Рішення

від 28.02.2011 по справі 35/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/19

28.02.11

За позовом           Прокурора Кролевецького району Сумської області  в інтересах

          держави в особі Ленінської сільської ради Кролевецького району

          Сумської області

до                           Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжпроект"

про                         стягнення 15 469,00 грн.  

                                                                                Суддя  М.Є. Літвінова

Представники сторін:

від прокуратури:   не з'явились;

від позивача:          не з'явились;

від відповідача:      не з'явились.

У судовому засіданні 28.02.2011р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Прокурора Кролевецького району Сумської області в інтересах держави в особі Ленінської сільської ради Кролевецького району Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжпроект" про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню втрат сільськогосподарського виробництва у розмірі 15 469,00 грн., та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2010 порушено провадження у справі №35/19, розгляд справи призначено на 24.01.2011.

У судове засідання, призначене на 24.01.2011 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Представник позивача у судовому засіданні 24.01.2011 підтримав позовні вимоги, заявлені прокуратурою, та просив задовольнити позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 09.02.2011.

У судове засідання 09.02.2011 представники позивача та відповідача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №35/19 від 09.02.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 28.02.2011.

У судове засідання 28.02.2011 представники прокуратури та позивача не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань до суду не подавали.

Представник відповідача у судове засідання 28.02.201р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі була надіслана відповідачеві за адресою, вказаною у позовній заяві та у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців від 14.01.2011.    

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 №02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 №01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

Згідно із Рішенням Ленінської сільської ради Кролевецького району Сумської області від 17.01.2007 Товариству з обмеженою відповідальністю "Інжпроект" надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,2357 га для комерційного використання (іншої комерційної діяльності) терміном на 49 років в селі Лапшин Ленінської сільської ради.

05.02.2007 між Ленінської сільською радою (далі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжпроект" (далі –відповідач) був укладений Договір оренди землі.

Згідно з п. 1 договору, позивач, як орендодавець, надає, а відповідач, як орендар, приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення –забудовані землі (землі комерційного та іншого використання) на підставі рішення 5 сесії 5 скликання Ленінської сільської ради від 17.01.2007р., яка знаходиться у с. Лапшин.

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2357 га, у тому числі сільськогосподарські землі (рілля) –0,2357 га.

Як передбачено п. 8 договору, він укладений на 49 років.

Згідно з п.31 договору на відповідача покладений обов’язок відшкодувати у двомісячний термін після затвердження проекту відведення земельної ділянки втрати сільськогосподарського виробництва.

Згідно інформації відділу Держкомзему у Кролевецькому районі від 19.05.2009 №194/01-23 та відповідно до розрахунку від 12.12.2005, погодженого із відповідачем, сума відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, при відведені орендованої земельної ділянки склала 15 469,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що проект відведення земельної ділянки був затверджений рішенням 5 сесії 5 скликання Ленінської сільської ради 17.01.2007, а отже відповідач повинен був сплатити кошти на відшкодування витрат сільськогосподарського виробництва повинні до 17.03.2007.

Матеріали справи також свідчать, що квитанцією від 24.12.2007 відповідач сплатив кошти у розмірі 15 469,00 грн., однак кошти на рахунок позивача не поступили у зв’язку із невірним зазначенням банківських реквізитів отримувача. Платіжним дорученням №30174049 від 25.12.2007 Головне управління Державного казначейства України у Сумській області повернуло кошти у сумі 15 469,00 грн. на рахунок №29020800007039 "Транзитний рахунок по оплаті від населення", регіональне управління ВАТ КБ "Надра" у м. Києві, МФО 320564, для уточнення реквізитів утримувача коштів. Станом на час розгляду справи позивач не отримував зазначені кошти.

З метою всебічного, повного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд направив судовий запит до ВАТ КБ "Надра" з метою отримання інформації про хід здійснення операцій по руху коштів  у сумі 15 469,00 грн., які були перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжпроект" на користь Ленінської сільської ради Кролевецького району Сумської області (код доходів 21110000 надходження коштів від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, МФО 837013, банк ГУДКУ у Сумській області, код банку 23635221, рахунок №31511901700203) 24.12.2007 згідно квитанції проведеної Філією Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" Київським регіональним управлінням.

Враховуючи обмежені строки вирішення спору та з метою своєчасного отримання зазначеної інформації, суд зобов’язав представника Прокуратури м. Києва отримати зазначену інформацію за запитом суду.

Однак, Філія Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" Київське регіональне управління запитувану інформація не надала, про причини неможливості її подання не повідомила.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ч. 2 ст. 207 Земельного кодексу України відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено п. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1279 від 17.11.1997, відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

Пунктом 31 договору оренди на відповідача покладений обов’язок відшкодувати у двомісячний термін після затвердження проекту відведення земельної ділянки втрати сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент пред’явлення позову та вирішення спору у судовому засіданні, відповідач не відшкодував втрати сільськогосподарського виробництва при відведені орендованої земельної ділянки, розмір яких становить 15 469,00 грн. відповідно до наданого розрахунку, правильність якого перевірена судом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів повної суми відшкодування у встановлені строки та не навів підстав для звільнення від обов’язку її сплатити.

Враховуючи викладене, позовні вимоги прокурора Кролевецького району Сумської області, підтримані позивачем, про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у розмірі 15469,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.   

Як передбачено п. 30 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" Генеральна прокуратура України та її органи звільнені від сплати державного мита за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

З огляду на задоволення позову у повному обсязі витрати по сплаті державного мита згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача повністю.   

Відповідно до пп. а) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову, вказана прокурором у позовній заяві, складає 15 469,00 грн., а, отже, розмір державного мита, яке підлягає стягненню з відповідача, становить 154,69 грн.     

На підставі викладеного, керуючись ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 525, 526, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 207 Земельного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75,  82-85 Господарського процесуального кодексу України,  Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжпроект" (03185, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 2; ідентифікаційний код 33640863) на користь Ленінської сільської ради Кролевецького району Сумської області (41354, Сумська обл., Кролевецький р-н, с. Ленінське, ідентифікаційний код 04389532) 15 469, 00 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят дев»ять грн. 00 коп.) заборгованості по відшкодуванні втрат сільськогосподарського виробництва.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжпроект" (03185, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 2; ідентифікаційний код 33640863) в доход Державного бюджету України 154,69 грн. (сто п’ятдесят чотири грн. 69 коп.) державного мита.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку  на апеляційне оскарження рішення оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не подано.

5.  Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                             М.Є. Літвінова

Дата підписання повного

тексту рішення: 28.03.2011