Постанова

від 17.03.2008 по справі 20-9/290

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-9/290

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

12 березня 2008 року   Справа № 20-9/290

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Фенько Т.П.,

суддів                                                                      Дугаренко О.В.,

                                                                                          Заплава Л.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Махиня В.П.,дов.№8-1-758 від 14.11.2007

відповідача: Лимаренко С.А.,дов.№б/н від 04.02.2008

                       Петров В.Ю.,дов.№б/н від 01.10.2007

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Рибіна С.А.) від 15 січня 2008 року у справі №20-9/290

за позовом           Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" (вул. В. Морська, 1, місто Севастополь,99011)

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" (вул. Велика Морська, 1, місто Севастополь,99001)

про визнання відсутності права користування земельною ділянкою та зобов'язання виконати певні дії

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.01.2008  у справі №20-9/290 (суддя Рибіна С.А.) у позові державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" до товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" про визнання відсутності права користування земельною ділянкою та зобов'язання виконати певні дії відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт визнання договору оренди від 04.10.1993 та додаткової угоди від 12.09.1997 недійсними.

       Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати.

Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що посилання суду на пункт Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та пункт 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України є помилковими, оскільки положення цих кодексів можуть застосовуватись до правовідносин що виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України  і продовжують існувати після набрання чинності цими кодексами.

Переглянувши  матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку,  що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню  з наступних підстав.

Судовою колегією встановлені наступні обставини справи.

04.10.1993 між державним підприємством "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" та товариством з обмеженою відповідальністю "Акар" був укладений договір оренди б/н.

Предметом даної угоди є територія для розміщення гаражів загальною  площею 90 кв. м, що розташована за адресою: м. Севастополь, вул. В.Морська, 1.

Відповідно до пункту 2.2 Договору, орендна плата складає еквівалент 0,2 долара США за кожний кв. м орендованої території щомісячно в коштах, які діють на території України на момент розрахунків.

Пунктом 3.1 Договору сторони встановили строк дії договору 50 календарних років із зазначенням, що договір є обов'язковим для будь-якого правонаступника орендодавця.

12.09.1997 між державним підприємством "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" та товариством з обмеженою відповідальністю "Акар" була укладена додаткова угода, згідно якої збільшена  площа території для розташування гаражів до  140 кв. м та орендна плата встановлена в  еквіваленті 0,5 умовних одиниць.

Спір виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що вищезазначені договори оренди нікчемними,  і відповідно наслідком цього є відсутність  права користування  земельною ділянкою у  товариства з обмеженою відповідальністю "Акар", що надавалось останньому за договорами оренди.

Доводи державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець"  засновані на тім, що укладені договори за змістом та формою не відповідають законодавству, що діяло на момент їх укладення.

Судова колегія вважає помилковими висновки заявника у зв'язку з тим, що відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.2003 та пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України дані кодекси застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, тобто після 01.01.2004. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що при вирішенні даного спору застосовуються норми Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року та Господарського кодексу України.

Договір від 04.10.1993 є діючим на момент розгляду справи, правовідносини виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 не припиненні в порядку, встановленому статтею 216 Цивільного кодексу УРСР.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка на момент розгляду спору належить позивачеві на підставі Державного акту на право постійного користування землею № 835 від 17.06.1999, а відповідач користується нею на підставі договору оренди від 04.10.1993 та додаткової угоди від 12.09.1997, які  не скасовані і є діючими на даний час.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, з огляду на зазначені факти та обставини справи, судова колегія дійшла висновку, що відповідач користується земельною ділянкою, що є предметом спору, на законних підставах.

  Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши апеляційну скаргу по суті, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що апелянт не довів  обґрунтованість своїх вимог, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті  103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" залишити без задоволення.

        2.Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.01.2008  у справі № 20-9/290 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  Т.П. Фенько

Судді                                                                                О.В. Дугаренко

                                                                                Л.М. Заплава