Постанова

від 06.03.2008 по справі 2/301-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/301-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "06" березня 2008 р.                                                           Справа № 2/301-07

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Щепанської Г.А.

суддів:                                                                        Гулової А.Г.

                                                                                   Пасічник С.С.

при секретарі                                                            Жарській І.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача Дреженков П.О. - представник за довіреністю від 05.03.2008р.,                 Голубенко С.І. - арбітражний керуючий,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Турбів-цукор", смт.Турбів Липовецького району Вінницької області  

на рішення господарського суду Вінницької області

від "21" листопада 2007 р. у справі № 2/301-07 (суддя Мельник П.А.)

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Мічурінець", с.Кіровка Калинівського району Вінницької області  

до Закритого акціонерного товариства "Турбів-цукор", смт.Турбів Липовецького району Вінницької області  

про стягнення 46100 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.11.2007р. у справі №2/301-07 задоволено позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Мічурінець" до Закритого акціонерного товариства "Турбів-цукор" про стягнення      46100 грн.: стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Турбів-цукор" на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Мічурінець" - 46100грн. боргу, 461грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржений судовий акт в частині стягнення 33111,39 грн., посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що заборгованість СВК „Мічурінець" перед ЗАТ "Турбів-цукор" станом на 01.01.2007р. становила 535472,36грн., що підтверджується відповідними платіжними документами. На протязі 2007р. позивач отримав у ЗАТ "Турбів-цукор" ще паливно-мастильні матеріали та жом на суми 915,25грн. та 642,00грн. відповідно, що підтверджується відповідними бухгалтерськими документами, і це в свою чергу збільшило заборгованість позивача до 537029,61грн. Оскільки господарство позивача знаходилось у скрутному матеріальному становищі і враховуючи давні ділові зв'язки між підприємствами, було прийнято рішення про перевід боргу СВК "Мічурінець" у розмірі 413649,06грн. на ТОВ "Турбів-агро". Таким чином, борг позивача перед підприємством відповідача зменшився. Крім того, позивач запропонував в рахунок погашення боргу передати культиватори і борону на суму 46100,00грн., а також незакінчене виробництво - посів озимої пшениці на суму 69369,56грн. Вищезазначені операції були оформлені договорами купівлі-продажу із подальшим зарахуванням взаємних вимог по заяві позивача. На підставі ст.601 ЦК України ЗАТ "Турбів-цукор" провів зарахування взаємних однорідних вимог. Таким чином, СВК "Мічурінець" повністю погасило свій борг перед підприємством відповідача, а ЗАТ "Турбів-цукор" в свою чергу заборгувало йому 12988,85грн. Станом на 31.03.2007р. заборгованість ЗАТ "Турбів-цукор" перед СВК "Мічурінець" становила 12 988,85грн. і до цього часу не змінилась. Про те, що позивачем 27.03.2007р. була подана позовна заява про порушення справи про банкрутство, підприємство відповідача на той час не знало, але сама подача заяви ще не говорить про те, що справа про банкрутство буде порушена і не дає підстав вважати, що передача майна ставить ЗАТ „Турбів-цукор" у переважне становище перед іншими кредиторами. І тільки 26 квітня 2007р. господарський суд Вінницької області виніс постанову про визнання СВК „Мічурінець" банкрутом та про відкриття ліквідаційної процедури строком на 6 місяців (тобто з 26.04.2007р. по 26.10.2007р.). Оскільки на дату відкриття ліквідаційної процедури за бухгалтерськими даними ЗАТ „Турбів-цукор" підприємство позивача рахувалось у кредиторах, то підприємство відповідача не зверталось до суду із заявою про включення ЗАТ „Турбів-цукор" до складу кредиторів підприємства позивача. Позивач зі своєї сторони не провів зарахування взаємних вимог та посилається на відсутність повідомлення про зарахування, хоча відповідно до ст.601 ЦК України, для припинення зобов'язання зарахуванням достатньо заяви однієї із сторін і законодавець не вказує про обов'язкову письмову форму. Станом на 15.11.2007р. заборгованість ЗАТ „Турбів-цукор" перед СВК „Мічурінець" становить 12988,61 грн., яку відповідач визнає.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Арбітражний керуючий заперечив проти апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте відповідно до норм чинного законодавства та з повним з'ясуванням усіх обставин справи, просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився.

На адресу апеляційного господарського суду від ЗАТ  "Турбів-цукор" надійшла телеграма №021 від 05.03.2008р. з клопотанням про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату у зв'язку з неможливістю прибути в засідання суду представника.

Колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання представника відповідача, повідомленого належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, тому відхиляє заявлене відповідачем клопотання.

Заслухавши пояснення представника позивача та арбітражного керуючого, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Мічурінець" звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Турбів-цукор" про стягнення 46100грн. боргу (а.с.2).

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідно до договору купівлі-продажу від 17.11.2006р. відповідачеві  передано культиватори, борону дискову БДВП  загальною вартістю 46100 грн., однак останній свої зобов'язання по сплаті отриманого майна не здійснив.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.11.2006р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця сільгоспмашини, згідно специфікації до цього договору, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1. договору) (а.с.6).     

Відповідно до п.2.1. договору, загальна вартість майна становить 46100,00грн. в т.ч. ПДВ, що визначена відповідно до даних бухгалтерського обліку продавця.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що покупець зобов'язаний провести розрахунок за придбане майно протягом двох календарних місяців з моменту переходу до нього права власності на об'єкт. Термін оплати може бути продовжений ще на один календарний місяць.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві культиватор КПСП в кількості 2 шт. на суму 12750грн. та борону дискову БДВП-4,2 вартістю 33350грн., що підтверджується накладною №2 від 31.03.2007р., податковою накладною  від 31.03.2007р., специфікацією, всього на суму 46100грн. (а.с.7,8).

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем на суму 46100грн.

Позивачем, на виконання п.2.2. договору, було надіслано на адресу відповідача вимогу про оплату боргу за договором від 17.11.2006р., яку останній залишив без відповіді та без задоволення (а.с.9).

У відповідності до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За положеннями ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3. ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона  (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На час розгляду справи відповідач не надав ні суду першої, ні апеляційної інстанції доказів проведення розрахунків у повному обсязі, у зв'язку з чим його борг перед позивачем становить 46100грн.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних  однорідних вимог,  строк виконання  яких  настав, а також вимог, строк виконання яких  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названої правової норми залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи. Тобто, друга сторона має право оскаржити заявлену вимогу про зарахування у зв'язку з її недійсністю.

Наведена позиція підтверджується п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/241 від 01.07.1996р., відповідно до якого припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи, у тому числі і передбачених ст. 218 ЦК УРСР.

Здійснення зарахування можливе без згоди другої сторони, за заявою лише однієї сторони, таким чином, достатньо волевиявлення однієї сторони. Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з того моменту, коли у наявності всі умови для зарахування.

Таким чином, для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач мав направити позивачу заяву, як це передбачено ст.601 ЦК України, за умови, якщо за договором від 17.11.2006р. вже настав строк виконання зобов'язання.

Проте, відповідач такої заяви позивачу не направляв.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд, у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази,  які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст.33 ГПК України, сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а звідси, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.2007р. необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Турбів-цукор", смт.Турбів Липовецького району Вінницької області - без задоволення.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                              ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 21 листопада 2007 року у справі № 2/301-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Турбів-цукор",  смт.Турбів Липовецького району Вінницької області - без задоволення.

2. Справу № 2/301-07 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                 Щепанська Г.А.

судді:

                                                                                           Гулова А.Г.  

                                                                                           Пасічник С.С.  

Віддрук. 4прим.

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд