Постанова

від 22.03.2011 по справі 10/108-10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.03.2011                                                                                           № 10/108-10

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Борисенко  І.В.

 суддів:             

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"

 на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2010

 у справі № 10/108-10 ( .....)

 за позовом                               Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"

 до                                                   1. ТОВ "Сервіс Солюшнз"

                                                  2. Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"

 про                                                   стягнення 55640,76 грн.

за участю представників сторін:

від позивача          Мусійчук О.В. – дов. № 0401/11-31 від 04.01.2011

від відповідача-1   Романюк А.С. – дов. № 721 від 06.09.2010

від відповідача-2   Максименко Я.О. – дов. від 13.12.2010

ВСТАНОВИВ:

 Страхове товариство з додатковою відповідальністю “Гарантія” (надалі – позивач, апелянт) у травні 2010 року звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Солюшнз” (надалі – відповідач) про стягнення з відповідача 55 640,76 грн. відшкодування заподіяної матеріальної шкоди (в порядку регресу).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.05.2010 справу № 10/108-10 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено Приватне акціонерне товариство „ПРОСТО-страхування”.

До прийняття рішення по справі позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог від 14.09.2010 (т.1, а.с.134-135), у відповідності до якої позивач просить стягнути з відповідача 19 790,27 грн. відшкодування заподіяної матеріальної шкоди (в порядку регресу).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.09.2010 у справі № 10/108-10 Приватне акціонерне товариство „ПРОСТО-страхування” виключено з числа третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, та залучено назване підприємство до участі у справі в якості відповідача-2.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.2010 у справі № 10/108-10 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування” на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю “Гарантія” 250,58 грн. страхового відшкодування, витрати по сплаті державного мита в сумі 361,01 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 153,12 грн.; в частині стягнення страхового відшкодування у сумі 35 850,49 грн. провадження у справі припинено; в частині стягнення страхового відшкодування  у сумі 19 539,69 грн. у позові відмовлено; в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Солюшнз” відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване наступним:

-          позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у межах фактичних витрат;

-          відповідальною особою за завданий ТОВ „Сервіс Солюшнз” збиток в частині збитків, які перевищують ліміт відповідальності страховика за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є ПАТ „ПРОСТО-страхування” в межах, передбачених договором добровільного страхування транспортних засобів №900983 від 09.02.2009;

-          позовні вимоги в частині стягнення відшкодування заподіяної матеріальної шкоди (в порядку регресу) в розмірі 19 539,69 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено складу та розміру реальних збитків та фактичних витрат, а звіт про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Nissan Tiida (д. № НОМЕР_1), не може підтверджувати фактичне понесення даних збитків;

-          провадження в частині стягнення 35 850,49 грн. припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України в зв’язку з частковою оплатою позивачу відповідачем-2 матеріального збитку, що підтверджується платіжними дорученнями № № 4962, 4963 від 17.05.2010.

Страхове товариство з додатковою відповідальністю “Гарантія”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 17.11.2010, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2010 у справі № 10/108-10 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервіс Солюшнз” на користь позивача грошову суму у розмірі 19 790,27 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, за невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Апелянт стверджує, що:

-          господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права в частині визначення складу та розміру реальних збитків та фактичних витрат, оскільки не застосовані положення п.1 ч.2 ст.22 ЦК України;

-          місцевим судом безпідставно не врахований наявний у справі звіт № 00165 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Nissan Tiida (д. № НОМЕР_1), що складений сертифікованим експертом-оцінювачем;

-          не відповідають обставинам справи висновки суду першої інстанції про те, що особою, відповідальною за завданий ТОВ „Сервіс Солюшнз” збиток в частині збитків, які перевищують ліміт відповідальності страховики (СТзДВ „Гарантія”) за полісом обов’язкового страхування № ВВ/9306621, є ПАТ „ПРОСТО-страхування”;

-          особою, відповідальною за завданий збиток в даному випадку є ТОВ „Сервіс Солюшнз”, оскільки саме працівник названого підприємства є особою, винною в ДТП;

-          між ТОВ „Сервіс Солюшнз” (як власником наземного транспортного засобу) та ПАТ „ПРОСТО-страхування” було укладено два договори про страхування відповідальності страхувальника: договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс                          № ВВ/9306621) та договір добровільного страхування транспортних засобів                      № 900983 від 09.02.2009 (за яким зобов’язання виникає після набуття чинності рішення щодо відшкодування шкоди, завданої третій особі);

-          ПАТ „ПРОСТО-страхування” свої зобов’язання виконало належним чином, сплативши позивачу грошову суму у розмірі 25 500,00 грн. за полісом обов’язкового страхування № ВВ/9306621 та грошову суму в розмірі 10 350,49 грн. за договором добровільного страхування, а всього 35 850,49 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4962 та № 4963 від 17.05.2010;

-          таким чином, грошова сума, яка повинна бути відшкодована відповідачем-1 на користь, позивача становить 19 790,27 грн.;

-          у позивача відсутні правові підстави для пред’явлення позовних вимог до відповідача-2.

Від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення суду без змін.

Представник апелянта (позивача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.101 ГПК України процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується сторонами, що:

- 25.08.2009 року на вул. Тепловозній у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів), внаслідок якої автомобілю „Nissan Tiida” (д. № НОМЕР_1) під керуванням гр. ОСОБА_1 були завдані пошкодження автомобілем марки „Фольксваген” (д.№ НОМЕР_2) під керуванням гр. ОСОБА_2.;

- автомобіль марки „Nissan Tiida” (д. № НОМЕР_1) на момент ДТП належав на праві власності ОСОБА_3 та був застрахований у відповідності до договору добровільного страхування наземного транспорту № 22 88 000-3120 від 17.06.2009, укладеного між позивачем – СТзДВ „Гарантія”, як страховиком, та ОСОБА_3, як страхувальником (копія договору – т.1, а.с.42-53);  

- автомобіль марки „Фольксваген” (д.№ НОМЕР_2) на момент ДТП належав на праві власності ТОВ „Сервіс Солюшнз” (відповідачу-1) та був застрахований у відповідності до договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ЗАТ „ПРОСТО-страхування” (правонаступником якого є відповідач-2), як страховиком, та ТОВ „Сервіс Солюшнз”, як страхувальником, та оформленого полісом № ВВ/9306621 (копія полісу – т. 1 а.с.63), а також був застрахований у відповідності до укладеного між тими ж сторонами договору добровільного страхування транспортних засобів № 900983 від 09.02.2009 (копія - т.1, а.с. 80);

- відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва № 3-9297/09 від 22.09.2009 (копія – т.1, а.с.11), залишеною без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 20.10.2009 (т.1, а.с.13) водій автомобілю марки „Фольксваген” (д.№ НОМЕР_2) ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України;

- згідно довідки ВДАІ з обслуговування адміністративної території Дарницького району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві внаслідок ДТП автомобілю марки „Nissan Tiida” (д. № НОМЕР_1) були завдані технічні пошкодження (копія довідки – т.1, а.с.9-10);

- згідно Звіту № 00165 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу „Nissan Tiida”, д. № НОМЕР_1 (копія – т.1, а.с.18), проведеного сертифікованим експертом ТОВ «Автопартнер-центр», вартість відновлюваного ремонту становить 55 390,76 грн.; розмір матеріального збитку,  завданого власнику ТЗ, приймається рівним вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу запчастин та становить 35 851,07 грн.;

- згідно розділу 11 договору страхування № 22 88 000-3120 від 17.06.2009 при пошкодженні транспортного засобу виплата здійснюється без врахування зносу складових транспортного засобу;

- згідно п.п. „б” п.1.7.7. договору страхування № 22 88 000-3120 від 17.06.2009 передбачено відшкодування витрат по транспортуванню (буксируванню) пошкодженого транспортного засобу до місця стоянки (гаража) або місця ремонту;

- вартість послуг по евакуації пошкодженого транспортного засобу становила 250,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 25.08.2009, виданого СПД ОСОБА_4 який надає послуги, на підставі Ліцензії № 111767 від 25.07.2006;

- згідно страхового акту № СНТ-22 88 000/3120-02 від 03.11.2009 (копія – т.1, а.с.56) та розрахунку до нього (копія – т.1, а.с.55), складеного СТзДВ „Гарантія” (як страховиком), сума страхового відшкодування, яка підлягає сплаті страхувальнику, складає 55 640,76 грн. (55 390,76 грн. + 250,00 грн.);

- СТзДВ „Гарантія”, на виконання умов договору страхування № 22 88 000-3120 від 17.06.2009, згідно заяви страхувальника, перерахувало на рахунок вигодонабувача за договором страхування – філії “Центральне РУ” ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” суму страхового відшкодування в розмірі 55 019,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням № СК02780 від 04.11.2009 (т.1, а.с.54), та зарахувало частину страхового відшкодування в розмірі 621,62 грн. в рахунок сплати чергового платежу за договором страхування;

-          у травні 2010 відповідач-2 (ПАТ „ПРОСТО-страхування”) перерахував на рахунок позивача платіжним дорученням № 4962 від 17.05.2010 грошові кошти у розмірі 25 500,00 грн. (за полісом обов’язкового страхування № ВВ/9306621, укладеним з відповідачем-1) та платіжними дорученнями № 4963 від 17.05.2010 грошові кошти у розмірі 10 350,49 грн. (за договором добровільного страхування, укладеним з відповідачем-1), а всього - 35 850,49 грн.; в якості призначення платежу в платіжних дорученнях вказано «Страхове відшкодування за ремонт а/м Ніссан, д.н.НОМЕР_1, ОСОБА_3» (копії – т.1, а.с.136-137).

Згідно ст.27 Закону України „Про страхування” та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах. Зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків (ч.1 ст.1172 ЦК України).

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст.1191 ЦК України).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, передбачені статтею 1192 ЦК України, у відповідності до якої з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов‘язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч.2 ст.1192 ЦК України).        

Зі змісту ст. 22 ЦК України вбачається, що збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Законом, який визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів, є Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.

Згідно з ч.2 ст.7 названого Закону проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

За таких обставин судова колегія вважає безпідставним та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що наявний у справі звіт № 00165 про вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки „Nissan Tiida” (д. № НОМЕР_1), не підтверджує понесення реальних збитків позивачем, оскільки чинним законодавством України не встановлено, що реальні збитки повинні підтверджуватись виключно документами про проведення ремонтних робіт, та не можуть підтверджуватись документами про оцінку майна, що здійснена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Таким чином, названий звіт про вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки „Nissan Tiida” (д. № НОМЕР_1), є належним доказом вартості відновлюваного ремонту, а, отже, і реальних збитків.

Зі звіту № 00165, складеного ТОВ „Автопартнер-центр” (т.1, а.с.18-41), протоколу огляду ТЗ, калькуляції, вбачається, що вартість відновлюваного ремонту автомобіля „Nissan Tiida” (д. № НОМЕР_1) становить 55 390,76 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів № 900983 від 09.02.2009, укладеного між  ЗАТ „ПРОСТО-страхування” (як страховиком) та ТОВ „Сервіс Солюшнз” (як страхувальником), застраховані майнові інтереси ТОВ „Сервіс Солюшнз”.

Згідно з п.1.7.4 названого договору встановлена цивільна відповідальність згідно додатку № 2, в якому визначений перелік транспортних засобів, застрахованих за даним договором, включаючи й автомобіль марки „Фольксваген” (д.№ НОМЕР_2), за участю якого 25.08.2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода.

Пунктом 2.4 договору № 900983 від 09.02.2009 встановлено визначення розмірів страхових сум. Так, зокрема, згідно п.п.2.4.4 договору № 900983 від 09.02.2009 страхова сума на кожен ТЗ по ризику „Цивільна відповідальність” зазначена в додатку № 2 до цього договору, є граничною сумою відшкодування збитків по всіх страхових випадках, що відбулися під час дії цього договору за участю відповідного ТЗ. Після  виплати страхового відшкодування по ризику „Цивільна відповідальність” сума відповідальності страховика по цьому ризику зменшується на суму виплати.

Пунктом 2.9 вищенаведеного договору передбачений порядок і умови здійснення страхових виплат по ризику „Цивільна відповідальність”.

Згідно з п.п.2.9.1 договору № 900983 від 09.02.2009 виплата страхового відшкодування здійснюється потерпілій третій особі або страхувальнику, але лише в разі, якщо останній відшкодував шкоду, завдану третій особі за рішенням суду, що набрало чинності, або за умови, що таке відшкодування було письмово погоджено зі страховиком.

Відповідно до п.п.2.9.4 договору № 900983 від 09.02.2009 виплата страховиком страхового відшкодування потерпілій третій особі або страхувальнику здійснюється наступним чином:

- у разі винесення рішення суду, що набуло чинності та не було оскаржене, щодо відшкодування шкоди, завданої третій особі – у розмірі позовних вимог третьої особи, призначених до виплати таким рішенням, але не більше розміру фактично завданих збитків, які документально підтверджені, та не більше розміру страхової суми по відповідному ТЗ, зазначеної в додатку № 2 до даного договору (з вирахуванням суми страхового відшкодування, виплаченого третій особі за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) (п.п. 2.9.4.1);

- у випадку добровільного визнання страхувальником з письмової згоди страховика претензії третьої особи щодо майнових збитків останніх – у розмірі фактично завданих збитків, які документально підтверджені, та не більше розміру страхової суми по відповідному ТЗ, зазначеної в додатку № 2 до даного договору (з вирахуванням суми страхового відшкодування, виплаченого третій особі за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) (п.п. 2.9.4.2).

Пунктом 2.9.5 названого договору встановлено, що загальний розмір виплат страхового відшкодування за ризиком „Цивільна відповідальність” не може перевищувати розміру страхової суми по відповідному ТЗ, зазначеному у додатку № 2 до цього договору. Якщо після здійснення страхової виплати по страховому випадку з застрахованою особою з’явились підстави для виплати страхової суми (її частки) за цим страховим випадком у більшому розмірі, страховик здійснює страхову виплату за вирахуванням раніше здійснених виплат за цим страховим випадком.

З урахуванням вищенаведених положень договору, судова колегія дійшла висновку, що місцевим судом помилково до вищевказаних відносин застосовано Закон України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, оскільки даний Закон регулює відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а не у сфері добровільного страхування транспортних засобів, а відтак, не може застосовуватись до правовідносин, які виникли між сторонами на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів № 900983 від 09.02.2009.

За таких обставин судова колегія погоджується з доводами позивача (апелянта) про те, що, оскільки ПАТ „ПРОСТО-страхування” свої зобов’язання в частині сплати страхового відшкодування за полісом обов’язкового страхування № ВВ/9306621 виконано належним чином, а за умовами договору добровільного страхування № 900983 від 09.02.2009 вказане зобов’язання виникає лише після набуття чинності рішенням суду про відшкодування відповідачем-1 збитків на користь третьої особи, ПАТ „ПРОСТО-страхування” в даному випадку не є особою, відповідальною за завданий збиток.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва № 3-9297/09 від 22.09.2009, залишеною без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 20.10.2009, встановлено, що у вчиненні ДТП винний ОСОБА_2 водій автомобіля марки „Фольксваген” (д.№ НОМЕР_2).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обов’язок по відшкодуванню понесених позивачем затрат на відшкодування збитків, завданих власнику автомобіля „Nissan Tiida” (д. № НОМЕР_1) автомобілем „Фольксваген” (д.№ НОМЕР_2), необхідно покласти на відповідача-1, який є власником транспортного засобу та його працівником здійснено адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП України.

У відповідності до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року” під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що:

- у відповідності до позовної заяви від 28.04.2010 (т.1, а.с.5) предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування заподіяної шкоди (в порядку регресу) грошової суми в розмірі 55 640,76 грн.;

- до прийняття рішення по справі (у зв’язку з тим, що відповідачем-2 було відшкодовано позивачу частину спірної суми у розмірі  35 850,49 грн.) позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог від 14.09.2010 (т.1, а.с.134), у відповідності до якої позивач просить стягнути з відповідача 19 790,27 грн. відшкодування заподіяної матеріальної шкоди (в порядку регресу);

За таких обставин висновок місцевого суду про припинення провадження у справі по п.1-1 ст.80 ГПК України в частині стягнення відшкодування у сумі 35 850,49 грн. є неправильним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного процесуального закону.

Таким чином, грошова сума, яка повинна бути відшкодована відповідачем-1 на користь позивача становить 19 790,27 грн. та складається з наступного: 55 390,76 грн. (розмір реальних збитків) + 250,00 грн. (витрати на евакуацію автомобіля) – 35 850,49 грн. (розмір сплаченого відповідачем-2 страхового відшкодування).

За таких обставин позовні вимоги Страхового товариства з додатковою відповідальністю “Гарантія” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервіс Солюшнз” про стягнення в порядку регресу 19 790,27 грн. майнової шкоди, завданої в результаті ДТП, є підставними та такими, що підлягають задоволенню.  

Оскільки позивачем не заявлено будь-яких вимог до відповідач-2 та судова колегія дійшла висновку про те, що ПАТ „ПРОСТО-страхування” в даному випадку не є особою, відповідальною за завданий збиток, в частині позовних вимог до відповідача-2 в позові має бути відмовлено.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Страхового товариства з додатковою відповідальністю “Гарантія” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2010 у справі    № 10/108-10 – скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог до відповідача-1.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача-1 на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, п.п.3,4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1.  Апеляційну скаргу Страхового товариства з додатковою відповідальністю “Гарантія” на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2010 у справі      № 10/108-10 задовольнити.

2.  Рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2010 у справі № 10/108-10 за позовом Страхового товариства з додатковою відповідальністю “Гарантія” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Солюшнз” та Приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування” скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Солюшнз” задовольнити повністю.

4.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Солюшнз” (07442, Київська область, Броварський район, с. Велика Димерка, 51 км Санки-Петербурзького шосе, приміщення заводу ІП „Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед”, код 31648153) на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю “Гарантія” (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 17-Д, код 21130899) 19 790 (дев’ятнадцять тисяч сімсот дев’яносто) грн. 27 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 197 (сто дев’яносто сім) грн. 90 коп. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 21 коп. державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.   В позові до Приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування” відмовити.

6.        Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

7.     Матеріали справи № 10/108-10 повернути до Господарського суду Київської області.

8.  Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді