Рішення

від 05.04.2011 по справі 5026/316/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5026/316/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           05 квітня 2011 року                                        Справа № 02/5026/316/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Головко О.В, за участю представників: позивача: не з'явився,  відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Шифер"

до приватного підприємства "Постач-Збут"

про стягнення  9 381 грн. 78 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено вимогу про стягнення з відповідача 9 391 грн. 78 коп., в тому числі залишок боргу за поставлений відповідачу шифер відповідно до укладеного між сторонами договору № 92-У від 04 грудня 2009 року в сумі 8 760 грн. та 621 грн. 78 коп. пені  за прострочення сплати боргу в період з 10.08.2010 по 05.01.2011.     

          18.03.2011 до суду надійшло клопотання за підписом представника позивача Комаришин Н.С., в якому вона просить розглядати справу без участі представника позивача за наявними матеріалами в зв'язку з неможливістю явки представника позивача у судове засідання.

          Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, ухвали суду надіслані відповідачу за адресою, вказаною у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у суду є докази вручення ухвал суду представнику відповідача. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України, виходячи із того, що сторони повідомлені про час  і місце розгляду справи в установленому законом порядку, неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд  встановив наступне.

04.12.2009 товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-Шифер"  (позивач у справі, Продавець по договору) в особі генерального директора Вакули Я.О., що діє на підставі Статуту, та приватне підприємство "Постач-Збут" (відповідач у справі, Покупець по договору) в особі директора Пащенка В.В., що діє на підставі Статуту, уклали договір купівлі-продажу № 92-У, за умовами якого продавець продає, а покупець купляє в 2010 році продукцію: шифер 8-ми хвильовий АТ 40/150, а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість на умовах даного Договору.

В пункті  2.1. договору вказано, що ціна на продукцію та час її дії буде встановлюватись Продавцем шляхом видачі Покупцю рахунків на оплату. Здійснення оплати свідчитиме про згоду Покупця з запропонованою Продавцем ціною. Можливе встановлення цін на товар та час їх дії у додатках до даного договору. Згідно пункту 4.1. договору розрахунки за даним договором виконуються Покупцем шляхом оплати грошових коштів на банківський рахунок Продавця, який визначений у цьому договорі. Повний розрахунок за поставлену продукцію проводиться протягом 14-ти календарних днів.  

Відповідно до припису статті 180 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Виходячи із припису статей 632, 691 Цивільного кодексу України, статті 180 ГК України, за домовленістю між сторонами у договорі встановлюється  ціна товару чи порядок її встановлення (визначення).

У договорі № 92-У від 04.12.2009 позивач та відповідач не встановили точну ціну товару (шиферу 8-ми хвильового АТ 40/150), але чітко вказали порядок її встановлення, а саме: зазначення ціни шиферу Продавцем у виданих Покупцю рахунках на оплату  чи у додатках до цього договору, при цьому сторони вказали, що здійснення оплати свідчитиме про згоду Покупця з запропонованою Продавцем ціною.

Позивач у поясненні щодо розрахунків суми позову (клопотання вих. № 152 від 01.04.2011) стверджує та обгрунтовує фактично проведеними платежами і підтверджує копіями платіжних дорручень, що позивач поставив відповідачу відповідно до договору № 92-У від 04.12.2009 шифер 8-ми хвильовий АТ 40/150 по видаткових накладних № ВШ-2169 від 16.09.2009 на суму 94 406 грн. 40 коп., № РН-2961 від 08.12.2009 на суму 33 679 грн. 80 коп., № 082 від 18.02.2010 на суму 33 679 грн. 80 коп., № 094 від 23.02.2010 року на суму 33 679 грн. 80 коп. та всього на суму 195 445 грн. 80 коп.; протягом 2009-2010 років відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 186 685,80 грн., тобто, несплаченою залишилася сума 8 760 грн., що складає залишок боргу відповідача  по накладнів № 094 від 23.02.2010 року, тобто, щодо інших накладних спору між сторонами немає, тому  суд оцінює саме цю господарську операцію та  її виконання.

Судом встановлено, що відповідач протягом 2009-2010 років систематично здійснював перерахування коштів на рахунок позивача із зазначенням у підставі платежу: "оплата за шифер…". При перерахуванні коштів відповідач посилався на рахунки № 275 від 18.09.09 та № 2961 від 08.12.09. Відсутність у платіжних дорученнях посилання на договір не може спростовувати отримання відповідачем товару,  оскільки у договорі відсутня умова про обов'язковість такого зазначення. Вказану оплату відповідачем вартості шиферу суд розцінює відповідно до умови пункту 2.1. договору  як згоду Покупця з запропонованою Продавцем ціною та вважає це підтвердженням відповідачем факту отримання шиферу.  

Відповідач не спростував доводи позивача, не заперечив вказані ним обґрунтування, не подав доказів сплати коштів за  шифер у повній сумі.  

У договорі вказано, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару перевізнику, повний розрахунок за поставлену продукцію проводиться протягом 14-ти календарних днів. Оскільки накладна № 094 складена 23 лютого 2010 року, тому розрахунок повинен бути поведений не пізніше 08.03.2010. Із розрахунку позивача вбачається та не заперечено відповідачем, що останнім здійснювалися платежі позивачу за отриманий шифер по 19 липня 2010 року включно; суду не подано доказів перерахування коштів після цієї дати.   

В силу частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі –ГК України) зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

 Згідно статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.   

Відповідно до статей 193, 202 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 530  Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.    

  Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

        Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно частини 3 статті 5 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, а відповідно до частини  2 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні  своїх прав особа зобов'язана  утримуватися від дій,  які  могли  б порушити права інших осіб.   

Як вбачається із матеріалів справи і не спростовано відповідачем, останній не виконав свої зобов'язання за договором, не перерахував позивачу кошти за отриманий шифер в повній сумі та в установлений договором строк.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 8 760 грн. боргу є законною та обґрунтованою, вона не спростована і не заперечена відповідачем, отже, підлягає задоволенню.

         Вимога позивача про стягнення пені підлягає до часткового задоволення - в сумі 107 грн. 97 коп., виходячи із наступного.  

Позивачем заявлена до стягнення пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 10.08.2010 по 05.01.2011, однак, виходячи із того, що відповідно до договору строк оплати шиферу - не пізніше 08.03.2010, та враховуючи припис частини 6 статті 232 Господарського кодексу України і те, що інше не передбачено договором, тому нарахування пені припиняється через 6 місяців починаючи із 08.03.2010, тобто, правомірним є нарахування пені лише по 07.09.2010. Виходячи із припису статті 3 Закону України від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позивачем правомірно здійснено нарахування пені, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України.  Таким чином, із відповідача підлягає до стягнення пеня в сумі 107 грн. 97 коп. за прострочення сплати коштів за отриманий шифер в період  з 10.08.2010 по  07.09.2010, виходячи із подвійної облікової ставки  НБУ, яка діяла в цей період (7,75%, що складає 0,0425 в день).    

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 96 грн. 41 коп. та 223 грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

Виходячи з викладеного, керуючись  ст. ст. 49,  82-85 ГПК України, суд   

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.  

Стягнути із приватного підприємства "Постач-Збут" (18000, м. Черкаси, вул. Сурікова, 14А, ідентифікаційний код 22801539) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Шифер" (35700, Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, ідентифікаційний код 31729043) - 8 760 грн. боргу, 107 грн. 97 коп. пені, 96 грн. 41 коп. витрат на сплату державного мита, 223 грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

         Суддя                                                                                             А.Д.Пащенко

          Рішення підписане суддею 08.04.2011.