с.137-139).

Враховуючи те, що позивач просив “визнати його добросовісним набувачем власником” нерухомого майна, судова колегія дійшла висновку, що предметом даного спору є визнання Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Технолоджи інвестмент” власником приміщень розташованих на IV і V поверхах в будинку №10 по вул. Б. Хмельницького в м. Дніпропетровську.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року у справі №40/287 (а.с.17) визнано право власності за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на 2, 4, 5 поверхи, прибудинкові споруди гуртожитку №4 по вул. Б. Хмельницького у м. Дніпропетровську.

Постановою від 15 червня 2010 року Вищого господарського суду України по даній справі постанову від 02 березня 2010 року Київського апеляційного господарського суду залишено без змін (а.с.140-144).

Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, ці факти мають приюцідальний характер і не потребують доказування.

Враховуючи наявність судових рішень, якими  визнано право власності на спірний об'єкт за державою, судова колегія вважає, що в позові в частині вимог про визнання права власності позивача на приміщення, розташованих на IV і V поверхах гуртожитку №4  по вул. Б. Хмельницького в м. Дніпропетровську слід відмовити.

Судова колегія не бере до уваги рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №18/164-08 від 15 серпня 2008 року яким визнано право Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Технолоджи інвестмент” на предмет іпотеки за договором №2301/6-3 від 23 січня 2008 року –саме приміщень гуртожитку №4, оскільки право власності на спірний об'єкт визнано за державою в червні 2010 року, а з позовом про визнання права власності позивач звернувся у листопаді 2010 року.

Щодо другої частини позовних вимог господарський суд припинив провадження у справі на підставі ч.1 п.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України –є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Судова колегія не погоджується з таким висновком господарського суду.

Перелік підстав припинення провадження у справі є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі підлягає припиненню, якщо при розгляді справи буде встановлено, що спір непідвідомчий господарському спору.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Таким чином, із вищезазначених правових норм вбачається, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, як визнання того, що рішення суду стосовно права на нерухоме майно є самостійним правовстановлюючим документом.

Отже, в цій частині позовних вимог провадження у справі повинно бути припинено на підставі ч.1 п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд на вказане уваги не звернув, допустив при вирішенні даного спору порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 січня 2011 року підлягає скасуванню.

КеКеруючись ч.1 п.1 ст.80, ст.ст.99, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд –руючись ч.1 п.1 ст.80, ст.ст.99, 103-106 Господарського процесуальодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Діпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 січня 2011 року у справі № 6/475-10 скасувати.

В позові щодо визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Технолоджи інвестмент”, м. Дніпропетровськ на приміщення VI, V поверхів, загальною площею 665,9 кв.м гуртожитку №4 розташованого за адресою: місто Дніпропетровськ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 10 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Технолоджи інвестмент” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Пастера, буд.10, офіс 36, код ЄДРПОУ 35340200) на користь Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 1 500,00 грн.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                           О.В.Джихур      

Суддя                                                                                  О.М. Виноградник     

Суддя                                                                                  О.М. Лисенко     

(Дата підписання постанови в повному обсязі  05.04.11р.)