Рішення

від 31.03.2011 по справі 11/111

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/111

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

31.03.2011                                                             Справа  № 11/111

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, м.Ужгород

 до відповідача: Закритого акціонерного товариства "Ужгорордська швейна фабрика", м.Ужгород

 про: визнання права державної власності на базу відпочинку "Розтока" в с.Тур"я Ремета Перечинського району, урочище "Розтока".

Головуючий суддя - Якимчук Л.М.   

Представники:

від позивача - Продан О.С. - заступник начальника юридичного відділу, довіреність від 10.01.2011.   

від відповідача  - Шевченко В.В. - начальник юридичного віділу,довіреність від 05.01.2010.

з участю  прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави у судах прокуратури Закарпатської області Андрейчик А.М.

СУТЬ  СПОРУ:  Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, м.Ужгород звернулося з позовом до суду до Закритого акціонерного товариства „Ужгородська швейна фабрика”, м.Ужгород про визнання права державної власності на базу відпочинку „Розтока”, розташовану в с. Тур”я Ремета Перечинського району, урочище „Розтока”.

    Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що  під час приватизації  Закарпатського виробничо-торгівельного  швейного  об”єднання до його статутного фонду не увійшла база відпочинку „Розтока” в с.Тур”я Ремета Перечинського району, урочище „Розтока”. Вказаний об”єкт не увійшов до статутного капіталу ЗАТ „Ужгородська швейна фабрика” в процесі приватизації, але перебуває на його балансі і є державною власністю.  Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області №00460 від 08.10.2010 зазначена база відпочинку введена до Реєстру  майна, яке у процесі приватизації не увійшло до статутних капіталів господарських товариств. Цей наказ був доведений до  відома відповідача листом №11-14-03271 від 18.10.2010, а також було зобов”язано останнього створити інвентаризаційну комісію, провести інвентаризацію вказаного майна та подати матеріали інвентаризації регіональному відділенню. Проте, згаданий лист залишений без відповіді та задоволення. Позивач вважає, що неподання матеріалів інвентаризації, порушує права регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області як власника державного майна. Посилаючись на ст.ст. 16, 319, 321 Цивільного кодексу України, п.2 ст. 24 Закону України „Про приватизацію державного майна", Положення про управління  державним майном , яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19 травня 1999 року №908/68, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 №414/3707, просить  визнати право державної власності на базу відпочинку „Розтока” в с.Тур”я Ремета Перечинського району, урочище „Розтока”.

     Відповідач  позов не визнав, посилаючись на те, що за ним   належним чином було зареєстровано право власності на спірний об'єкт про що свідчить реєстраційне посвідчення від 04.05.1998, видане КП „Бюро технічної інвентаризації м.Ужгорода”.

     Відповідно до ст.24 Закону України „Про приватизацію державного майна” від 04.03. 1992, в редакції чинній на час аналізованих правовідносин, товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об”єкти  соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів  фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.  Спірний об'єкт введений у Реєстр  державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств під час приватизації, але знаходиться на їх балансі  тільки 08.10.2010.

    Крім того, відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.

    Прокуратура  Закарпатської області листом від 17.02.2011 № 05/1-80 вих.11 повідомила суд про про вступ прокуратури до розгляду даної справи.

     У письмових поясненнях по суті позовних вимог прокуратура зазначає, що  під час приватизації у 1993 році майна цілісного майнового комплексу, спірний об'єкт соціально-культурного призначення, будучи власністю держави та перебуваючи на балансі орендного підприємства, не увійшов до статутного фонду ЗАТ „Ужгородська швейна фабрика”.

  Частиною 1 ст.5 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств” (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до об”єктів державної власності, що підлягають приватизації належить майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами. В даній справі це стосується тих  об”єктів, які згідно договору купівлі-продажу державного майна від 29.12.93, знаходяться за адресою м.Ужгород, вул.Толстого, 40.

    Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств” (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об”єктів державного земельного та житлового фондів, а також об”єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

     Таким чином, база відпочинку „Розтока” не увійшовши до статутного фонду ЗАТ „Ужгородська швейна фабрика” на даний час перебуває на його балансі і є державною власністю.

   У судовому засіданні оголошувались перерви з 11.03.2011 до 14:30 год 24.03.2011; 15:00год 29.03.2011; до 11:00год. 30.03.2011 та до 11:30год. 31.03.2011.

       Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення  учасників процесу, суд

                                               В С Т А Н О В И В:

     Відповідно до договору купівлі-продажу державного майна, укладеного 29 грудня 1993 року між Закарпатським регіональним відділенням Фонду державного  майна України (продавець), правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, та Орендним Закарпатським виробничо-торгівельним швейним обєднанням (покупець), правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство „Ужгородська швейна фабрика”,  продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу орендного Закарпатського  виробничо-торгівельного швейного об”єднання вартістю 1 342 733 000 карбованців.

      Майно підприємства передано згідно акту державної частки майна від 13 лютого 1995 року. У акті зазначено, що продавець передає, а покупець приймає продану 29 грудня 1993 року способом викупу державну частку майна вартістю  1342733 тис. крб.. згідно з актом оцінки. Проаналізувавши акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого начальником регіонального відділення Фонду державного майна України 27 грудня 1993 року, та зведену відомість відновної вартості орендованих основних фондів за станом на 1 грудня 1993 року, суд приходить до висновку, що до статутного фонду акціонерного товариства не ввійшло майно для якого встановлено пільги (рядок 17.2), в тому числі і база відпочинку „Розтока”, розташована в селі Тур”я Ремета Перечинського району, урочище „Розтока”.

      Згідно з пунктом 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1993 року № 717, вартість майна цілісного майнового комплексу  зменшується на вартість майна , що належить орендареві; для якого встановлено пільги  (безоплатна  передача  об'єктів соціально-побутового призначення); на яке поширюється особливий режим приватизації  (вилучення об'єктів незавершеного будівництва, фінансових  вкладень  у  цінні папери та паї інших підприємств, господарських товариств,  банків, у відсоткові облігації  та  позики,  вклади  до  статутних  фондів спільних підприємств); державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";    об'єктів, що не підлягають приватизації.

          Зазначене кореспондується з п.39 Методики в редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України №36 від 18.01.1995.

     Зазначений об'єкт обліковується в Реєстрі  державного майна, яке не увійшло  до статутних фондів господарських товариств під час приватизації, але знаходиться на їх балансі. (Наказ регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області №00460 від 08.10.2010)

     Відповідно до Положення  про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 року № 908/68, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 року № 414/3707, управління об'єктами соціально-побутової сфери, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, здійснює Фонд державного майна України або його регіональні відділення  способами наведеними у Положенні.                                              Відповідно до пункту 1.4.1 Положення пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації.

          Відповідно до п.2 ст.24 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств” товариству покупців, створеному працівниками  підприємства згідно з  статтею  8  цього  Закону,  яке  стало  власником  свого підприємства в результаті викупу  підприємства,  купівлі  його  на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій,  за його згодою відповідний державний  орган  приватизації  безоплатно передає  об'єкти  соціально-побутового  призначення,  створені  за рахунок коштів фонду  соціального  розвитку  (аналогічних  фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було  придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна.

    Ці пільги поширюються на  викуп  державного  майна  орендними підприємствами.

          Частиною 1 ст.5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до об"єктів державної власності, що підлягають приватизації належить майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

          Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону на поширюється, зокрема, на приватизацію об"єктів державного земельного та житлового фондів, а також об"єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

             Подане відповідачем Свідоцтво про власність від 23.05.1995 №49, видане  Регіональним відділенням ФДМУ по Закарпатській області не може бути належним доказом, який підтвердив би право власності відповідача на спірний об”єкт, оскільки, воно скасоване наказом Фонду державного майна України від 06.09.2005 №2482 „Про скасування свідоцтв про власність”. Крім того,  проаналізувавши вказане свідоцтво, суд прийшов до висновку, що  воно  не підтверджувало право власності відповідача на спірний об”єкт, оскільки у ньому зазначено, що це свідоцтво про власність на майно цілісного майнового комплексу Закарпатського виробничо-торгівельного швейного обєднання,  видане покупцеві  на підставі договору купівлі-продажу від 29.03.1993, а також акту прийому-передачі від 13.02.1995. Однак, у вказаному акті прийому-передачі не вказано спірний об”єкт, а зазначений у ньому  „павільйон” не є тотожнім з спірним об”єктом, про що стверджує відповідач. Зазначене підтверджується копіями документів по приватизації Закарпатського виробничо-торгівельного швейного об”єднання (інвентаризаційні описи,відомості), оригінали яких оглянуті у судовому засіданні.  

     Відповідач подав суду довідку від 28.03.2011 №82, підписану в.о.голови правління та головним бухгалтером про те, що станом на 28.03.2011 вартість спірного майна становить 0,00 грн., оскільки, з 1995 року з амортизована і на балансі це майно не перебуває.  

    Позивач у зв”язку з зазначеним, надав суду акт обстеження  спірного майна від 30.03.2011 у якому вказано, що база відпочинку „Розтока” складається з семи напівзруйнованих фундаментів, які розташовані ланцюгом один за одним. Фундамент монолітний бутобетонний.    

    Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами  доказування.

     Суд вважає, що  Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Закарпатській області  викладені у позові обставини довело належними доказами, а відповідач їх не спростував.

   Суд не погоджується з відповідачем щодо застосування строку позовної давності,  оскільки позови про визнання права власності пов”язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, тому на них не поширюється дія позовної давності.

    Згідно зі ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред”явити позов про  визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

      Таким чином, відносини з приводу права власності мають триваючий характер і при наявності факту оспорювання або невизнання цього права іншою особою, право власності потребує захисту.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  ВИРІШИВ:

  1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати право  державної власності на базу відпочинку "Розтока" в с.Тур"я Ремета Перечинського району, урочище "Розтока".

3. Стягнути із Закритого акціонерного товариства "Ужгородська швейна фабрика" (88018, м.Ужгород, вул.Л.Толстого, 40, код ЄДРПОУ 00309140):

   а) в дохід державного бюджету України  суму 85грн. державного мита (одержувач: УДК у м.Ужгород, код ЄДРПОУ 22108040, банк одержувача ГУ ДКУ у Закарпатській області, код 812016, рахунок  31115095700002, код платежу 22090200, символ звітності банку 095);

     б) в дохід  бюджету м.Ужгород суму 236грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (одержувач Державний бюджет м.Ужгород, код ЄДРПОУ 22108040, банк одержувача ГУ ДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, рахунок 31214264700002, код платежу 22050003, символ звітності банку 264).

       Видати накази  після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 ГПК України.

Суддя                                                                                           Якимчук Л.М.

          Повний текст рішення, у відповідності до ст.84 ГПК України, виготовлено та підписано 06.04.2011.