Рішення

від 14.03.2008 по справі 47/42-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

47/42-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2008 р.                                                            Справа № 47/42-08

вх. № 967/5-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В. 

при секретарі судового засідання Малахова О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Нестерук Ю.С., директор;  відповідача - Полетаєва Т.Ю. за довіреністю від 20.02.2008р.; 3-ї особи Полетаєва Т.Ю. за довіреністю  від 20.02.2008р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна правнича агенція", м. Харків  

до  Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі Філії " Харківське центральне відділення Промінвестбанку в м. Харкові", м. Харків;

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - філія"Орджонікідзевське відділення Промінвестбанку в м. Харкові"

про стягнення 663042,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Харківське Центральне відділення Промінвестбанку", в особі філії "Орджонікідзевське відділення Промінвестбанку в м. Харкові" на користь позивача 663042,16 грн. Крім того, позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.

Позивач 12.02.2008р. надав через канцелярію суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Харківське Центральне відділення Промінвестбанку" на користь позивача 663042,16грн.; судові витрати покласти на відповідача; залучити до участі у справі в якості 3-ої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача філію "Орджонікідзевське відділення Промінвестбанку в м. Харкові".

Надані уточнення були прийняті судом та продовжено розгляд справи з урахуванням цих змін.

У судовому засіданні призначеному на 03.03.2008р. в порядку ст. 77 ГПК України були оголошені перерви до 11.03.2008р.о 11:00год та 14.03.2008р. о 14:00год.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, а третя особа – пояснення по позову, в яких вони заперечують проти позову, спростовуючи доводи позову з посиланням на недоведеність позивачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Одночасно відповідач та третя особа надали суду докази перетворення філії "Харківське Центральне відділення Промінвестбанку" у філію "Відділення Промінвестбанку в м. Харків" та перетворення філії "Орджонікідзевське відділення Промінвестбанку в м. Харків" шляхом приєднання до філії "Комінтернівське відділення Промінвестбанку в м. Харків".

У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи, викладені в позовній заяві й просили заявлений позов задовольнити. Представники відповідача та третьої особи, в свою чергу, підтримали надані письмові заперечення проти позову та просили у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд встановив, що між позивачем та відповідачем 29.11.2006 р. було укладено договори доручення №У-07/4713, №У-07/4714 та №У-07/4715.

Пунктом 1.1. договору доручення №У-07/4713 від 29.11.2006 р. позивач зобов'язався здійснити на користь відповідача стягнення з ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», що виступав майновим поручителем за договором майнового поручительства №13 від 19.04.2004 р. за зобов'язаннями, що випливають з кредитного договору №6 від 19.03.2004 р., укладеного між відповідачем та ТОВ "Трактор", заборгованості перед відповідачем у розмірі наданих згідно кредитного договору № 6 від 19.03.2004 р. кредитів, відсотків за користування кредитом, комісійної винагороди за користування кредитом, відсотків за неправомірне користування кредитом у розмірі 1471868,46 грн. шляхом звернення стягнення на майно ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", переданого в заставу відповідачу на підставі договору майнового поручительства №13 від 19.04.2004 р.

Пунктом 1.1. договору доручення №У-07/4714 від 29.11.2006 р. позивач зобов'язався здійснити на користь відповідача стягнення з ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" заборгованості перед відповідачем у розмірі передбачених кредитним договором про відкриття кредитної лінії №11 від 31.03.2004 р. відсотків за користування кредитами, комісійної винагороди за користування кредитом, відсотків за неправомірне користування кредитом у розмірі 486506,20 грн. шляхом звернення стягнення на майно ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", переданого в заставу відповідачу на підставі договору застави №20-1 товарів в обороті (переробці) від 19.04.2004 р. та договору про заставу №20-2 від 19.04.2004 р.

Пунктом 1.1. договору доручення №У-07/4715 від 29.11.2006 р. позивач зобов'язався здійснити на користь відповідача стягнення з ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", що виступає майновим поручителем за договором застави товарів в обороті № 44 від 22.06.2004 р. та договором майнового поручительства №45 від 22.06.2004 р. за зобов'язаннями, що випливають з кредитного договору №23 від 22.06.2004 р., укладеного між відповідачем та ТОВ "ТДТ", заборгованості перед відповідачем у розмірі наданих згідно кредитного договору №23 від 22.06.2004р. кредитів, відсотків за користування кредитом, комісійної винагороди за користування кредитом, відсотків за неправомірне користування кредитом у розмірі 1843342,32 грн. шляхом звернення стягнення на майно ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», переданого в заставу відповідачу на підставі договору застави товарів в обороті №44 від 22.06.2004 р. та договору майнового поручительства №45 від 22.06.2004 р.

Судом встановлено, що пунктами 3.1. договорів доручення №У-07/4713, №У-07/4714 та №У-07/4715 від 29.11.2006 р. передбачена сплата відповідачем позивачу плати за виконання обов'язків за названими договорами, зокрема: за договором доручення № У-07/4713 від 29.11.2006 р. – відповідач зобов'язався сплатити позивачу плату у розмірі 30% від розміру передбачених кредитним договором № 6 від 19.03.2004 р. кредитів, відсотків за користування кредитами, комісійної винагороди за користування кредитом, відсотків за неправомірне користування кредитом у розмірі 1471868,46 грн., що становить 441560,54 грн. (у тому числі ПДВ 20%); за договором доручення № У-07/4714 від 29.11.2006 р. – відповідач зобов'язався сплатити позивачу плату у розмірі 30% від розміру передбачених кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 11 від 31.03.2004 р. відсотків за користування кредитами, комісійної винагороди за користування кредитом, відсотків за неправомірне користування кредитом у розмірі 486506,20 грн., що становить 145951,86 грн. (у тому числі ПДВ 20%); за договором доручення № У-07/4715 від 29.11.2006 р. – відповідач зобов'язався сплатити позивачу плату у розмірі 30% від розміру передбачених кредитним договором №23 від 22.06.2004 р. кредитів, відсотків за користування кредитами, комісійної винагороди за користування кредитом, відсотків за неправомірне користування кредитом у розмірі 1843342,32 грн., що становить 553002,70 грн. (у тому числі ПДВ 20%).

Дослідивши аргументацію поданого позову та матеріали, додані до нього, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню з наведених нижче підстав.

Судом встановлено, що відповідач на виконання п. 2.2. зазначених договорів доручення надав позивачеві довіреності №4596 та №4597 від 05.12.2006 р., №4607 від 06.12.2006 р. та листом №10 від 19.01.2007 р. документи, що були підставою виникнення заборгованості перед відповідачем. 06.12.2006 р. відповідач здійснив авансовий платіж позивачу у розмірі 380171,70 грн. відповідно до п. 3.2.1. договорів доручення №У-07/4713, №У-07/4714 та №У-07/4715 від 29.11.2006 р., що сторонами не заперечується. Суд встановив також, що позивач здійснив в інтересах відповідача дії по стягненню заборгованості з ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе". Про здійснені заходи, а також про хід виконання доручення позивач повідомляв відповідача листами № 1.06.50 від 18.12.2006 р., № 1.06.51 від 18.12.2006 р., № 1.06.52 від 18.12.2006 р., № 1.06.53 від 22.12.2006 р., № 1.06.54 від 22.12.2006 р., № 1.06.57 від 28.12.2006 р., № 1.07.003/1 від 19.01.2007 р., № 1.07.007 від 22.01.2007 р., № 1.07.010 від 25.01.2007 р., № 1.07.012/1 від 05.02.2007 р., № 1.07.016 від 19.02.2007 р., № 1.07.017 від 19.02.2007 р., № 1.07.025 від 02.04.2007 р., № 1.07.026 від 03.04.2007 р., № 1.07.027 від 04.04.2007 р., № 1.07.028 від 04.04.2007 р., № 1.07.029 від 04.04.2007 р., № 1.07.030 від 04.04.2007 р., № 1.07.031 від 24.04.2007р., копії яких перебувають у матеріалах справи та були досліджені судом.

Судом також встановлено, що пунктами 3.3. договорів доручення № У-07/4713, № У-07/4714 та № У-07/4715 від 29.11.2006 р. передбачена сплата відповідачем позивачу плати у зазначених вище розмірах по кожному з договорів доручення у разі укладення між відповідачем та ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" мирової угоди щодо заборгованості, стягнення якої є предметом договорів доручення, або будь-якої іншої угоди про порядок погашення (відстрочення, розстрочення, заміну  зобов'язання тощо) заборгованості, стягнення якої є предметом договорів доручення, на будь-якій стадії виконавчого провадження, або у разі припинення відповідачем виконання доручення за договорами доручення з інших підстав.

Надаючи оцінку зазначеному положенню договорів доручення № У-07/4713, № У-07/4714 та № У-07/4715 від 29.11.2006 р. суд доходить висновку, що даним положенням сторонами договору було унормовано всі правові ситуації, що виникають із застосування будь-якого процедурного механізму врегулювання спірних боргових правовідносин між відповідачем і ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе". Як вбачається зі змісту зазначеного положення договорів доручення, сторони договору погодилися вважати достатньою умовою виплати винагороди позивачу факт укладення будь-якої угоди між відповідачем і ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", спрямованої на припинення неналежного виконання ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" обов'язків майнового поручителя, що забезпечив своїм майном кредити, надані відповідачем особам, зазначеним у відповідних договорах доручення. Суд вважає, що викладений у такій редакції пункт 3.3. договорів доручення свідчить про згоду сторін відносно можливості укладення угоди відповідача з ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" у невизначено широкому переліку правових форм врегулювання спірних правовідносин сторонами спору, оскільки цитована норма договору містить згадки і про мирову угоду, якою може бути як мирова угода, що укладається на будь-якій стадії у справах позовного провадження, так і мирова угода, що укладається у справах про банкрутство, які можуть містити, окрім інших, положення про часткове прощення заборгованості, так і про будь-яку іншу угоду про порядок і спосіб погашення заборгованості, як то: відстрочення виплати заборгованості, розстрочення виплати заборгованості, заміну  зобов'язання тощо. Вказівка на відкритий характер переліку можливих форм угод про врегулювання відносин заборгованості між відповідачем і ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", укладення будь-якої з яких сторони домовилися вважати достатньою підставою розцінювати виконання зобов'язань позивача належним, дає підстави суду вважати її такою, що повністю відповідає принципам диспозитивності і свободи волі сторін цивільно-правових відносин і належною підставою для вимог позивача.

Після вивчення матеріалів справи і заслуховування доводів сторін суд погоджується із доводами позивача відносно того, що внаслідок здійснення позивачем комплексу заходів по захисту інтересів відповідача останнім було врегульовано спірні питання боргових правовідносин із ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" й укладено угоду із ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" про розмір і порядок погашення заборгованості, стягнення якої було предметом вчинення дій за вказаними договорами доручення №У-07/4713, №У-07/4714 та №У-07/4715 від 29.11.2006 р.

Суд вважає, що висновок про досягнення згоди між відповідачем і ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" щодо врегулювання спірних питань боргових правовідносин й укладення в тій чи іншій формі із ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" угоди про розмір і порядок погашення заборгованості, що є предметом вчинення дій за договорами доручення №У-07/4713, №У-07/4714 та №У-07/4715 від 29.11.2006р., підтверджується наступними дослідженими судом доказами.

Листом № 42 від 11.05.2007 р. відповідач повідомив позивача про те, що "...в результаті домовленості ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" погасив перед Промінвестбанком заборгованість по: ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" – 486506,20 грн. по кредитній угоді № 11 від 31.03.2004 р.; ТОВ "Трактор" – 112868,46 грн. по кредитній угоді № 6 від 22.06.2004 р.; ТОВ "ТДТ" – 261089,04 грн. по кредитній угоді № 26 від 22.06.2004 р.; ТОВ "Торговий дім "ХТЗ" – 347539,39 грн. по кредитній угоді від 02.06.2004 р.". Цим листом позивач однозначно був повідомлений про досягнення між відповідачем і ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" домовленості про погашення боргових зобов'язань і про здійснені на виконання цих домовленостей розрахунки за всіма кредитними угодами, стягнення заборгованості за якими є предметом договорів доручення № У-07/4713, № У-07/4714 та № У-07/4715 від 29.11.2006 р.

Суд погоджується з доводами позивача щодо того, що факт погашення заборгованості за одними кредитними договорами повністю, а за іншими – лише частково, свідчить про те, що погашення заборгованості здійснювалося в межах відомих відповідачу певних порядку і правил, про зміст яких позивач, як вбачається із матеріалів справи, не повідомлявся.

Листом № 62 від 05.06.2007 р. відповідач повідомив позивача про те, що "... ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" погасив перед Промінвестбанком заборгованість по: ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" – 486506,20 грн. по кредитній угоді №11 від 31.03.2004 р.; ТОВ "Трактор" – 112868,46 грн. по кредитній угоді №6 від 19.03.2004 р.; ТОВ "ТДТ" – 261089,04 грн. по кредитній угоді №23 від 22.06.2004 р.; ТОВ "Торговий дім ХТЗ" – 347539,39 грн. по кредитній угоді №19 від 02.06.2004 р." і те, що "... погашена заборгованість, що є предметом вчинення дій ТОВ «Муніципальна правнича агенція" згідно договорів доручення: договір доручення У-07/4714 по ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" – закрито у повному обсязі; договір доручення У-07/4713 по ТОВ "Трактор" – частково, на вищевказану суму; договір доручення У-07/4715 по ТОВ "ТДТ" – частково, на вищевказану суму».

Суд вважає, що цим листом відповідача № 62 від 05.06.2007 р. підтверджується твердження позивача відносно існування угоди відповідача з ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" щодо погашення боргових зобов'язань за цілою низкою кредитних угод, як тих, стягнення заборгованості за якими було предметом договорів доручення №У-07/4713, №У-07/4714 та №У-07/4715 від 29.11.2006 р., так і тих, стягнення заборгованості за якими позивачу відповідачем не доручалося, оскільки, як вбачається з матеріалів справи і пояснень сторін, договір доручення на вчинення дій по стягненню заборгованості з ТОВ "Торговий дім ХТЗ" по кредитній угоді №19 від 02.06.2004 р. між відповідачем і позивачем не укладався.

Також суд встановив, що відповідач з певного часу обмежує позивача в можливостях здійснення заходів примусового стягнення заборгованості з ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» на користь відповідача. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи і пояснень сторін, відповідач залишив без відповіді звернення позивача (листи № 1.07.032 від 03.05.2007 р., № 1.07.035 від 22.05.2007 р. та № 1.07.036 від 31.05.2007 р.) щодо подання апеляційної та касаційної скарг на рішення господарського суду Харківської області від 19.04.2007 р. по справі № 46/614-06, що фактично унеможливило вжиття подальших заходів по скасуванню зазначеного рішення господарського суду, прийнятого на користь ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" і продовження примусового стягнення за даним виконавчим документом.

Суд погоджується з доводами позивача щодо того, що оскільки метою діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта є отримання прибутку, ігнорування відповідачем прохань позивача здійснити передбачені договором дії по забезпеченню процедурної можливості скасування невигідного для відповідача судового рішення без будь-яких пояснень є свідченням відсутності інтересу відповідача у примусовому стягненні заборгованості з ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" у загальному порядку, а відтак – свідченням наявності угоди між ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" щодо порядку і способу погашення чи врегулювання боргових зобов'язань останнього іншим чином.

Суд дослідив позицію сторін відносно листів позивача № 1.07.032 від 03.05.2007р., № 1.07.034 від 16.05.2007р., № 1.07.035р. від 22.05.2007 р., № 1.07.036 від 31.05.2007 р., № 1.07.037 від 05.06.2007р., № 1.07.038 від 11.06.2007 р. та № 1.07.040 від 24.07.2007 р., які відповідач залишив без будь-якої відповіді, і дійшов висновку про наявність в бездіяльності відповідача ознак ухилення від належного виконання договірних зобов'язань перед позивачем.

Окрім цього, судом вивчено зміст і надано оцінку заяві відповідача №163 від 23.05.2007 р. про повернення виконавчого документа без виконання стягувачу в порядку пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" і закінчення виконавчого провадження. Дана заява була направлена відповідачем до підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Харківські області, з проханням повернути без виконання виконавчий напис нотаріуса № 2-613 від 30.03.2005 р., стягнення за яким було предметом одного зі спірних договорів доручення.

Розуміючи правові наслідки повернення виконавчого документу, за яким стягнення було проведено лише частково, подаючи згадану заяву відповідач не вважав свої інтереси порушеними припиненням будь-яких подальших дій по примусовому стягненню заборгованості з боржника за виконавчим написом №2-613 від 30.03.2005 р. і повною неможливістю пред'явити цей виконавчий документ до виконання в подальшому, що оцінюється судом як свідчення врегульованості спірних питань погашення заборгованості між відповідачем та ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе".

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач 20.06.2007 р. здійснив остаточний розрахунок з позивачем за виконання останнім зобов'язань за договором доручення №У-07/4714 від 29.11.2006 р., згідно якого підлягала стягненню заборгованість ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» в сумі 3167014,54 грн. Розрахунок було здійснено в повному обсязі, незважаючи на те, що зазначена сума фактично з боржника стягнута не була і відповідачу в межах виконавчого провадження по примусовому стягненню заборгованості через рахунки органів виконавчої служби чи позивача не перераховувалася.

З огляду на наведене суд вважає, що відповідач, довільно тлумачачи зміст існуючих із ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" домовленостей і ухиляючись від повідомлення про їх зміст позивача, в порушення наведених вище положень п. 3.1. та 3.3. договорів доручення №У-07/4713, №У-07/4714 та №У-07/4715 від 29.11.2006 р., якими передбачена виплата позивачу плати у разі укладення між відповідачем та ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" будь-якої угоди про порядок погашення (відстрочення, розстрочення, заміну зобов'язання тощо) заборгованості, стягнення якої є предметом даних договорів доручення, уникав остаточного розрахунку за згаданими договорами доручення.

Суд доходить до висновку, що наведені вище докази свідчать про те, що між відповідачем і ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" на час розгляду справи існує і виконується укладена в тій чи іншій формі угода про порядок і спосіб погашення заборгованості ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" перед відповідачем, про зміст якої відповідач навмисно не повідомляє позивачу з метою уникнення зобов'язань по виплаті винагороди позивачу за договорами доручення.

Аргументацію представників відповідача відносно відсутності укладеної в письмовій формі мирової угоди або ж іншої угоди про порядок погашення заборгованості між відповідачем і ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" суд не вважає такою, що спирається на положення законодавства щодо форми укладення угод цивільно-правового характеру і не приймає до уваги з огляду на викладене нижче.

Пунктами 3.3. вказаних договорів доручення певної форми угоди про порядок погашення (відстрочення, розстрочення, заміну зобов'язання тощо) заборгованості позивачем та відповідачем, у разі укладення якої настає обов'язок відповідача сплатити винагороду позивачу, встановлено не було. Відтак суд вважає, що в даному випадку має застосовуватися загальна норма права, коли відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України укладення угод допускається як у формі єдиного документа, так і у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами.

Саме про укладення угоди про порядок погашення заборгованості між відповідачем та ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" шляхом обміну листами повідомив позивача сам відповідач листом №42 від 11.05.2007 р., де зазначається про надсилання відповідних листів ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С Орджонікідзе".

За таких обставин посилання відповідача на необхідність укладення додаткової угоди про порядок погашення (відстрочення, розстрочення, заміну зобов'язання тощо) заборгованості до кредитних договорів із ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" у вигляді окремого документу як обов'язкової умови задоволення позовних вимог не приймається судом, оскільки спростовується викладеними вище приписами законодавства України. Звідси незалежно від того, в якій саме формі була укладена угода про порядок погашення (відстрочення, розстрочення, заміну зобов'язання тощо) заборгованості й на якій саме стадії виконання вона перебуває, суд вважає, що ухилення відповідача від належного виконання своїх обов'язків, встановлених пунктами 3.3. договорів доручення №У-07/4713, №У-07/4714 та №У-07/4715 від 29.11.2006р. є прямим порушенням прав і охоронюваних законом інтересів позивача. За таких обставин доводи відповідача та третьої особи, викладені у відзиві відповідача на позовну заяву та у поясненнях третьої особи, що вимоги позивача не підлягають задоволенню через нібито відсутність мирової угоди або будь-якої іншої угоди про порядок погашення заборгованості, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зазначеними вище дослідженими доказами по справі та приписами чинного законодавства України.

Також суд вважає неналежними доказами щодо предмету спору у даній справі посилання третьої особи на існування на час розгляду даної справи заборгованості ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" перед відповідачем за кредитними договорами, що є предметом вчинення дій позивача за договорами доручення, оскільки наявність такої заборгованості не спростовує укладення угоди про порядок і спосіб погашення (відстрочення, розстрочення, заміну зобов'язання тощо) заборгованості боржника.

Доводи представника третьої особи щодо порушення ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2007 р. провадження у справі про банкрутство ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» та введення мораторію на задоволення вимог його кредиторів, через що позивач начебто не міг виконувати свої зобов'язання за вказаними вище договорами доручення, не приймаються судом до уваги, оскільки вони не підтверджені належними доказами. Також суд вважає за необхідне зазначити окремо, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється на стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Разом з тим суд відмічає, що відповідно до ст. 64 Закону України "Про виконавче провадження" у разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника - юридичної особи державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження, крім виконання провадження по зверненню стягнення на заставлене майно.

За таких обставин суд дійшов висновку, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" не поширюється на погашення забезпечених заставою вимог відповідача до боржника та не перешкоджає зверненню стягнення на його заставлене майна.

Правильність такого висновку суду підтверджується, окрім іншого, чинною на час винесення даного рішення ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2006 р. по справі № Б-39/41-05 про банкрутство ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", якою державному виконавцю було надано роз'яснення про законність і можливість звернення стягнення на заставлене майно ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" під час дії мораторію на задоволення вимог його кредиторів. Викладене спростовує доводи представника третьої особи про наявність перешкод у виконанні позивачем своїх зобов'язань за укладеними із відповідачем договорами доручення.

Твердження відповідача та третьої особи щодо невірного визначення позивачем відповідача по справі спростовуються приписами ч. 4 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу, оскільки договори доручення, що є підставою позову, укладалися відповідачем в особі відособленого підрозділу – філії "Харківське Центральне відділення Промінвестбанку". Суд вважає, що позивач вірно визначив третьою особою підрозділ відповідача - філію "Орджонікідзевське відділення Промінвестбанку в м. Харків", оскільки відповідно до положень ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть бути залучені до участі у справі на стороні позивача або відповідача, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Зважаючи на те, що рішення господарського суду по даній справі може вплинути на права та обов'язки третьої особи щодо позивача, то суд й залучив її до участі у справі.

Суд вважає, що укладення між відповідачем та ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" угоди про порядок погашення заборгованості, що є предметом вчинення дій позивачем згідно договорів доручення № У-07/4713, № У-07/4714 та № У-07/4715 від 29.11.2006 р., покладає на відповідача обов'язок по сплаті плати за виконання обов'язків позивачем за вказаними договорами (п. 3.3. договорів доручення). Оскільки умовами договорів доручення № У-07/4713 та № У-07/4715 від 29.11.2006 р. термін виплати плати позивачу не встановлений, то листом № 1.07.041 від 26.09.2007 р. позивач звернувся в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України до відповідача з вимогою сплатити плату за виконання обов'язків позивача протягом 7-ми днів з моменту отримання вказаної вимоги. Вказана вимога була отримана відповідачем 02.10.07, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, долучені до матеріалів справи.

За таких обставин до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає плата за виконання обов'язків за договором доручення № У-07/4713 від 29.11.2006 р. – 294373,69 грн. та плата за виконання обов'язків за договором доручення № У-07/4715 від 29.11.2006 р. – 368668,47 грн., разом підлягає до стягнення – 663042,16 грн.

Оскільки відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а згідно ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, в той час як згідно ч. 1 ст. 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом, а також спираючись на висновки, яких суд дійшов за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 6630,42грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 1000, 1002 Цивільного кодексу України,  статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) (01001, місто Київ, провулок Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Харків" (61003, м. Харків, майдан Рози Люксембург, 10, код ЄДРПОУ 09351451) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна правнича агенція" (61003, місто Харків, майдан Конституції, 12, 3 поверх, код ЄДРПОУ 33674955) 663042,16 грн. боргу, 6630,42 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 14.03.2008р.

Суддя                                                                                            Светлічний Ю.В.