Постанова

від 22.03.2011 по справі 6/41-713

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/41-713

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

22.03.11                                                                                           Справа  № 6/41-713

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Зварич О.В.

                                                            Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Державного територіального-галузеве об'єднання «Львівська залізниця», м.Львів, в особі відокремленого підрозділу «Вокзал станція Тернопіль», м.Тернопіль

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.01.2011р.

у справі № 6/41-713

за позовом Державного територіального-галузеве об'єднання «Львівська залізниця», м.Львів, в особі відокремленого підрозділу «Вокзал станція Тернопіль», м.Тернопіль

до відповідача Приватного підприємства «Корпорація Вітар», м.Тернопіль

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області ,м.Тернопіль

про стягнення 182117,83 грн. заборгованості

За участю представників:

позивача: Масюк М.В., Пастернак А.О.

відповідача: не з'явився

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.01.2011р. у справі № 6/41-713 частково задоволено Державного територіального-галузеве об'єднання «Львівська залізниця», м.Львів, в особі відокремленого підрозділу «Вокзал станція Тернопіль», м.Тернопіль та стягнуто з Приватного підприємства «Корпорація Вітар», м.Тернопіль, на користь Відокремленого підрозділу «Вокзал станція Тернопіль»Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця», м.Тернопіль, 106438,91 грн. орендної плати (у т.ч. ПДВ), 3962,54 грн. пені, 8784,69 грн. штрафних санкцій, 19461,62 грн. комунальних платежів у т.ч.ПДВ, 985,67 грн. пені, 1396,33 грн. сплаченого держмита, 180,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.11, 14, 546-549, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 231, 232 283, 286 Господарського кодексу України, ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1-3 ст.19 «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови в позові про стягнення з відповідача на користь позивача 40913,93 грн. податку на додану вартість, нарахованого на 70% орендної плати, що підлягає сплаті в бюджет, та пені в сумі 1570,47 грн. скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі, з мотивів у ній наведених.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідач та третя особа участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи судом, відповідач про причини неявки не повідомив, третя особа 21.03.2011р. факсом надіслала клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, в якому також зазначила, що вважає вимоги апелянта обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач, правом передбаченим ст.96 ГПК України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Відтак, виходячи з приписів ст.101 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Державне територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця»в особі Відокремленого підрозділу «Вокзал станція Тернопіль», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, звернулось в Господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства «Корпорація Вітар»про стягнення, з врахуванням збільшення позовних вимог, 147769,96 грн. боргу по орендній платі, 19044,50 грн. витрати на оплату комунальних послуг, 6518,68 грн. пені та 14795,38 грн. штрафні санкції, всього 188128,52 грн. В процесі розгляду справи, позивач уточнив свої вимоги, за змістом яких заявлена до стягнення сума заборгованості по орендній платі складається у т.ч. з податку на додану вартість, нарахованого на зобов'язання, що підлягає сплаті до Фонду держмайна, та просив стягнути 87846,85 грн. орендної плати (без ПДВ), 16002,54 грн. комунальних платежів (без ПДВ), 62965,07 грн. податку на додану вартість, 6518,68 грн. пені, 8784,69 грн. штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, за результатами проведеного конкурсу, на підставі протоколу № 3 засідання конкурсної комісії з підготовки та проведення конкурсу на право оренди державного нерухомого майна, затвердженого 19.10.2009р., між Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Тернопільській області (третьою особою у справі) та Приватним підприємством «Корпорація Вітар»(відповідачем у справі) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 602 від 27.11.2009р., терміном дії до 27.10.2012р., за умовами якого, орендодавець (РВ ФДМ по Тернопільській області, третя особа) передає, а орендар (ПП «Корпорація Вітар», відповідач) приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно: частину нежитлових приміщень загальною площею 347,3 кв.м. (у т.ч.9,0 кв.м. площі спільного користування) другого поверху будівлі вокзалу станції Тернопіль, що перебуває на балансі Відокремленого підрозділу «Вокзал станція Тернопіль»Державного територіально-галузевого об`єднання «Львіська залізниця»(барансоутримувач), за адресою: майдан Привокзальний, 1, м.Тернопіль. Вартість об'єкта визначена згідно зі звітом про оцінку майна, станом на 30.06.2009р. і становить 1840830 грн.

Підпунктом 3.5 пункту 3 договору визначено, що орендну плату ПП «Корпорація Вітар»зобов'язувалось сплачувати не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим у співвідношенні 70% до державного бюджету і 30% балансоутримувачу (відокремленому підрозділу «Вокзал станція Тернопіль»державного територіально-галузевого об`єднання «Львіська залізниця», позивачу). При цьому, розрахунок орендної плати проводиться згідно із згаданими в договорі методиками її обчислення.

Крім того, на виконання умов підпункту 5.11 пункту 5 договору № 602 по договору 27.11.2009р. про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, укладеного між балансоутримувачем (позивачем) та орендарем (відповідачем), ПП «Корпорація Вітар»взяло на себе зобов'язання до 25 числа місяця наступного за розрахунковим, вносити на рахунок балансоутримувача плату за санітарне обслуговування прилеглої території, технічне обслуговування майна, комунальні послуги та відрахування податку за землю.

На підставі договору, по Акту приймання-передавання нерухомого майна від 27.11.2009р., відповідач отримав у тимчасове оплатне користування частину нежитлових приміщень загальною площею 347,3 кв.м. другого поверху будівлі вокзалу станції Тернопіль за адресою: майдан Привокзальний, 1, м.Тернопіль, вартістю 1840830 грн.

23.02.2011р. орендарем перераховано на рахунок балансоутримувача 1800 грн.

Решту передбачених договорами грошових зобов'язань, зокрема 30% орендної плати та комунальних платежів відповідач не вносив, що стало підставою звернення позивача з позовом про відновлення порушеного права.

Судом також з'ясовано, що невнесення 70% орендної плати до державного бюджету було підставою звернення РВ ФДМ по Тернопільській області з позовом до ПП «Корпорація Вітар»про розірвання договору оренди нерухомого майна № 602 від 27.11.2009р. та стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.07.2010р. у справі 6/31-573 позовні вимоги РВ ФДМ по Тернопільській області задоволено повністю та постановлено стягнути з ТзОВ «Корпорація Вітар»172917,01 грн. орендної плати, 6888,33 грн. пені, 41194,95грн. штрафу.

При цьому, сума орендної плати належної до зарахування в дохід держбюджету була заявлена позивачем без врахування податку на додану вартість.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2010р. рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.07.2010р. у справі № 6/31-573 скасовано в частині нарахування 23903,25 грн. штрафу, в іншій частині - залишено без змін.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За змістом ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ч.1 ст.2 Закон України «Про оренду державного та комунального майна»№ 2269-ХІІ від 10.04.1992р., орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.18, ч.1 ст.19, ч.1 ст.26 вказаного Закону орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності. Одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Однак, в порушення умов договорів, приписів перелічених норм, а також ст.ст.11, 14, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 283, 286 Господарського кодексу України, ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1-3 ст.19 «Про оренду державного та комунального майна»відповідач у визначені строки орендну плату та комунальні платежі не вносив, внаслідок чого, за період з грудня 2009р. по травень 2010р. в орендаря виникла заборгованість перед позивачем в сумі 106438,91 грн. (30% орендної плати, у т.ч. ПДВ) та 19461,62 грн. комунальних платежів (у т.ч.ПДВ).

Виставлені рахунки-фактури № 479 від 08.12.2009р., № 17 від 13.01.2010р., № 46 від 08.02.2010р., № 90 від 09.03.2010р., № 149 від 31.03.2010р., № 181 від 30.04.2010р., № 226 від 31.05.2010р. та направлену на адресу відповідача претензію № 78 від 11.02.2010р., з вимогою погасити заборгованість, відповідачем залишені без задоволення.

Доказів на підтвердження сплати коштів за користування орендованим майном, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про стягнення заборгованості за період з грудня 2009р. по травень 2010р. в сумі 106438,91 грн. орендної плати (у т.ч.ПДВ), 19461,62 грн. комунальних платежів (у т.ч.ПДВ), є підставними та обгрунтованими і правомірно задоволені судом першої інстанції.

У разі несвоєчасного внесення орендної плати, п.3.6 Договору оренди та п.6.2 Договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, передбачено нарахування пені.

Відтак, виходячи з положень договорів, приписів ст.ст.546-549 ЦК України, ст.ст.231, 232 ГК України, ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суми боргу та періоду нарахування, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення 3962,54 грн. пені, нарахованої на заборгованість по орендній платі, та 985,67 грн., пені нарахованої на борг по комунальних платежах, а в задоволенні позовної вимоги про стягнення 1570,47 грн. пені - відмовлено.

Крім того, за невнесення орендної плати понад три місяці, згідно з п.3.7 договору № 602 орендар зобов'язувався сплачувати штраф у розмірі 10% від суми боргу. З огляду на період прострочення відповідачем внесення орендної плати, суму боргу, а також висновки, зроблені у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2010р. у справі № 6/31-573, вимоги про стягнення 8784,69 грн. штрафу правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо позовної вимоги про стягнення податку на додану вартість в сумі 40913,93 грн., нарахованого на 70% орендної плати, що підлягала сплаті до державного бюджету, то така є необґрунтованою та суперечить нормам законодавства, оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, який відповідно до закону включається до ціни товарів (робіт, послуг), а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в межах розгляду господарської справи та з наведених позивачем підстав, суму податку на додану вартість не може бути стягнуто з одного господарюючого суб'єкта на користь іншого відокремлено від вартості наданих послуг, тобто в даному випадку - не в складі орендної плати, так як це суперечить правовій природі ПДВ.

Окрім того, спірна сума податку на додану вартість обчислена позивачем від орендної плати (її 70%), отримувачем якої є не позивач, а державний бюджет.

Тому враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Отже, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2011р. у справі № 6/41-713 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного територіального-галузеве об'єднання «Львівська залізниця», м.Львів, в особі відокремленого підрозділу «Вокзал станція Тернопіль», м.Тернопіль - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                      Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                          Зварич О.В.

Суддя                                                                                          Якімець Г.Г.