Постанова

від 27.05.2008 по справі 14/612

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/612

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 травня 2008 р.                                                                                    № 14/612  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Рогач Л.І. –головуючого,Волковицької Н.О.,Бакуліної С.В.

за участю представників:

позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

відповідача

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет споруне з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)- Соболь О.М., дов. від 29.01.08р.;- не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги  Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія нових технологій "Євро"Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Транс"

на постановуЛуганського апеляційного господарського суду від 21.02.2008 року

у справі№ 14/612 господарського суду Луганської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія нових технологій "Євро"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

проЗакрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Веско",Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі Транс"

стягнення 73265,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія нових технологій "Євро" 73265,76грн. заборгованості, що виникла внаслідок пошкодження вантажу, переданого відповідачу для здійснення перевезення, посилаючись на статті 15, 16, 22, 924 Цивільного кодексу України.

Відповідач не визнав позовні вимоги, вказавши на відсутність його вини у пошкодженні вантажу, яке сталося внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої іншим джерелом підвищеної небезпеки; також відповідач зазначив на відсутність належних та допустимих доказів у підтвердження пошкодження саме того вантажу, відповідальність за збереження якого було покладено на відповідача умовами договору.

Рішенням господарського суду Луганської області від 17.12.2007р. (судді: Лісовицький С.А. –головуючий, Пономаренко Є.Ю., Яресько Б.В.) у задоволенні позову відмовлено; судове рішення вмотивовано недоведеністю позивачем передачі ним відповідачу для перевезення певної кількості товару та розміру заподіяних збитків за невідповідності наданих позивачем доказів приписам статті 33 Господарського процесуального кодексу України (надані товарно-транспортні накладні не підписані водієм перевізника, акт огляду вантажу складено за відсутності представника відповідача та без зазначення кількості пошкодженого та придатного для використання товару).

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 21.02.2008р. (судді: Єжова С.С. - головуючий, Бойченко К.І., Журавльова Л.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі; з відповідача на користь позивача стягнуто збитки у сумі 73295,76грн., державне мито у сумі 732,96грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.; з відповідача на користь позивача стягнуто 366,48грн. витрат по сплаті державного мита за апеляційним провадженням.

Постанову апеляційного господарського суду вмотивовано встановленими додатково поданими в апеляційну інстанцію доказами в підтвердження отримання вантажу водієм-експедитором та, відповідно, заподіяння позивачу збитків, обов'язок відшкодувати які покладається на відповідача. Судом визначено правову природу правовідносин сторін, як таких, що відповідають правовідносинам з транспортного експедирування, та застосовано приписи статей 15, 16, 509, 526, 610, 611, 932, 934 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України.

       Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції відповідач та третя особа без самостійних вимог на предмет  спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі Транс" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять прийняту постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Скарги мотивовано доводами про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, оскільки ним прийнято в якості доказів подані позивачем додаткові докази в порушення статей 33, 38, 101 Господарського процесуального кодексу України; також судом застосовано недіючий нормативний акт (наказ Мінстату та Мінтрансу України № 228/253, що з 31.05.06р. виключений з державного реєстру нормативних актів); судом не застосовано пункт 22 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів  народного споживання за якістю, не досліджено наявність вини відповідача, як підстави застосування до нього цивільно-правової відповідальності.

Позивач не надіслав відзив на касаційну скаргу; сторони  не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2 від 10.01.07р., згідно якого відповідач прийняв на себе зобов'язання доставити ввірений йому позивачем вантаж до місця призначення та видати його вантажоодержувачу, а позивач зобов'язувався сплатити за перевезення вантажу.

Найменування, кількість вантажу, обсяг (маса), пункти завантаження і доставки вантажу, умови і строки перевезення, час завантаження та розвантаження, вартість перевезення визначаються сторонами у заявці на перевезення вантажу; за умовами договору відповідач зобов'язаний забезпечити зберігання вантажу, прийнятого до перевезення, з моменту його прийняття до перевезення і до моменту передачі у пункті призначення.

Сторони у договорі визначили товарно-транспортну накладну як єдиний юридичний документ, який є підставою для обліку товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків при перевезенні вантажу і обліку виконаної роботи.

Судом встановлено, що 24.04.2007р. позивач направив відповідачу заявку № 74-24/04 на перевезення вантажу, у якій зазначив адресу завантаження вантажу, вантажоотримувачів, вантаж, його вагу, дату подачі транспорту, суму фрахту; відповідач прийняв вказану заявку та повідомив позивачу реквізити автомобіля, яким буде здійснюватися перевезення (автомобіль РЕНО АА д/н 95-54 СІ з причепом АА д/н 07-35 ХТ водій Аблязов Ю.В.)

На виконання даного замовлення відповідач уклав договір-заявку з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бі Транс" без дати та номеру на перевезення даного вантажу транспортом за відповідними реквізитами під керуванням водія Аблязова Ю.В.

27.04.07р. на автошляху Київ-Одеса сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля РЕНО АА д/н 95-54 СІ з причепом АА д/н 07-35 ХТ (водій Аблязов Ю.В.) та автомобіля ГАЗ-3307 д/н 162-21 КО; в протоколі огляду місця ДТП від 27.04.07р. відображено знаходження на місці пригоди розбитих та цілих пляшок від винних виробів без зазначення кількості, назв та виробника.

Позивач розпорядився повернути вантаж після ДТП, повідомив відповідача про опечатування  вантажу до прибуття представника страхової компанії та склав з участю страхового агента акт огляду вантажу від 04.05.07р., в якому визначив нестачу 10872 одиниць вантажу; за складеним того ж дня актом повернення товару, суму нестачі визначено в розмірі 73295,76грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський виходив з недоведеності обсягу переданого відповідачу вантажу та розміру заподіяних збитків через неналежність доказів, поданих позивачем –невідповідність товарно-транспортних накладних, за якими здійснювалось перевезення вантажу, Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, та недоліки акту повернення вантажу.

Натомість, скасовуючи судове рішення та задовольняючи позов, апеляційний суд визначив правову природу договору між позивачем та відповідачем як договору транспортного експедирування та застосував до спірних правовідносин правові норми глави 65 Цивільного кодексу України та статті 316 Господарського кодексу України.

Також апеляційний суд визнав встановленим факт одержання вантажу водієм, прийнявши в якості додаткових доказів у справі перші екземпляри накладних, та понесення позивачем збитків у заявленому у позові розмірі, задовольнивши позов на підставі норм Цивільного кодексу України, які визначають наслідки невиконання чи неналежного виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є зміст зобов'язань та наявність підстав для застосування цивільно-правової відповідальності у спірних правовідносинах.

Транспортне експедирування врегульовано главою 65 Цивільного кодексу України; згідно з частиною 1 статті 929 за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що безпосередній зміст зобов'язань експедитора визначається договором, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (стаття 934 Цивільного кодексу України), що регулює правові наслідки порушення зобов'язання та визначає відповідальність за таке порушення; тобто, відповідальність експедитора перед власником вантажу визначається згідно загальних приписів чинного законодавства, що визначають підстави настання цивільно-правової відповідальності.

Статтею 22 Цивільного кодексу України  передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен  відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, для правильного вирішення спору судам належало визначити, в чому полягає невиконання чи неналежне виконання відповідачем зобов'язань, та встановити на підставі належних та допустимих доказів наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вину відповідача.

Заперечуючи проти поданого позову, відповідач посилався на відсутність його вини у заподіянні збитків, що, на його думку, підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи.

Всупереч приписам статей 43 та 105 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не розглянув ці доводи відповідача, встановив такий елемент складу цивільного правопорушення як вину відповідача, не надав правової оцінки доказам, що стосуються даної істотної обставини справи.

Водночас перераховані вище елементи складу цивільного правопорушення не було досліджено також місцевим господарським судом, що свідчить про неповне з'ясування ним істотних обставин справи.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

         Разом з тим постанова апеляційної інстанції та рішення місцевого суду вказаним вимогам не відповідають за вище вказаних підстав.

         З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення місцевого суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

         Під час нового розгляду справи господарським судам слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

          Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги  Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія нових технологій "Євро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Транс" задовольнити частково.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 21.02.2008р. у справі № 14/612 господарського суду Луганської області та рішення господарського суду Луганської області від 17.12.2007р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Головуючий                                                                                          Л.Рогач

Судді:                                                                                                    Н.Волковицька

                                                                                                              С.Бакуліна