Постанова

від 23.03.2011 по справі 16/243-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 березня 2011 р.                                                                                    

№ 16/243-10  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Мирошниченка С.В.

суддів

Барицької Т.Л.

Губенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Престо-Мар"

на рішення

від

та на постанову

від

господарського суду Дніпропетровської області

24.11.2010

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

25.01.2011

у справі

господарського суду

№ 16/243-10

Дніпропетровської області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Престо-Мар"

до

Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Кіровського відділення Дніпропетровської обласної філії АКБ  "Укрсоцбанк"

про

визнання недійсним генерального договору від 18.09.2008 № 085/111-8 про надання кредитних послуг

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача

повідомлений, але не з'явився;

- відповідача

повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

29.09.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "Престо-Мар" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Кіровського відділення Дніпропетровської обласної філії АКБ  "Укрсоцбанк" про визнання недійсним генерального договору № 085/111-8 про надання кредитних послуг від 18.09.2008.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2010 у справі № 16/243-10 (суддя Загинайко Т.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 (колегія суддів у складі: Виноградник О.М. –головуючий суддя, судді Лисенко О.М., Стрелець Т.Г.), відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Престо-Мар" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2010 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 у справі № 16/243-10.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного позову є вимога позивача визнати недійсним генеральний договір № 085/111-8 про надання кредитних послуг від 18.09.2008. Підставою даного позову є те, що кредитний договір всупереч вимогам чинного законодавства України укладений в іноземній валюті; генеральний договір не містить істотної умови  –суми договору, так як її визначено  у іноземній валюті; відповідач не має  індивідуальної ліцензії НБУ щодо права надання кредитів у іноземній валюті; положення договору щодо нарахування  відсотків вводять "позичальника" в оману.  

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України (ст.215 ЦК України).          

          Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий та апеляційний господарські суди, керуючись, зокрема, приписами статей 23, 192, 229, 533, 627, 1054 ЦК України, статті 198 ГК України, статей 32, 44 Закону України "Про Національний банк України", статей 2, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 1, 4, 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та статей 1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", на підставі оцінки поданих сторонами доказів, повно і всебічно дослідивши умови генерального договору № 085/111-8 про надання кредитних послуг від 18.09.2008, встановивши, що 18.09.2008 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до генерального договору відповідно до якої відповідач зобов’язався надати позивачу грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до основних положень генерального договору, у формі відновлювальної кредитної лінії окремими частинами "траншами"; надання кредиту здійснюється в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 615 000 доларів США зі сплатою 15,0% річних в доларах США та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги, що містяться в додатку № 1 до генерального договору; генеральний договір № 085/111-8 про надання кредитних послуг від 18.09.2008 та додатки до нього підписані сторонами без будь-яких зауважень з боку позивача щодо умов договору –суми кредитних коштів, відсоткових ставок за кредитом, дати повернення кредиту та завірені печатками обох сторін; та встановивши, що у відповідача наявні ліцензія Національного банку України № 5 від 29.12.2001 та письмовий дозвіл Національного банку України № 5-1 від 29.12.2001 на здійснення операції з валютними цінностями; дійшли правомірного висновку стосовно того, що позивачем не доведено підстав для визнання в судовому порядку, на підставі ст. 203 ЦК України, недійсним генерального договору № 085/111-8 про надання кредитних послуг від 18.09.2008.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Престо-Мар", викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Престо-Мар" залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2010 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 у справі № 16/243-10 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                          С.В. МИРОШНИЧЕНКО

Судді                                                                          Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                                         Н.М. ГУБЕНКО