Рішення

від 05.04.2011 по справі 34/41

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/41

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.04.11 р.                                                                                 Справа № 34/41                               

Суддя господарського суду Донецької області  Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „САББІА ГРУП”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Приватного підприємства „АСТОН”, м. Слов'янськ   

про стягнення  64546,86грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Лущик О.А. (за довіренісю)

від відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю „САББІА ГРУП”,                      м. Дніпропетровськ  до Приватного підприємства „АСТОН”, м. Слов'янськ  про стягнення  суми основного боргу у розмірі 60000,00грн., пені в сумі 542,46грн., 3% річних в сумі 2784,00грн. та інфляційних витрат в сумі 1220,40грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору поставки №17/02/10 від 17.02.2010р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі  60000,00грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.03.2011р. (вхід. №02-62/4294), яке було отримано відповідачем 12.03.2011р. Тобто відповідач належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, однак своїм правом на участь у судовому засіданні відповідач не скористався, свого представника у судове засідання не направив.

Відтак відповідно  до  положень  ст.75  Господарського  процесуального  кодексу  України, справу  розглянуто  за  наявними  в  ній  матеріалами.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „САББІА ГРУП” (Постачальник) та Приватним підприємством „АСТОН” (Покупець) 17 лютого 2010р. укладено договір поставки №17/02/10, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та  оплатити товар на умовах, погоджених в договорі.

Відповідно до п. 2.1. договору Специфікація визначає наступні умови поставки товару: період поставки товару, найменування асортимент, кількість, ціна товару, якісні характеристики, базис поставки, дата поставки товару, дата переходу права власності на товар, реквізити вантажовідправника, реквізити вантажоодержувачів. Додатково Специфікація може містити відмінні від умов договору строки поставки та оплати товару.

Кожна Специфікація є окремою самостійною угодою, укладеною в рамках договору. Всі специфікації прирівнюються к додаткам та складають невід'ємну частину договору.               (п. 2.2. договору).

Згідно із п. 3.1. та 4.1. договору товар та його кількість визначається в Специфікаціях із зазначенням асортименту та марок.

За приписами п. 6.1. договору ціна на товар підлягає обов'язковому перегляду кожний період поставки зазначається в специфікації. Ціна на товар, зазначена в специфікаціях дійсна виключно з моменту з моменту укладання специфікацій до останнього дня строку, зазначеного в ній. Після закінчення цього строку Покупець втрачає право вимагати поставки товару, а Постачальник звільняється від виконання зобов'язання до укладання специфікації на новий строк. (п. 6.2. договору.)

Пунктом 8.1.та 10.1 договору встановлено, що умови оплати товару та строк його поставки визначаються в специфікаціях.

За порушення строків оплати Покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 18.1. договір вступає в силу з моменту його укладання та діє до 31 грудня 2010р.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору між тими ж сторонами було підписано Специфікацію №1 від 17.02.2010р.

Відповідно до п. 1. специфікації період поставки: січень-грудень 2010року. За приписами п. 2 специфікації товар, який поставляється є пісок для будівельних робіт ДСТУ Б В.2.7-32—95 (зміст вологи не більше 2%) у кількості 200т., за ціною без ПДВ за одну тону у розмірі 120,84грн., загальна вартість партії 290016,00грн., у т.ч. ПДВ 48336,00грн.

Згідно із п. 6.1. специфікації Покупець зобов'язаний оплатити товар у розмірі 100% протягом 30 днів з дня поставки товару. За приписами п. 6.2. Покупець 100% попередньо сплачує Постачальнику вартість транспортних витрат за розцінками Укрзалізниці на момент оформлення перевізних документів. Вартість транспортних витрат буде зазначатися Постачальником в рахунку для оплати товару окремим рядком або в окремому рахунку, який направляється  Постачальником Покупцю (п. 7.2. договору).

Пунктом 10.1, 10.2. встановлено, що вантажоодержувачем є ТОВ „Донкомплектбуд”, власником вантажу є ПП „АСТОН” (4 графа залізничної накладної).

Специфікація вступає в силу з моменту укладання та діє до 30 грудня 2010р. Специфікація є невід'ємною частиною договору. Дана специфікація підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств.

На виконання умов договору позивач було поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними, а саме видатковою накладною №87 від 20.02.2010р. на суму 12067,13грн., №106 від 27.02.2010р. на суму 12076,13грн., №161 від 06.03.2010р. на суму 12076,13грн., №158 від 13.03.2010р. на суму 12366,12грн., №201 від 21.03.2010р. на суму 12366,12грн., №279 від 01.04.2010р. на суму 12076,13грн. №392 від 01.05.2010р. на суму 24442,25грн., №446 від 08.05.2010р. на суму 12076,13грн., №767 від 26.06.2010р. на суму 14130,00грн., №309 від 10.04.2010р. на суму 12221,12грн. Всього на загальну суму 135906,26грн., з яких 74130,00грн. – вартість за товар, 61776,26грн. – залізничний тариф. Кожна видаткова накладна підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

Здійснення поставки вантажу також підтверджується залізничними квитанціями про приймання вантажу №46498446 від 20.02.2010р., №46498479 від 27.02.2010р., №46498501 від 06.03.2010р., №46498550 від 13.03.2010р., №46498571 від 21.03.2010р., №46498613 від 01.04.2010р., №46498655 від 10.04.2010р., №46498773 та №46498774 від 01.05.2010р.,                    №46498840 від 08.05.2010р., №46500843 від 26.06.2010р.  

Крім того факт здійснення господарської операції щодо поставки товару підтверджується наданими до матеріалів справи податковими накладними.

Для оплати поставленого товару позивачем були виставлені рахунки: №112 від 20.02.2010р. на суму 12076,13грн., №135 від 27.02.2010р. на суму 12076,13грн., №208 від 06.03.2010р. на суму 12076,13грн., №203 від 13.03.2010р. на суму 12366,12грн., №259 від 21.03.2010р. на суму 12366,13грн., №341 від 01.04.2010р. на суму 12076,13грн., №463 від 01.05.2010р. на суму 24442,25грн., №515 від 08.05.2010р. на суму 12076,13грн., №849 від 26.06.2010р. на суму 14130,00грн., №299 від 06.04.2010р. на суму 12221,12грн. Окремим рядком в даних рахунках зазначено залізничний тариф, який за всіма рахунками складає 61776,26грн.

Оплату залізничного тарифу відповідач здійснив у повному обсязі в сумі 61776,26грн., що підтверджується банківськими виписками про надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Також відповідач здійснив часткову оплату товару у розмірі 14130,00грн., що підтверджується банківською випискою про надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на вказану суму від 04.08.2010р.

У зв'язку із неповною оплатою отриманого товару позивач звернувся до відповідача листом №16/09/10 від 16.09.2010р. та листом №20/10/10 від 20.10.2010р. з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 60000,00грн.  

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім  утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 60000,00грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11  Цивільного  кодексу  України підставами  виникнення  цивільних  прав  та обов'язків  є зокрема  договори  та  інші  правочини.

Стаття  509  Цивільного  кодексу  України  визначає,  що  зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)  зобов'язана  вчинити  на  користь  другої  сторони (кредитора)  певну    дію  (передати  майно, виконати    роботу,  надати  послугу,  сплатити  гроші  тощо)  або  утриматись  від  певної  дії,  а  кредитор  має  право  вимагати  від боржника  виконання  його  обов'язку.       

Статтею  173 Господарського  кодексу  України  визначено,  що господарським  визначається  зобов'язання,  що  виникає  між  суб'єктом  господарювання  та  іншим  учасником   відносин  у  сфері  господарювання з  підстав,  передбачених  господарським  кодексом,  в  силу  якого  один  суб'єкт (зобов'язана  сторона, у тому  числі  боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну  дію  господарського  чи  управлінсько-господарського  характеру  на  користь   іншого  суб'єкта   (виконати  роботи, передати  майно, сплатити  гроші,  надати  інформацію тощо),  або  утриматись  від  певних  дій, а інший  суб'єкт  (управлена  сторона, у тому  числі  кредитор)  має  право  вимагати  від  зобов'язаної   сторони  виконання  її  обов'язку .

Як визначено  положеннями  526  Цивільного  кодексу  України  суб'єкти  господарювання  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання  належним  чином  відповідно до  умов  укладеного  договору.

Положеннями  частини першої статті  193  Господарського  кодексу  України  визначено,  що суб'єкти  господарювання  та  інші учасники  господарських  відносин  повинні виконувати  господарські  зобов'язання  належним  чином  відповідно  до  закону,  інших  правових  актів,  договору.

У  частині  сьомій  статті 193 Господарського  кодексу  України  визначено,  що  одностороння  відмова  від виконання  зобов'язань,  крім  випадків,  передбачених  законом  не  допускається.

Аналогічні положення містить ст.525  Цивільного  кодексу  України.

Стаття  629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов'язання за Договором поставки №17/02/10 від 17.02.2010р. належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 60000,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 60000,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається із позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 542,46грн. та 3% річних в сумі 2784,00грн., що є опискою, оскільки відповідно до розрахунку суми позову, який відповідно до п. 5 ст. 54 ГПК України є обов'язковим, сума пені складає 2784,00грн., сума 3% річних – 542,46грн. Крім того позивач в письмових поясненнях від 05.04.2011р. зазначив, що у позові у розрахунку штрафних санкцій була допущена технічна помилка та підтвердив, що сума пені складає 2784,00грн., а сума 3% річних – 542,46грн. Відтак суд розглядає вимоги щодо застосування штрафних санкцій відповідно до розрахунку ціни позову (а.с. 7-9) з урахуванням письмових пояснень від 05.04.2011р.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача  3% річних в сумі 542,46грн. та інфляційних витрат в сумі 1220,40грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.     

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 1220,40грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 542,46грн. є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені відповідно до  п. 14.1  договору у розмірі 2784,00грн. також є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі  Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

                                                              ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „САББІА ГРУП”,                      м. Дніпропетровськ  до Приватного підприємства „АСТОН”, м. Слов'янськ  про стягнення  суми основного боргу у розмірі 60000,00грн., пені в сумі 2784,00грн., 3% річних в сумі 542,46грн. та інфляційні витрати в сумі 1220,40грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства „АСТОН” (84106, м. Слов'янськ, б. Пушкіна, 5, код ЄДРПОУ 31054936, р/р 26000235866230 у Краматорській філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „САББІА ГРУП” (49000,                 м. Дніпропетровськ, пр-т Газети Правда, б. 11, кв. 53, код ЄДРПОУ 35935358, р/р 26009001300463 у АКБ „Акта банк”, м. Дніпропетровськ, МФО 307394) борг у розмірі 60000,00грн., пеню в сумі 2784,00грн., 3% річних в сумі 542,46грн., інфляційні витрати в сумі 1220,40грн., державне  мито  в  розмірі 645,47грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області  в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Кододова О.В.