Постанова

від 12.03.2008 по справі 31-1-9/314-05-8701

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

31-1-9/314-05-8701

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 12 березня 2008 р.                                                                                    № 31-1-9/314-05-8701  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуУправління житлово-комунального господарства Южненської міської ради    

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2007 року

у справі№31-1-9/314-05-8701 господарського суду Одеської області    

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Восход”

доУправління житлово-комунального господарства Южненської міської ради

простягнення суми,

за участю представників сторін від:

позивача:Гордєєва О.В. –за довіреністю від 10.03.2008р.

відповідача:Денов Г.В. –за довіреністю від 14.12.2007р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.10.2007р. (суддя Лєсогоров В.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2007р. (судді Жеков В.І. –головуючий, Картере В.І, Пироговський В.Т.),  позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 119070грн. боргу, 1190,70грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.07.2003р. між ТОВ “Восход” та Управлінням житлово-комунального господарства Южненської міської ради укладено договір №47-РС на виконання підрядних робіт.

За умовами п.2.1 договору замовник доручає, а підрядник приймає до виконання роботи по будівництву бювету питної води в м. Южному.  Пунктом  2.2 договору передбачено, що будівництво бювету розділяється на 3 етапи: 1 -загальнобудівна частина, 2 - закупівля та монтаж обладнання, 3 - пусконалагоджувальні роботи.  Відповідно до п.2.5 договору приблизна вартість робіт складає 492560грн., вартість 1-го етапу —226664грн., 2 - уточнюється по договірній ціні, 3 - уточнюється по договірній ціні.  

При цьому судами встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем, що підтверджується актами №1 за липень 2003 року на суму 112882,80грн., №2 за серпень 2003 року на суму 80092,80грн., та актом №3, вартість робіт за яким з урахуванням висновку експерта №14037 складає 119070грн.

Акти виконаних робіт №1 та №2 були прийняті та оплачені відповідачем згідно  випискам по рахунку позивача, які завірені банком. Однак, вартість робіт за актом №3 відповідачем не оплачена.

10.06.2005р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію №2 за вих. № 10/06-02 про прийняття та оплату виконаних робіт, зазначених в акті № 3, з проханням погасити утворену заборгованість у сумі 133332 грн.

24.09.2007р. за вих. №24/09-1 ТОВ “Восход” на адресу Управління направлено вимогу про виплату боргу в скоригованій відповідно до висновку експертизи №14037 сумі 119070грн.  Вказана вимога позивача щодо оплати виконаних робіт залишилася без виконання.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Права та обов'язки, які виникли між позивачем та відповідачем на підставі договору від 16.07.2003р. продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України, тому до спірних правовідносин суди правомірно застосували положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду укладається на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті, і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (частина 4 статті).

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що акт №3 в розумінні наведеної правової норми є належним доказом і не підлягає відхиленню  в зв'язку з його непідписанням відповідачем, оскільки ґрунтується на висновку експерта №14037, щодо якого відповідач заперечень не висував. При цьому відповідач, у порушення ст.33 ГПК України, не надав будь-яких доказів того, що ним вчинялися дії щодо прийняття робіт, а також не зазначено мотивів відмови від підписання акту №3 приймання-здачі робіт, виконаних позивачем.

З огляду на викладене і, зокрема, на доведеність факту виконання позивачем зобов'язання щодо виконання передбачених договором робіт, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

За змістом статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція переглядає у касаційному порядку судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Також колегія зазначає, що термін, з якого розпочався перебіг позовної давності для судового захисту порушеного права щодо даних правовідносин, судами правомірно визначено з урахуванням приписів ст.ст.253, 261 Цивільного кодексу України та претензії №2 за вих. №10/06-02 від 10.06.2005р. Посилання в касаційній скарзі на акт від 22.10.2007р. виконаних робіт за серпень 2003р., як на доказ пропуску строку позовної давності, є помилковим, оскільки, як встановили суди,  вказаний акт від 22.10.2007р. було надіслано відповідачу у зв'язку з корегуванням вартості виконаних робіт  відповідно до  висновку експертизи.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

За таких обставин, переглянута у справі постанова апеляційного господарського суду відповідає приписам  чинного  законодавства,  а  доводи касаційної скарги  визнаються  непереконливими.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2007р. у справі  №31-1-9/314-05-8701 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий суддя                                                                      Д.Кривда

           Судді                                                                                         Г.Жаботина

      А.Уліцький