Рішення

від 30.03.2011 по справі 56/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  56/25

30.03.11

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом     

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1  

до

Приватного підприємства "Крона-В"

про

стягнення 15853,25 грн.

Представники сторін:                     

від позивача  

ОСОБА_2. - представник;

від відповідача

  не з‘явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги  Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1  про стягнення з Приватного підприємства "Крона-В" заборгованості на загальну суму 15853,25 грн., у тому числі 13777,58 грн. –основного боргу,  360,41 грн. –інфляційних втрат та 1715,26 грн. -3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання щодо оплати вартості поставленого товару  на загальну суму 13777,58 грн. За таких обставин, позивач посилаючись на норми Цивільного кодексу України просить стягнути заборгованість з урахуванням штрафних санкцій.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвали суду, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України  від 02.06.2006       № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, суд враховує що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 03.03.2011 року в реєстрі відсутні відомості за місцезнаходженням приватного підприємства "Крона -В".

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку представників не забезпечив, пояснень по суті позовних вимог не надав.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

Згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей з приводу поставки товару,  Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 здійснив на користь Приватного підприємства "Крона -В" поставку товару на загальну суму 10545,76 грн. за товаро –транспортними  накладними від 11.04.2008 № ПКВ-084279, від 29.12.2008 № ПКВ-294733, від 07.04.2009 № ПКВ-383890, від 09.04.2009 № ПКВ-387852, від 14.04.2009 № ПКВ-390789, від 27.05.2009 № ПКВ-434697, від 06.06.2009 № ПКВ-449512, копії яких є в матеріалах справи.

Оплата,  за отриманий згідно вказаних накладних товар, відповідачем не проведена. Відповідач не надав жодних доказів оплати вартості поставленого товару.

Отже, згідно матеріалів справи заборгованість відповідача по вказаним накладним станом на час розгляду справи складає 10545,76 грн.

Крім того, 09.06.2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 582, відповідно до умов якого позивач зобов‘язується передати у власність відповідачу товар, а відповідач зобов‘язується прийняти цей товар, оплатити його вартість та повернути тару.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата за придбаний товар проводиться відповідачем шляхом оплати готівкою через касу позивача або шляхом перерахування коштів на рахунок позивача протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару відповідачем.

На виконання договору № 582 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3231,82 грн., що підтверджується товаро –транспортними накладними від 19.08.2009                     № ПКВ-526513, від 02.09.2009 № ПКВ-542874, від 14.11.2009 № ПКВ-642420.

Оплата,  за отриманий згідно вказаних накладних товар, відповідачем не проведена. Відповідач не надав жодних доказів оплати вартості поставленого товару

Отже, згідно матеріалів справи заборгованість відповідача станом на час розгляду справи по договору № 582 складає 3231,82  грн.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вчинення відповідного правочину підтверджується накладними, копії яких є в матеріалах справи,  що підтверджують отримання товарів зазначених у накладній.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поставка товарів відповідачу, прийняття товару останнім свідчить про виникнення між сторонами відносин які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Якщо договором встановлений обов‘язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі –продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу положень ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті  612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті  610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Обов’язок доказування відповідно до пункту  4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують  його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести  належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся 04.02.2011 до відповідача з вимогою про сплату заборгованості на загальну суму 13172,30 грн. Вимога позивача була залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Отже, факт порушення зобов‘язання відповідача щодо повної оплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості на загальну суму 13777,58 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача річні проценти  у розмірі 1715,26 грн. та інфляційні втрати у розмірі 360,41 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на умови договору, зокрема на п.п. 5.2.2 договору, позивачем здійснено нарахування 36,5% річних від суми прострочення, однак в даному випадку, положення договору, зокрема п.п. 5.2.2 не доводять факту погодження сторонами обов’язку сплати саме 36,5% річних від суми, термін оплати по якій було порушено, а передбачають "…обрахування відсотку по невиконаним грошовим обов‘язкам у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування коштами продавця…", є пенею, що є іншим видом відповідальності, обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 36,5% річних є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача щодо сплати інфляційних збитків в розмірі 360,41 грн. є обґрунтованими. Перевіривши розрахунок інфляційних витрат, суд відзначає, що за розрахунком суду  розмір інфляційних втрат є більший ніж той який просить позивач, однак оскільки суд обмежений позовними вимогами, то задоволенню підлягають інфляційні витрати у розмірі 360,41 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме на суму 14137,99 грн., у тому числі 13777,58 грн. –основна сума боргу та 360,41 грн. –інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:  

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Крона-В" (02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, 25, код 35182581  з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Фізичної особи –підприємця  ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) заборгованість на загальну суму 14137 (чотирнадцять тисяч сто тридцять сім) грн. 99 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 141 (сто сорок одна) грн. 37 коп. та 210 (двісті десять) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

                   В.В.  Джарти

Дата складання повного рішення 04.04.2011