Постанова

від 31.03.2011 по справі 40/15-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 року                                                           Справа №40/15-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

  за участю представників сторін:

прокурор –Коваленко Ю.В.;

позивач – не з’явився;

відповідач –не з’явився;

третя особа –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Московського району Харківської області (вх.№346Х/1-35)  на рішення господарського суду Харківської області від 08 лютого 2010 року по справі   №40/15-10

за позовом  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків

до   Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

третя особа  –Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", м. Харків

про  визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

  Рішенням господарського суду Харківської області від 08 лютого 2010 року по справі №40/15-10 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю. Визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна; визнано право власності на двокімнатну квартиру №14 загальною площею 37,5 кв. м., житловою –22,3 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр. П’ятдесятиріччя ВЛКСМ, 69 за ФОП   ОСОБА_1; зобов’язано КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" виготовити технічний паспорт на двокімнатну квартиру №14, загальною площею 37,5 кв. м., житловою –22,3 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Прокурор Харківської області в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", Головного управління Держказначейства України у Харківській області з рішенням суду не погодився, звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове,  яким позов залишити без задоволення.

Будучи належним чином ухвалою суду від 24.01.2011 року повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, позивач, відповідач, третя особа у судове засідання не з’явились, відзивів на апеляційну  скаргу не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов залишити без задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу  не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач, ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд (враховуючи уточнення до позовної заяви) визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15 жовтня 2009 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та визнати за позивачем право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Квартира складається з двох жилих кімнат. Загальна площа  квартири  становить 37,5 кв.м., житлова - 22,3 кв.м.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири від 15.10.2009 року (далі - Договір). Згідно умов вказаного Договору продавець передав у власність покупцю двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, а  покупець, у свою чергу, здійснив розрахунок у повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі від 16.10.2009 року.

Судом першої інстанції встановлено, що при укладенні Договору, між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість про його подальше нотаріальне оформлення.

Рішенням також зазначено, що неодноразові звернення позивача про необхідність нотаріального оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна відповідачем були проігноровані.

Крім того, відповідачем не було надано технічного паспорту на зазначену квартиру, який є необхідним документом для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно - квартиру.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд керувався статтею 392 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, а також на статтю 16 цього ж кодексу, згідно якої одним із способів захисту цивільного права є його визнання. А також судом зазначено, що підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно відповідно до пункту 10 додатку №1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту №7/5 від 07 лютого 2002 року, є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об’єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Окрім іншого, суд першої інстанції постановив зняти з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не були залучені до розгляду справи в якості відповідачів або третіх осіб, при цьому суд вирішив питання щодо їх прав та обов’язків, а  також питання щодо прав і обов’язків ВГІРФО щодо скасування реєстрації фізичних осіб за місцем проживання. Зазначене у відповідності до ст. 104 ГПК України є порушенням, на думку прокурора, норм процесуального права.

Прокурор також зазначає, що справа за позовом ФОП ОСОБА_1 в редакції від 02.02.2010 року не може бути розглянута місцевим господарським судом України в порядку господарського судочинства, оскільки фактично відповідачами по вказаній справі окрім ФОП ОСОБА_2 також є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не є суб'єктами господарювання. При розгляді зазначеної справи в порядку господарського судочинства судом порушено вимоги ст. 12 ГПК України щодо підвідомчості справ господарським судам та ст. 80 ГПК України, у відповідності до якої в разі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України господарський суд припиняє провадження у справі. Зазначені порушення у відповідності до і ст. 104 ГПК України є порушеннями норм процесуального права.

У повному тексті рішення, в порушення  вимог ст. 4-7 ГПК України щодо обговорення усіх обставин справи, за результатами якого приймається судове рішення, ст. 84 ГПК України, відповідно до якої резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог, суд не виносить жодного судження щодо позовних вимог ОСОБА_1 з приводу зняття з реєстрації осіб, прописаних у спірній квартирі.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження доводів позовної заяви про ухилення відповідача від нотаріального оформлення квартири та його ухилення від надання технічного паспорту на спірну квартиру.

А, отже, з матеріалів справи не вбачається жодних доказів наявності спору між позивачем та відповідачем.

Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі лише справи при наявності спору про право, справи про банкрутство, справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції та справи, що виникають з корпоративних відносин. В даному випадку суд фактично підміняє органи нотаріату та органу, що здійснює державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, на які у відповідності до чинного законодавства покладено перевірку законності укладення договорів щодо зазначеного майна.

Окрім того, при вирішенні питання про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна  (квартири) між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 судом взагалі не перевірено той факт, чи належить спірне майно ОСОБА_2, на якій підставі воно йому належить, чи є перешкоди для укладення договору купівлі-продажу квартири та для реєстрації права власності на нерухоме майно за позивачем. Суд не перевірив додержання при укладенні договору вимог статті 203 Цивільного кодексу України щодо чинності правочину. В матеріалах справи відсутні будь-які документи, щодо належності спірного майна ФОП ОСОБА_2, який здійснив відчуження зазначеної квартири, даних щодо наявності чи відсутності перебудови, прибудови чи реконструкції нерухомого майна, їх законності.

Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу квартири укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно п. 61 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при нотаріальному посвідченні договорів про відчуження житлового будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, вимагається подання документів, які підтверджують право власності (довірчої власності) на вказане майно, та, у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. Пункт 62 цієї інструкції містить перелік документів, якими може підтверджуватись право власності на нерухоме майно. Пункт 63 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачає, що крім правовстановлюючого документу на нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно підлягає державній реєстрації, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно. Коли з витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно видно, що власник нерухомого майна здійснив або здійснює перебудову чи прибудову, у тому числі перепланування,   переобладнання   нежитлового   приміщення   в   житлове   і   навпаки   без установленого дозволу або без належно затвердженого проекту чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, нотаріус вимагає подання   рішення   органу   місцевого   самоврядування   про   дозвіл   здійснити   перебудову, прибудову, перепланування та ін. При відсутності такого рішення нотаріус відмовляє в посвідченні  договору  відчуження  нерухомого  майна,   власником  якого   здійснено  таку перебудову, прибудову та ін.

Отже, наведені факти свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права, яке призвело до винесення немотивованого рішення, висновки якого не відповідають обставинам справи, що у відповідності до ст.104 ГПК України є підставою для його скасування або зміни.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав належних доказів в обґрунтування своїх тверджень щодо заявлених позовних вимог як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді.

Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які  мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, у зв‘язку з чим рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким в позові слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1,  4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 08 лютого 2010 року по справі   №40/15-10 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

  Головуючий суддя                                        Ільїн О.В.

Суддя                                       Камишева Л.М.

Суддя                                       Черленяк М.І.

  Повний текст постанови підписаний 28.03.2011 року.