Постанова

від 22.05.2008 по справі 2/301-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/301-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 травня 2008 р.                                                                                    № 2/301-07  

               Вищий  господарський  суду  України  в складі колегії

суддів:Грейц К.В. –головуючого,Бакуліної С.В.,Глос О.І.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиЗакритого акціонерного товариства"Турбів-цукор"

на  постановувід 06.03.2008

Житомирського апеляційного господарського суду

у справі  господарського суду Вінницької області № 2/301-07

за позовомСільськогосподарського виробничого кооперативу "Мічурінець"

доЗакритого акціонерного товариства"Турбів-цукор"

простягнення 46100 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.11.2007 (суддя Мельник П.А.) у справі № 2/301-07, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.03.2008 (колегія суддів у складі головуючого судді Щепанської Г.А., суддів Гулової А.Г., Пасічник С.С.), позовні вимоги СВК "Мічурінець" про  стягнення 46100 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 17.11.2006 задоволені повністю.

Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що ЗАТ "Турбів-цукор" всупереч вимог ст. 526 Цивільного кодексу України і пункту 2.2 укладеного між сторонами у справі договору від 17.11.2006 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки не виконало належним чином свої зобов'язання і не розрахувалось за поставлене майно. Доводи відповідача про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог не прийняті судами через не доведення відповідачем факту подання заяви своєму контрагентові про зарахування, як це передбачено ч. 2 ст. 601 Цивільного кодексу України, і з огляду на наявність спору між сторонами.

ЗАТ "Турбів-цукор", не погоджуючись з прийнятими рішенням і постановою, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати у частині стягнення  33111,39 грн., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми ст. 601 Цивільного кодексу України, внаслідок чого не враховано залік цієї суми і зменшення боргу перед позивачем до суми 12988,61 грн.

Відповідно до розпорядження в.о. голови судової палати Вищого господарського суду України від 21.05.2008р. № 02-12.2/170 у зв'язку з тим, що суддя Глос О.І. приступила до виконання своїх обов'язків, розгляд касаційної скарги у справі здійснюється у постійному складі колегії: головуючого судді Грейц К.В., суддів Бакуліної С.В., Глос О.І.

Від скаржника надійшла заява від 15.05.2008 № 629 з проханням закрити касаційне провадження з огляду на виконання ним позовних вимог в повному обсязі, втім, зазначена заява не підтверджена належними документами і доказами, тому не може бути прийнята колегією суддів як відмова від касаційної скарги в розумінні ст. 1116 ГПК України.

Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні правильність застосування норм матеріального та процесуального законодавства в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 17.11.2006 між СВК "Мічурінець" (продавець) та ЗАТ "Турбів-цукор" (покупець) укладено договір купівлі-продажу майна, а саме культиваторів КПСП у кількості 2 шт. та борони дискової БДВП-4.2 - 1 шт. загальною вартістю 46100 грн. Відповідно до п. 2.2 зазначеного договору покупець зобов'язаний провести розрахунок за придбане майно протягом 2 календарних місяців з моменту переходу до нього права власності на об'єкт.

На виконання умов договору позивачем за накладною № 2 від 31.03.2007, податковою накладною від 31.03.2007, поставлено відповідачеві культиватор КПСП в кількості 2 шт. на суму 12750 грн. та борону дискову БДВП-4.2 вартістю 33350 грн., проте, відповідач свої зобов'язання за договором з оплати майна у сумі 46100 грн. не виконав, у зв'язку з чим позивачем на адресу відповідача 26.07.2007 надіслано вимогу відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, яку останній залишив без відповіді та без задоволення.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про підставність і ґрунтовність позовних вимог, з яким слід погодитись.

Так, не заперечуючи факту і суми поставки за договором купівлі-продажу від 17.11.2006, відповідач в поданій касаційній скарзі наголошує на неврахуванні судами попередніх інстанцій наявної у позивача заборгованості перед відповідачем у сумі 537029,61 грн., яку було погашено, в т.ч. шляхом оформлення договору купівлі-продажу від 17.11.2006 і передачі сільськогосподарської техніки на спірну суму, що, на думку скаржника, є підставою для зарахування взаємних вимог відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, внаслідок чого заборгованість відповідача становить 12988,61 грн.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи скаржника щодо переоцінки фактичних обставин справи колегією суддів касаційної інстанції не розглядаються.

У відповідності до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Статтею 203 Господарського кодексу України також передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином, для припинення зобов'язання достатньо волевиявлення однієї сторони, проте, законом передбачена форма такого волевиявлення –воно повинно відбутися у формі заяви. Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання, то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. Частина 4 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Згідно п. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами повинні вчинятися у письмовій формі.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач заяви про зарахування зустрічних вимог позивачеві не направляв і взагалі не повідомляв його про намір здійснити зарахування зустрічних вимог, в т.ч. шляхом укладення договору купівлі-продажу від 17.11.2006, адже, ні цей договір, ані документи на його виконання не містять будь-якої інформації щодо їх оформлення у залік взаємних заборгованостей.

Таким чином, зобов'язання відповідача оплатити сільгосптехніку, отриману за договором від 17.11.2006, в сумі 46100 грн. не було припинено, що дає право позивачу вимагати погашення вказаної заборгованості.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи виконали всі вимоги процесуального законодавства, всебічно і повно перевірили обставини і вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а, отже, підстави для скасування або зміни ухвалених у справі судових актів відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу  України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:       

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 06.03.2008 у справі господарського суду Вінницької області № 2/301-07 залишити без змін.

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Турбів-цукор" залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                                       К.В.Грейц                                                                            

Судді                                                                                            С.В.Бакуліна                                                                                                          

                                                                                                      О.І.Глос