Рішення

від 01.04.2011 по справі 10/65пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/65пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.04.11 р.                                                                                 Справа № 10/65пн                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Джерело надії”, м.Маріуполь,  

ЄДРПОУ 35387871

до відповідача: Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, ЄДРПОУ 33852448

про визнання права власності

Суддя  Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Шарий А.М. – по дов.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Джерело надії”, м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Маріупольської міської ради, м.Маріуполь про визнання  за позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна – торговий павільйон загальною площею 8,2 кв.м, який розташовано за адресою: м.Маріуполь, Приморський район, пр.Нахімова, 33.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права користування земельною ділянкою, на якій Товариством з обмеженою відповідальністю „Джерело надії” проведено будівництво торгового павільйону, а також на відсутність з його боку будь-яких порушень прав інших осіб.

Відповідач у відзиві №415 від 30.03.2011р. будь-яких заперечень проти позову не надав, розгляд справи просив здійснити без участі представника Маріупольської міської ради.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого рішення по справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд вважає позовні вимоги правомірними та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого   самоврядування, крім інших об'єктів,   належить   земля,   управління   якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення між позивачем та відповідачем орендних відносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права  власності  та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України та Законом України „Про оренду землі”.

В силу ст.124 вказаного Кодексу України передача в оренду  земельних  ділянок,  що  перебувають  у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно із ст.126  Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором,   який реєструється відповідно до закону.

Як встановлено судом,  на підставі рішення №5/21-3746 від 20.05.2008р. Маріупольської міської ради 09.08.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки.

За змістом п.п.1.1, 2.1 вказаного договору Маріупольська міська рада надала, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Джерело надії” прийняло у строкове платне користування земельні ділянки площею 0,0009 га та 0,0042 га, які знаходяться у Приморському районі міста Маріуполя по пр.Нахімова, 33, 116а.

Виходячи зі змісту п.5 договору оренди землі від 09.08.2008р. земельні ділянки були передані у користування позивачу для: 1) встановлення та подальшого функціонування кіоску з ремонту взуття; 2) встановлення та подальшого функціонування павільйону з ремонту взуття та верхнього одягу.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що внаслідок укладання зазначеного договору оренди позивач став законним користувачем у розумінні норм ст.ст.116, 124, 126 Земельного кодексу України, зокрема, земельної ділянки площею 0,0009 га по пр.Нахімова, 33 у Примрському районі м.Маріуполя.

Відповідно до п.п.а, ґ ч.1 ст.95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Одночасно, відповідно до п.а ч.1 ст.96 вказаного нормативно-правового акту, землекористувачі зобов'язані, в тому числі, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Приймаючи до уваги, що відповідно до змісту п.5 договору оренди землі від 09.08.2008р. земельна ділянка площею 0,0009 га надавалась позивачу для встановлення та подальшого функціонування павільйону з ремонту взуття, враховуючи положення п.п.а, ґ ч.1 ст.95, п.а ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що внаслідок укладання вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю „Джерело надії” набуло  право на  використання  зазначеної земельної ділянки для проведення будівельних робіт по будівництву спірного нерухомого майна.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України „Про планування і забудову територій” замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користування земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2, 17 ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій” дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Виходячи зі змісту позовної заяви, без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт на наданій в оренду земельній ділянці площею 0,0009 га по пр.Нахімова, 33 Товариством з обмеженою відповідальністю „Джерело надії” було збудовано будівлю торгового павільйону.

Вказані зміни відображені у технічному паспорті, складеному 01.02.2011р. Комунальним підприємством „Маріупольське бюро технічної інвентаризації”.

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки №35 від 07.02.2011р. Комунального підприємства „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” вказані роботи проведені самовільно.

Таким чином, враховуючи приписи ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій”, зміст довідки №35 від 07.02.2011р. та твердження позивача, суд дійшов висновку, що проведене Товариством з обмеженою відповідальністю „Джерело надії” будівництво торгового павільйону, є самочинним будівництвом.

Згідно із ч.2 ст.41  Конституції України право приватної власності набувається в порядку,  визначеному законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст. 376 вказаного Кодексу України встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

За приписами ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.

При цьому, для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно з'ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об'єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.

Як встановлено судом, позивач з моменту укладання договору оренди земельної ділянки від 09.09.2008р. та до цього часу є користувачем земельної ділянки, яка розташована за адресою: м.Маріуполь, Приморський район, пр.Нахімова, 33.

Одночасно, до матеріалів справи не надано яких-небудь доказів порушення позивачем прав та законних інтересів інших осіб при здійсненні повноважень користувача відповідної земельної ділянки на підставі договору оренди від 09.08.2008р., в тому числі, при проведенні будівельних робіт.

Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності звернень Маріупольської міської ради до позивача, до суду з вимогою щодо знесення самочинного будівництва, усунення припущених порушень прав інших осіб внаслідок здійснення цього будівництва.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності порушень прав інших осіб під час проведення спірного самочинного будівництва Товариством з обмеженою відповідальністю „Джерело надії”.

Крім того, згідно з наданим до матеріалів справи висновком технічного дослідження, який складено Товариством з обмеженою відповідальністю „Донбасспецмонтаж” (ліцензія серії АВ №153610) об'єкт нерухомого майна – торговий павільйон (А-1), який розташовано за адресою: м.Маріуполь, Приморський район, вул.Нахімова, 33, є капітальною будівлею (група капітальності 7), несучі та огороджувальні конструкції знаходяться у задовільному стані (ІІ категорія технічного стану) та можуть експлуатуватися в подальшому, технічний стан будівельних конструкцій вказаного об'єкту нерухомого майна забезпечує його безпечну та надійну експлуатацію.

При цьому, за змістом листа №571/032 від 04.03.2011р. Маріупольська міська санітарно-епідеміологічна станція вважає можливим подальше розміщення торгового павільйону по пр.Нахімова, 33.

Одночасно, листом №692 від 04.03.2011р. відділ наглядово-профілактичної діяльності управління МНС в м.Маріуполі повідомив позивача про відповідність спірного об'єкту нерухомості пожежним нормам, встановленим ДБН 360-92** „Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що згідно із ліцензією серії АВ №153610 Товариству з обмеженою відповідальністю „Донбасспецмонтаж” надано право обстеження та оцінювання технічного стану будівельних конструкцій, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при проведенні будівництва спірних об'єктів нерухомого майна, а листи №571/032 від 04.03.2011р., №692 від 04.03.2011р. уповноважених органів, як доказ дотримання позивачем санітарних та протипожежних умов.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.

За висновками суду, виходячи зі змісту ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України, звернення до суду  з вимогами про визнання права власності визнано законодавцем як єдиний можливий спосіб узаконення самочинного будівництва. При цьому, у такому випадку рішення суду опосередковує не захист вже наявного у особи права власності, а виступає саме правостворюючим чинником, що випливає із ч.5 ст.11 цього Кодексу, та  направлено на захист майнових, охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю „Джерело надії”, як особи, що на наданій в оренду земельній ділянці провела будівництво об'єкту нерухомості.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що спірний об'єкт збудовано на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, відсутність будь-яких доказів порушення прав інших осіб, а також враховуючи, що технічний стан спірної будівлі забезпечує її подальшу безпечну експлуатацію, позовні вимоги про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна – торговий павільйон загальною площею 8,2 кв.м, який розташовано за адресою: м.Маріуполь, Приморський район, пр.Нахімова, 33, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з того, що з боку відповідача не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                            ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Джерело надії”, м.Маріуполь до Маріупольської міської ради, м.Маріуполь задовольнити повністю.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Джерело надії”, м.Маріуполь на об'єкт нерухомого майна – торговий павільйон загальною площею 8,2 кв.м, який розташовано за адресою: м.Маріуполь, Приморський район, пр.Нахімова, 33.

У судовому засіданні 01.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Любченко М.О.           

Повне рішення складено 06.04.2011р.