Постанова

від 21.02.2008 по справі 14/612

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/612

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.02.2008  року                                                                      Справа № 14/612

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Єжової С.С.

суддів                                        Бойченка К.І.                                                                                                                                  Журавльової Л.І.

секретар

судового засідання                     Наумов Б.Є.

та за участю

представників сторін:          

          від позивача                              юрист Ткаченко В.В., довіреність №263

від 01.02.2008;          

директор Білінський В.П., паспорт КЕ 177375

від 21.02.1996;

від  відповідача                               представник за довіреністю Осичнюк Є.В.,

довіреність №б/н від 18.09.2007;

директор Арнаутова Л.О.;          

від ЗАТ „Страхова

компанія „Веско”                     повноважний та компетентний

представник не прибув;                    

від ТОВ „Бі Транс”                    повноважний та компетентний

представник не прибув;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                     Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                  „Ланжерон і К”, смт. Лиманське,

                                                  Одеська область                          

на рішення                      

господарського суду                    Луганської області

від                                                   17.12.2007 (підписано 20.12.2007)  

у справі                                        № 14/612 (головуючий суддя –

Лісовицький Є.А., судді –Пономаренко Є.Ю.,

Яресько Б.В.)

за позовом                                       Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                  „Ланжерон і К”, смт. Лиманське,

                                                  Одеська область                                     

до відповідача                           Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                  „Компанія нових технологій „Євро”,

м. Луганськ

треті особи, які не

заявляють самостійних

вимог на предмет

спору, на стороні

відповідача                                        Закрите акціонерне товариство

„Страхова компанія „Веско”, м. Київ

Товариство з обмеженою відповідальністю

„Бі Транс”, м. Київ            

про                                                   стягнення 73295 грн. 76 коп.    

В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Ланжерон і К”, смт. Лиманське Одеської області (далі за текстом –ТОВ „Ланжерон і К”, позивач по справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія нових технологій „Євро”, м. Луганськ (далі за текстом –ТОВ „Компанія нових технологій „Євро”, відповідач по справі) про стягнення заборгованості у розмірі 73295 грн. 76 коп., яка виникла на підставі договору № 2 на перевезення вантажу від 10.01.2007.

          Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.10.2007 по справі                    № 14/612 (а. с. 65-66, т. 1) залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Веско”, м. Київ (далі за текстом –ЗАТ „Страхова компанія „Веско”).  

          Під час розгляду даного спору позивач заявою від 22.10.2007 № 1688/10                         (а. с. 75 –76, т. 1) в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України просив суд стягнути збитки, які заподіянні при перевезенні вантажу у розмірі 73265 грн. 76 коп. Дана заява була прийнята до уваги судом першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.11.2007 (а. с. 4-5, т. 2) залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю „Бі Транс”, м. Київ (далі за текстом –ТОВ „Бі Транс”).     

          Рішенням господарського суду Луганської області від 17.12.2007 по справі                       № 14/612 у задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки в порушення                        ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано суду доказів стосовно того, що ним передано для перевезення відповідачу певну кількість товару, що саме з цієї кількості якась частина товару зіпсована, і що сума збитків становить 73295 грн. 76 коп.    

          Не погоджуючись з рішенням, ТОВ „Ланжерон і К” звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 28.12.2007,  якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача збитки, які заподіяні при перевезенні вантажу у розмірі 73 295 грн. 76 коп., і судові витрати.  

          Вказана апеляційна скарга Донецьким апеляційним господарським судом  за належністю була направлена супровідним листом № 01-07/13 від 09.01.2008 Луганському апеляційному господарському суду.

          В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник посилається на те, що висновки, викладені у рішенні від 17.12.2007, не відповідають фактичним обставинам справи, а також судом першої інстанції не були прийняті до уваги надані докази, що мають значення для справи, та норми діючого законодавства, згідно з яким саме на перевізнику лежить відповідальність за зберігання прийнятого до перевезення вантажу.       

          Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 18.01.2008 у справі                                        № 14/612 прийняв апеляційну скаргу позивача до апеляційного провадження.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 18.01.2008 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ланжерон і К”, смт.Лиманське Одеської області на рішення господарського суду Луганської області від 17.12.2007 по справі №14/612 призначена судова колегія у складі:  Єжова С.С.- суддя –головуючий,  Бойченко К.І. - суддя, Журавльова Л.І. –суддя.

          Відзивом №26 від 07.02.2008 відповідач вимоги апеляційної скарги відхилив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.  

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом Луганської області при розгляді даної справи, правовідносини сторін виникли на підставі договору №2 від 10.01.2007 (т.1 а.с.34-35).

Сторони визначили його як договір перевезення вантажу, з чим погодився і господарський суд Луганської області, приймаючи оскаржуване рішення.

Аналізуючи умови даного договору судова колегія вважає, що за своїм змістом даний договір має правовий статус договору транспортного експедирування, тому до правовідносин сторін застосовуються правові норми, визначені у главі 65 Цивільного кодексу України, яка регулює дані правовідносини та ст.316 Господарського кодексу України.

Стаття 929 Цивільного кодексу України визначає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Таке ж тлумачення договору транспортного експедирування визначено і в ст.316 Господарського кодексу України.

Пунктом 1.1 вищевказаного договору сторони визначили, що по даному договору Експедитор (відповідач у справі) зобов'язується доставити ввірений йому Відправником (позивачем у справі) вантаж в пункт призначення і видати його Вантажоотримувачу, а Відправник зобов'язується оплатити за перевезення вантажу встановлену даним договором плату.

Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що найменування, кількість вантажу, обсяги, пункти навантаження і доставки вантажу, умови і строки перевезення, строк і час навантаження і розвантаження, вартість перевезення визначаються сторонами у заявці на перевезення вантажу.

Відповідно до умов даного договору сторони оформили 24.04.2007 заявку на перевезення №74-24/04, яка підписана обома сторонами і відповідачем у даній заявці вказані марка автомобілю і причепу, їх номер, а також дані водія.

Пунктом 4.8 договору №2 сторони передбачили, що експедитор (відповідач у справі) відповідає за порчу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу в сумі, на яку зменшилась вартість вантажу.

Стаття 932 Цивільного кодексу України встановлює, що Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Частина 2 цієї статті визначає, що у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб Експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Стаття 934 Цивільного кодексу України встановлює, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування Експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього кодексу.

Глава 51 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення зобов'язання і відповідальність за порушення зобов'язання.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України надає перелік правових наслідків у разі порушення зобов'язання, до яких віднесено і відшкодування збитків.

Поняття зобов'язання надається в ст.509 Цивільного кодексу України і в ст.173 Господарського кодексу України.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього кодексу, у якій однією з підстав виникнення зобов'язання визначені договори.

Стаття 174 Господарського кодексу України також визначає однією з підстав виникнення господарського зобов'язання господарський договір.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, що визначено і в ст.193 Господарського кодексу України відносно господарських зобов'язань.

За договором №2 від 10.01.2007 відповідач, як Експедитор взяв на себе зобов'язання доставити вантаж в пункт призначення і видати його Вантажоотримувачу, вказаному в товаротранспортній накладній у визначений в заявці строк, що засвідчується підписом і печаткою Вантажоотримувача в трьох екземплярах товаротранспортних накладних.

Як вбачається із договору-заявки на разове автотранспортне перевезення вантажу (а.с.61 т.1), укладеному між відповідачем з ТОВ „Бі Транс”, відповідач залучив до виконання своїх зобов'язань за договором №2 від 10.01.2007 ТОВ „Бі Транс”, оскільки дані даного договору-заявки повністю співпадають з даними, які вказані в заявці №74-24/04 від 24.04.2007.

Згідно наданих сторонами документів вантаж, отриманий Експедитором від позивача, за місцем призначення не прибув у зв'язку з ДТП, тобто умови договору №2 від 10.01.2007 відповідачем не виконані і вантаж повернутий позивачу у стані, непридатному для реалізації, що підтверджено актом повернення від 04.05.2007 і що є збитками позивача, які він заявив до стягнення за даним позовом.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України надає перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, до яких віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України надає право підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним особам, громадянам, які здійснюють підприємницьку діяльність звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частина 3 ст.34 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши матеріали справи, у тому числі додатково подані сторонами документи, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Луганської області при розгляді даної справи невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що стало підставою прийняття невірного рішення по справі, враховуючи наступне.

Факт укладення сторонами по даній справі договору транспортного експедирування підтверджений наявністю даного договору у справі (т.1 а.с.34-35) і сторонами не оспорюється, але визначається як договір перевезення вантажу.

Господарський суд при розгляді даної справи не надав належну правову оцінку даного договору, що призвело до невірного застосування норм матеріального права, оскільки правовідносини сторін за договором експедирування регулюються главою 65 Цивільного кодексу України і ст.316 Господарського кодексу України.

Факт прийняття сторонами до виконання підтверджений заявкою на перевезення №74-24/04 від 24.04.2007, яка заповнена і підписана обома сторонами і підписи скріплені печаткою підприємств позивача і відповідача (т.1 а.с.43).

Факт залучення до виконання своїх обов'язків перед позивачем за договором №2 від 10.01.2007 3-ої особи ТОВ „Бі Транс” підтверджений договором-заявкою на разове автотранспортне перевезення вантажу, який підписаний відповідачем і ТОВ „Бі Транс” і підписи скріплені печаткою цих підприємств (т.1 а.с.61).

Аналізуючи зміст заявки №74-24/04 від 24.04.2007 та договору - заявки між відповідачем та ТОВ „Бі Транс” можливо визначити, що виконання обов'язків за договором №2 від 10.01.2007 та заявкою №74-24/04 від 24.04.2007 відповідач поклав на ТОВ „Бі Транс”.

Даний факт підтверджується і документами, наданими ЗАТ „Страхова компанія „Веско” (т.1 а.с.76-130) - 3-ою особою на стороні відповідача без самостійних вимог, з якою відповідачем укладено договір страхування відповідальності автоперевізника (експедитора) №01-опэ/07Л і до якого відповідач звертався з заявою, в якій повідомив про факт ДТП і просив надати перелік документів, які необхідні для отримання страхової суми.

Згідно Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, використання єдиної первісної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи (далі –Інструкція), затвердженої сумісним Наказом Міністерства Статистики України та Міністерства транспорту України №228/253 від 07.08.1996, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №483/1508 від 28.08.1996, а саме, згідно пункту 2.4 товарно-транспортна накладна виписується в 4-х примірниках. Перший екземпляр залишається у Вантажоотримувача і є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей. Другий, третій та четвертий екземпляри завірені печатками і штампами вантажовідправника передаються водію.

В суді першої інстанції позивачем були подані копії накладних серії 01 АААИ №897879 від 26.04.2007, серії 01 АААИ №897877 від 26.04.2007, серія 01 АААИ №897880 від 26.04.2007, серія 01 АААИ №897878 від 26.04.2007, які є 2 екземпляром.

Суд першої інстанції неодноразово витребував від позивача оригінали товарно-транспортних накладних, але які саме екземпляри суд не уточнював, тому до матеріалів справи були залучені 2 і 3 екземпляри товарно-транспортних накладних, в яких був відсутній підпис водія, що прийняв вантаж, що є порушенням пункту 3.5.2 Інструкції.

В судовому засіданні 07.02.2008 апеляційної інстанції позивач заявив клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з необхідністю подання додаткових документів, які не могли були бути поданими в суд першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції задовольнив дане клопотання та відклад розгляд справи.

В судове засідання 21.02.2008 позивач надав до матеріалів справи копії накладних серії 01 АААИ №897879 від 26.04.2007, серії 01 АААИ №897877 від 26.04.2007, серія 01 АААИ №897880 від 26.04.2007, серія 01 АААИ №897878 від 26.04.2007 та накладні №495/1, №493/1, №493/2, №496/1 від 26.04.2007, які є першим екземпляром та підписані водієм, що прийняв вантаж. Оригіналами цих документів судова колегія оглянула в судовому засіданні та відповідно до вимог ст.101 Господарського процесуального кодексу України прийняла до справи як додаткові докази.

Таким чином, факт отримання вантажу водієм-експедитором за товарно-транспортними накладними №897878, №897880, №897877, №897978 від 26.04.2007, де є підпис водія-експедитора в прийняті вантажу та накладними №495/1, №493/1, №493/2, №496/1 від 26.04.2007 слід вважати підтвердженим.

Також даний факт та наявність понесених позивачем збитків в сумі 73295 грн. 76 коп. підтверджуються протоколом огляду місця події від 27.04.2007, яким підтверджено факт ДТП (т.2 а.с.12-13), постановою про відмову в порушенні кримінальної справи (т.2 а.с.11), яким теж підтверджено факт ДТП, довідкою 2-го відділення ДАІ УМВС України в Черкаській області (т.1 а.с.127), актом огляду вантажу від 04.05.2007 за участю представника ЗАТ  „СК „Веско” і позивача (т.1 а.с.40), актом повернення від 04.05.2007 (т.1 а.с.41), тому стягненню з відповідача підлягає сума 73295 грн. 76 коп.

Слід також зазначити, що в своїх поясненнях відповідач не заперечував проти факту прийняття вантажу до перевезення (т.1 а.с.45, т.1 а.с.59, т.1 а.с.73-74), а лише просив суд замінити відповідача.

На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 17.12.2007 по справі №14/612 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за позовом та витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою відносяться на відповідача.

          У судовому засіданні за згодою представників позивача та відповідача оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

          Керуючись ст.ст. 43, 49, 85, 99, 101, п.2 103, п.4 ч.1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ланжерон і К”, смт.Лиманське Одеської області на рішення господарського суду Луганської області від 17.12.2007 по справі №14/612 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 17.12.2007 по справі №14/612 –скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія нових технологій „Євро”, м.Луганськ, вул.К.Маркса, 7/48, код 32418922 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ланжерон і К”, смт.Лиманське Одеської області, вул.Леніна, 58, код 31892908  –збитки у сумі 73295 грн. 76 коп., державне мито у сумі 732 грн. 96 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія нових технологій „Євро”, м.Луганськ, вул.К.Маркса, 7/48, код 32418922 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ланжерон і К”, смт.Лиманське Одеської області, вул.Леніна, 58, код 31892908  витрати по сплаті державного мита за апеляційним провадженням в сумі 366 грн. 48 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

                  Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                   С.С. Єжова

Суддя                                                                      К.І. Бойченко

Суддя                                                                      Л.І. Журавльова