Постанова

від 05.03.2008 по справі 51/339-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

51/339-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 березня 2008 р.                                                                                    № 51/339-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Союзагро"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 27.11.2007 р.

у справі№ 51/339-07

господарського судуХарківської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Союзагро"

доНауково-виробничої фірми "Сінтал'Д" –товариства з обмеженою відповідальністю

простягнення 32 978,89 грн.

та за зустрічним позовомНауково-виробничої фірми "Сінтал'Д" –товариства з обмеженою відповідальністю

доТовариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Союзагро"

простягнення 62 021,11 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:— не з'явились;

відповідача:Осьмухін С.А., дов. № 2 від 01.01.1008 р.;

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Союзагро" (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Науково-виробничої фірми "Сінтал'Д" –товариства з обмеженою відповідальністю (далі –Фірма) заборгованість у розмірі 32 978,89 грн.

Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що воно, на виконання укладеного між ним та Фірмою договору № 050/2006 –КСЗ купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 05.10.2006 р. (далі –Договір № 050/2006), відвантажило Фірмі 730,343 тонни цукрового буряку на суму 167 978,89 грн., проте Фірма здійснила лише часткову оплату –135 000,00 грн., у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 32 978,89 грн.

У вересні 2007 р. Фірма звернулась до господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою, у якій просила стягнути з Товариства штраф за невиконання зобов'язання у розмірі 62 021,11 грн.

Зустрічні позовні вимоги Фірма обґрунтовувала тим, що Товариство, в порушення умов Договору № 050/2006, передало їй меншу кількість цукрового буряку: 730,343 тонн замість 1000 тонн, у зв'язку з цим має сплатити штраф у розмірі 62 021,11 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.10.2007 р. (суддя Шарко Л.В.) первісні позовні вимоги Товариства та зустрічні позовні вимоги Фірми задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2007 р. (колегія суддів: Демченко В.О., Такмаков Ю.В., Пушай В.І.) рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2007 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з посиланням на норми Цивільного кодексу України з мотивів, наведених Товариством та Фірмою у позовних заявах.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2007 р. і рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2007 р. скасувати та прийняти нове рішення. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що місцевий та апеляційний господарські суди при прийнятті оскаржуваних судових актів неправильно застосували ст. ст. 526, 530, 538, 612 та 693 Цивільного кодексу України.

Фірма скористалась правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслала до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2007 р. та рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2007 р. –без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує тим, що вказані судові акти є законними та обґрунтованими.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Щодо первісних позовних вимог Товариства.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

– 05.10.2006 р. між Товариством та Фірмою було укладено Договір № 050/2006, відповідно до умов якого Продавець (Товариство) зобов'язувався передати товар (цукровий буряк), кількість якого у заліковій вазі становить 1000 тонн, Покупцю (Фірмі), а Покупець зобов'язувався прийняти товар та сплатити за нього Продавцю встановлену договором грошову суму;

– ст. ст. 4, 10 та 14 Договору № 050/2006 передбачали, що Продавець зобов'язаний передати у заліковій вазі товар Покупцю у строк до 20.11.2006 р. на суму 230000,00 грн., вартість однієї тонни товару у заліковій вазі складає 230,00 грн., виплата ціни договору здійснюється Покупцем Продавцю шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (попередня оплата) за кожні 200 тонн товару;

31.10.2006 р. Товариство відвантажило Фірмі товар (цукровий буряк) у кількості 730,343 тонни на загальну суму 167978,89 грн., проте Фірма за вказаний товар сплатила лише 135 000,00 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 32 978,89 грн.

Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів першої та другої інстанції про обґрунтованість первісних позовних вимог Товариства.

Щодо зустрічних позовних вимог Фірми.

З матеріалів справи вбачається та місцевим і апеляційним господарськими судами встановлено, що:

– ст. 36 Договору № 050/2006 передбачала, що якщо Продавець передав Покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено ст. 3 цього договору, Продавець зобов'язаний сплатити Покупцю штраф, розмір якого складає 100 % від суми невиконаного зобов'язання;

– 31.10.2006 р. Товариство передало Фірмі 730,343 тонни товару (цукрового буряку), чим порушило ст. 3 Договору № 050/2006, яка встановлювала, що кількість поставки товару у заліковій вазі становить 1000 тонн;

– розмір штрафу за передачу товару у меншому обсязі, ніж це передбачено ст. 3 Договору № 050/2006, складає 62 021,11 грн.

Відповідно до частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною четвертою ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено  договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованими висновки господарських судів попередніх інстанцій про задоволення зустрічних позовних вимог Фірми.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2007 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

05.03.2008 р. о 12:30 до Вищого господарського суду України надійшло клопотання Товариства, у якому воно просило відкласти розгляд справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України залишає вказане клопотання без розгляду, оскільки воно надійшло після розгляду даної справи.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Союзагро" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2007 р. у справі № 51/339-07 господарського суду Харківської області –без змін.

Головуючий суддя                                                     Г.А. Кравчук

Суддя                                                                        Г.М. Мачульський

Суддя                                                                        В.І. Шаргало