Рішення

від 30.03.2011 по справі 35/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/19

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

30.03.11 р.                                                                                 Справа № 35/19                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕВІТА ПЛЮС і К”, м.Маріуполь, Донецька область  

до відповідача: Державного підприємства „Донецька вугільно-енергетична компанія”, м.Донецьк

про стягнення 31053,80 грн.

Суддя                                                                                                    Мальцев М.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Ліннік Н.В., за довіреністю б/н від 14.02.2011р.;

                       Хорєв В.А. – директор, згідно протоколу №3 від 23.08.2010р.

від відповідача: Курилова О.Ю., за довіреністю №9-463 від 10.01.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕВІТА ПЛЮС і К”, м.Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства „Донецька вугільно-енергетична компанія”, м.Донецьк про стягнення 31053,80 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок заборгованості, копії накладних, копії рахунків, специфікацій, копію листа №23 від 18.08.10р., копію претензії №64 від 28.12.2010р.

10.03.2011р. відповідач надав відзив на позов №1/297 від 03.03.2011р., яким проти задоволення позовних вимог заперечував.

10.03.2011р. позивач надав клопотання, яким просив долучити до матеріалів справи супровідний лист від 09.03.2011р., акт звірки від 04.03.2011р., накладну від 09.03.2011р., копію накладної про вручення поштового відправлення.

21.03.2011р. позивач надав пояснення щодо відзиву відповідача, якими зазначив, що у відповідача виникло зобов'язання по оплаті поставленого товару та просив позовні вимоги задовольнити.

30.03.2011р. позивач надав клопотання, яким просив долучити до матеріалів справи копії податкових накладних, податкової декларації, реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

30.03.2011р. позивач надав клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю „ЕВІТА ПЛЮС і К”, м.Маріуполь, Донецька область  було поставлено Державному підприємству „Донецька вугільно-енергетична компанія”, м.Донецьк товар, що підтверджується копіями накладних на відпуск товару. Позивач звернувся з претензією №64 від 28.12.2010р. про оплату заборгованості за отриманий товар.

Відповідач у своєму відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що договір між ним та позивачем не укладався. Однак, будь-яких заперечень стосовно отримання товару матеріали справи не містять. Отже, відповідач не заперечує проти того, що товар ним було отримано.

Згідно п. 2. ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК), зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, в тому числі, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.  

Згідно п. 1. ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з приписів ст. 205 ЦК України  сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

До матеріалів справи додані копії накладних на відпуск товару №217606 від 11.06.2010р. з вказанням строку оплати до 14.06.2010р., №1376 від 16.06.2010р. з вказанням строку оплати до 19.06.2010р., №217677 від 16.06.2010р. з вказанням строку оплати до 19.06.2010р., №217800 від 17.06.2010р. з вказанням строку оплати до 20.06.2010р., з відміткою відповідача про отримання товару.

Таким чином, суд робить висновок, що між сторонами досягнуто згоди щодо купівлі-продажу товару саме у кількості та за цінами, вказаними у накладних.

Тобто, між сторонами відбувся правочин, який регулюється главою 54 “Купівля-продаж” Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати цього виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не впливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд робить висновок, що у відповідача виникло зобов'язання по сплаті товару, отриманого ним від позивача за накладними на відпуск товару №217606 від 11.06.2010р. з вказанням строку оплати до 14.06.2010р., №1376 від 16.06.2010р. з вказанням строку оплати до 19.06.2010р., №217677 від 16.06.2010р. з вказанням строку оплати до 19.06.2010р., №217800 від 17.06.2010р. з вказанням строку оплати до 20.06.2010р.

Крім того, позивачем направлено на адресу відповідача претензію №64 від 28.12.2010р. з вимогою оплатити суму заборгованості у розмірі 30419,91 грн. у встановлені законодавством строки.

Внаслідок несвоєчасної оплати товару з боку відповідача виник борг у сумі     28669,24 грн.

Згідно  вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідач не представив суду доказів перерахування боргу у сумі 28669,24 грн., в зв'язку з чим господарський суд робить висновок, що борг не погашений до теперішнього часу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач обґрунтовано вимагає стягнення з відповідача інфляційної суми у розмірі  1808,93 грн. за період з 14.06.2010р. по 15.02.2011р. та 3% річних у сумі 575,63 грн. за період з 14.06.2010р. по 15.02.2011р.

Факт заборгованості відповідача в сумі 31053,80 грн. підтверджено матеріалами справи, тому вимоги позивача в цій сумі обґрунтовані та підлягають задоволенню.  

Судові витрати підлягають стягненню в порядку, що передбачений  ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 36, 43, 49, 77, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 202, 205, 509, 525, 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України господарський  суд, -

                                                              В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕВІТА ПЛЮС і К”, м.Маріуполь, Донецька область до Державного підприємства „Донецька вугільно-енергетична компанія”, м.Донецьк про стягнення 31053,80 грн., задовольнити повністю.

          Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільно-енергетична компанія”, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕВІТА ПЛЮС і К”, м.Маріуполь, Донецька область: 28669,24 грн. - основного боргу; 1808,93 грн. – інфляційної складової, 575,63 грн. – 3%річних, 310,53 грн. - витрати по сплаті державного мита; 236,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (складання).

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 30.03.2011 р.

                                                   Повне рішення складено 04.04.2011 р.

Суддя                                                               Мальцев М.Ю